Постанова № 35489779, 19.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 754/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі за позовом Гніздичівського державного спиртового заводу до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2010 року позивач - Гніздичівський державний спиртовий завод звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача №0000152320/0/3719, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 225 751 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що платіжні доручення на перерахування коштів за отриману мелясу оформлені відповідно до «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті», затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. При цьому зазначає, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Крім того, в акті перевірки № 335/23-2/25551043 від 15.03.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Гніздичівського державного спиртового заводуз питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад та грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009 року по 31.10.2009року та з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року» відповідачем не зафіксовано неналежно оформлених податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ.

Позивач зазначає, що згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відбулося дві події, згідно яких виникає право на податковий кредит (відбулася і оплата за товар, і виписана податкова накладна), хоча зазначений Закон передбачає настання хоча б однієї із них.

Отже, висновок відповідача про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 81 016 грн. та за грудень 2009 року на суму 133 167 грн. та відповідно його зменшення на вказані суми є довільним трактуванням відповідачем норм діючого законодавства України і такий висновок зроблений відповідачем поза межами його повноважень, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Звертає увагу на те, що для відображення у податкового обліку податку на додану вартість, який ведеться відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», необхідним є наявність належним чином оформленої податкових накладних, які були виписані ТзОВ «Універсальна торгова-зернова фірма» за № 362 від 19.10.2009 року на суму 40 000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6 666,67 грн. за поставку жита в кількості 56,950 т та кукурудзи в кількості 56,169 т та за № 384 від 11.11.2009 року на суму 20 000,00 грн. в тому числі ПДВ - 3 333,33 грн. за поставку кукурудзи в кількості 56,169 т.

Позивач вказує на те, що бензин марки А-95 та А-92 був придбаний у ТзОВ «Мостнафта», згідно видаткових накладних № В/12/25601-1 від 31.12.2009 року та № В/10/2560-1 від 31.10.2009 року. У жовтні 2009 року придбано бензину А-95 в кількості 1 162 л на суму 8 753,05 грн., в тому числі ПДВ - 1 458,84 грн. та А-92 в кількості 90 л на суму 655,50 грн., в тому числі ПДВ - 109,25 грн., а також у грудні 2009 року А-95 в кількості 589 л на суму 4 172,54 грн. в тому числі ПДВ - 695,42 грн. та А-92 в кількості 60 л на суму 402,00 грн., в тому числі ПДВ - 67,00 грн.

Суми податку на додану вартість по придбаних паливно-мастильних матеріалах, згідно податкової накладної № В/12/25601-1 від 31.12.2009 року, включені до складу податкового кредиту за грудень 2009 року, а податкової накладної № В/10/25601-1 від 31.10.2009 року включені до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року. Органом державної податкової служби під час проведення невиїзної перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 19.03.2010 року № 0000152320/0/3719 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 224 182,91 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що наявність у позивача усіх первинних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих СФГ ОСОБА_1 податкових накладних, сама по собі є підставою для включення визначених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарські операції носили реальний характер. Відповідачем факт поставки меляси не заперечується, а відсутність у платіжних дорученнях номеру договору не є підставою для зменшення розміру податкового кредиту.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що є достатні підстави для висновку щодо неправомірного зменшення бюджетного відшкодування позивачу по укладених договорах із СФГ ОСОБА_1 в розмірі 81016,70 грн. за жовтень 2009 року та 133166.68 грн. за листопад 2009 року.

Суд першої інстанції акцентує увагу на тому, що станом на 01.10.2009 року на балансі підприємства обліковуються дві одиниці транспортних засобів: автомашина НОМЕР_1 та автомашина НОМЕР_2. Згідно подорожніх листів вантажного автомобіля за жовтень місяць 2009 року на утримання транспортних засобів проводилось списання виключно дизельного палива. По даних бухгалтерського обліку списання авто бензину А-95 та авто бензину А-92 не проводилось. З наведеного вище, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність зменшення відповідачем бюджетного відшкодування позивачу по придбанню паливно-мастильних матеріалів в розмірі 1568,09 грн.

Крім того, враховуючи те, що витрати по сплаті податку на додану вартість на суму 81016,70 грн., 133166,68 грн., 6666,67 грн. та 3333,33 грн. підтверджені податковими накладними, податковий кредит позивача на вказану суму підтверджений належним чином.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшення податкового кредиту на суму 224182,91 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Жидачівському районі Львівської області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Гніздичівським державним спиртовим заводом укладено договора із селянсько-фермерським господарством ОСОБА_1 на поставку меляси. Під час проведення перевірки підприємством не представлено для перевірки оригінал бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, де відображено розрахунки із селянсько-фермерським господарством ОСОБА_1 та наявність заборгованості станом на 01.10.2009 року, на 01.11.2009 року, на 01.12.2009 року, на 01.01.2010 року та на дату проведення перевірки. В процесі проведення перевірки неможливо встановити факт оплати за мелясу, отриману у жовтні - 2009року, так як у платіжних дорученнях на перерахування коштів не вказано, згідно яких документів проводилась оплата за мелясу у жовтні - 2009 року (рахунків, видаткових накладних).

