Вирок № 35475163, 26.11.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/774/1563/13 Головуючий Шабанов А.М.

Категорія КК: ч.1 ст.187, ч.2 ст.263 Доповідач Косенко Л.М.

В И Р О К

Іменем України

26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Косенка Л.М.

суддів Крот С.І., Кір'яка А.В.

при секретарі Грищенко І.М.

за участю прокурора Голота С.В.

засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Дніпропетровська,

громадянина України, не одруженого,

з середньою освітою, не працюючого,

раніше не судимого, який проживає

по АДРЕСА_1,-

засуджено за ч.1 ст.187 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч.2 ст.263 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та на нього покладено обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

26 серпня 2011р. близько 17 год. ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном прибув до виробничого цеху, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_2.

Перебуваючи за вказаною адресою ОСОБА_1 з корисливих мотивів напав на працівника зазначеного промислового цеху ОСОБА_3, до якого застосував насильство: приставив до шиї потерпілого лезо кухонного ножа, погрожуючи таким чином розправою, і потребував передати йому кошти у сумі 3000 грн.

Крім того, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він за невстановлених досудовим слідством обставин незаконно придбав саморобно виготовлений по типу «нунчаку» предмет ударно-роздрібної дії, який носив з собою без передбаченого законом дозволу до тієї пори, поки 26 серпня 2011 року після учинення засудженим розбійного нападу під час затримання зазначену холодну зброю не було вилучено працівниками міліції.

На вирок суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій порушив питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок невиправданої м'якості. Виходячи з цього просив постановити в суді апеляційної інстанції свій вирок з призначенням ОСОБА_1 більш суворого покарання без застосування положень статей 75 і 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, міркування прокурора Голота С.В., яка підтримала доводи, що наведені в апеляції прокурора, і просила призначити ОСОБА_1 покарання, пов'язане з позбавленням волі, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.367 КПК 1960 року підставою для скасування вироку, зокрема, є невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого та особі засудженого.

Згідно зі ст.365 КПК 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися, не перевіряються.

Оскільки висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.187 і ч.2 ст.263 КК України в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, тому апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість судового рішення за наявними у справі матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржено.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним та його особі внаслідок м'якості колегія суддів вважає обгрунтованими.

Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для його вибору суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

При вирішенні питання про застосування ст.75 КК України суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи та застосовувати вказані вимоги закону лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, про що у судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, районний суд послався на тяжкість злочинів, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, характеризується позитивно. Разом з цим, зазначив відсутність обставин, що пом'якшують покарання підсудного, та визнав обставиною, що обтяжує його покарання те, що ОСОБА_1 учинив злочинні дії в стані алкогольного сп'яніння.

Між тим, визначаючи покарання на підставі ст.75 КК України, суд достатньою мірою не врахував, що злочин, передбачений ч.1 ст.187 КК України, відповідно до ст.12 КК України належить до тяжких, під час досудового слідства і судового розгляду ОСОБА_1 винуватим себе не визнав. Крім того, засуджений, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час нападу з корисливих мотивів застосував кухонний ніж, погрожуючи потерпілому розправою.

Як убачається з матеріалів справи, злочинні дії засудженого були припинені діями сторонніх осіб, які обеззброїли його та викликали працівників міліції.

Ті обставини, що ОСОБА_1 не судимий і позитивно характеризується, а також відсутність тяжких наслідків від зазначених злочинів, були підставами для призначення покарання у мінімальних межах або ближче до них санкцій, які передбачають відповідальність за ч.1 ст.187 і ч.2 ст.263 КК України, та, на думку колегії суддів, не є достатніми підставами для висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Таким чином, висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання є необгрунтованим. Колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням статей 75 і 76 КК України в даному випадку не є необхідним і достатнім для його виправлення та не відповідає меті покарання, якою також є попередження вчинення злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з наведеного, на підставі п.2 ч.1 ст.378 КПК 1960 року колегія суддів визнає вирок щодо ОСОБА_1 таким, що підлягає скасуванню за м'якістю призначеного йому покарання з постановленням свого вироку в частині призначення засудженому основного покарання, передбаченого санкціями ч.1 ст.187 і ч.2 ст.263 КК України, без застосування статей 75 і 76 КК України.

З цих підстав апеляція прокурора про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_1 внаслідок м'якості призначеного покарання та призначення йому покарання у виді позбавлення волі підлягає задоволенню.

З огляду на обставини справи та дані про особу ОСОБА_1 колегія суддів вважає можливим до набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд відносно нього залишити без зміни.

Керуючись ст.ст.365,366,378,379 КПК 1960 року, пунктами 11,15 розділу XI Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Присудила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі: за ч.1 ст.187 КК України на строк 4 роки; за ч.2 ст.263 КК України - на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту.

Зарахувати в строк покарання перебування ОСОБА_1 під вартою в період з 26 по 29 серпня 2011 року та з 27 січня по 3 липня 2012 року.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити без зміни - підписку про невиїзд.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Вирок суду апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.

Судді