Апелянт акцентує увагу, що ТОВ «Універсальна торгова-зернова фірма» виписано податкову накладну №362 від 19.10.2009р. на суму - 40 000,00 грн. в тому числі: ПДВ - 6 666,67 грн. за поставку продукції, а саме: жито в кількості 56,950 т та кукурудзи в кількості 56,169 т. Гніздичівеьким державним спиртовим заводом вказана податкова накладна включена у реєстр отриманих податкових накладних за жовтень 2009 р. та сума ПДВ в розмірі 6 666,67 грн. відображена у складі податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 201/1 «Сировина та матеріали» та книги складського обліку за жовтень місяць 2009 року придбання кукурудзи в кількості 56,169 т та жита в кількості 56,950 т на суму 3 333,33 грн. від ТОВ «Універсальна торгова-зернова фірма» не відображено.

Враховуючи наведене апелянт вважає, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит на суму - 6666,67 грн. за жовтень 2009 р., що є порушенням вищенаведеного Закону.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень: №24 від 01.03.2010 року та №25 від 09.03.2010 року та відповідно до наказу № 40 від 01.03.2010 року працівниками ДПІ у Жидачівському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку Гніздичівського державного спиртового заводу з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 150596,00 грн. та за грудень 2009 року в сумі 213042,00 грн., що декларувались у період з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року та з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року, за результатами проведення якої складено акт від 15.03.2010 року № 335/23-2/25551043.

Проведеною перевіркою встановлено порушення підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 та підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за листопад 2009 року в сумі 89251,00 грн. та за грудень 2009 року в сумі 136500,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2009 року в сумі 792,00 грн.

Відповідач в акті перевірки зазначив про порушення позивачем підпункту 7.7.1. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 81016,00 грн. за листопад 2009 року та 133 167,00 грн. за грудень 2009 року. Зазначений висновок обґрунтовується тим, шо в ході перевірки неможливо встановити факту оплати за мелясу, отриману від СФГ ОСОБА_1 у жовтні та листопаді 2009 року, так як у платіжних дорученнях на перерахування коштів не вказано, згідно яких документів проводилась оплата за мелясу у жовтні та листопаді 2009 року.

На підставі вказаного акта прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000152320/0/3719 від 19.03.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 225751,00 грн.

Перевіркою встановлено також порушення підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 та підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за листопад 2009 року в сумі 89251,00 грн. та за грудень 2009 року в сумі 136500,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2009 року в сумі 792,00 грн.

Крім того, ТОВ «Універсальна торгова-зернова фірма» виписано податкову накладну №362 від 19.10.2009 року на суму 40 000,00 грн. в тому числі: ПДВ - 6 666,67 грн. за поставку жита та кукурудзи. Позивачем вказана податкова накладна включена у реєстр отриманих податкових накладних за жовтень 2009 р. та сума ПДВ в розмірі 6 666,67 грн. відображена у складі податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року. Однак, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 201/1 «Сировина та матеріали» та книги складського обліку за жовтень місяць 2009 року придбання кукурудзи в кількості 56,169 т та жита в кількості 56,950 т на суму 3333,33 грн. від ТОВ «Універсальна торгова-зернова фірма» у позивача не відображено.

Встановлено, що позивачем - Гніздичівським державним спиртовим заводом та СФГ ОСОБА_1 укладено договора на поставку меляси, а саме - договір №2 від 02.01.2009 року на поставку 5000 тонн, договір №3 від 13.11.2009 року на поставку1000 тонн та договір №4 від 17.12.2009 року на поставку 2000 тонн.

Однак, під час проведення перевірки позивачем не представлено для перевірки оригінал бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, де відображено розрахунки із селянсько-фермерським господарством ОСОБА_1 та наявність заборгованості станом на 01.10.2009 року, на 01.11.2009 року, на 01.12.2009 року, на 01.01.2010 року та на дату проведення перевірки. В процесі проведення перевірки неможливо встановити факт оплати за мелясу, отриману у жовтні - 2009року, так як у платіжних дорученнях на перерахування коштів не вказано, згідно яких документів проводилась оплата за мелясу у жовтні - 2009 року (рахунків, видаткових накладних).

Крім того, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 201/1 «Сировина та матеріали» та книг складського обліку за жовтень місяць 2009 року позивачем не відображено придбання кукурудзи в кількості 56,169 т та жита в кількості 56,950 т на суму 3333,33 грн. від ТОВ «Універсальна торгова-зернова фірма», в зв'язку з чим, на думку суду апеляційної інстанції, Гніздичівським державним спиртовим заводом безпідставно завищено податковий кредит на суму 6666,67 грн. за жовтень 2009 року та за листопад 2009 року на суму 3333,33 грн.

Згідно п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Встановлено, що укладені між позивачем та СФГ ОСОБА_1 договора на поставку меляси: №2 від 02.01,2009 року на поставку 5000 тонн, договір №3 від 13.11.2009 року на поставку 1000 тонн та договір №4 від 17.12.2009 року на поставку 2000 тонн підписані від імені продавця - СФГ ОСОБА_1 ОСОБА_2, який діяв на підставі Статуту. Однак, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців дана особа не була керівником підприємства і жодних повноважень на підписання договорів не мала. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ засновником підприємства СФГ ОСОБА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а керівником підприємства є ОСОБА_4. У накладних, податкових накладних зазначено прізвище керівника ОСОБА_2

Факт завищення податкового кредиту позивачем у розмірі 1568,09 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Мостнафта» сторонами не оспорюється.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим в частині задоволення позовних вимог його слід скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, ч. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі №2а-4040/10/1370 в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 19.03.2010 року № 0000152320/0/3719 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 224 182,91 грн. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Гніздичівського державного спиртового заводу до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.11.2013 року.