Ухвала суду № 35471729, 31.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р.Справа № 818/5299/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. по справі № 818/5299/13-а

за позовом Сумської митниці

до Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції

про визнання протиправним та скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сумська митниця Міндоходів, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.04.2013 р. ВП № 37761868;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом - постановою Сумської митниці від 20.02.2013 р. у справі № 0147/80512/13.

16 липня 2013 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов Сумської митниці до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити дії - задоволений частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18 квітня 2013 року ВП № 37761868.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що у державного виконавця не було жодної підстави для відкриття виконавчого провадження, передбаченої ст.ст. 18, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.04.2013 р. Сумська митниця звернулася до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції із заявою № 05/05/05-01/2094 про звернення постанови Сумської митниці № 0147/80512/13 від 20.02.2013 про стягнення штрафу у розмірі 8500,00 грн. до виконання (а.с. 27).

18.04.2013 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Білецькою Л.І. прийнято постанову ВП №37761868, якою відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання постанови Сумської митниці у справі №0147/80512/13 від 20.02.2013 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та накладення стягнення у вигляді штрафу на суму 8500,00 грн. на підставі п.4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що виконавчий документ пред'явлений не за місцем виконання рішення (а.с. 7).

Не погодившись з вищезазначеною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги Сумської митниці в частині визнання протиправною та скасування постанови відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18 квітня 2013 року ВП № 37761868, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Білецькою Л.І. при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.04.2013 року ВП № 37761868 порушено вимоги статей 1, 11, 20 Закону України "Про виконавче провадження", а тому зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини з приводу примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження визначено як завершальну стадію судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. На підставі ст. 22 Закону такі виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.

Статтею 18 Закону передбачено вимоги до форми та загального змісту виконавчого документа, за умови наявності яких державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підпунктом 3.6.1. пункту 3.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Виконавчі документи, що не відповідають вимогам згаданої статті Закону, а також ті, що повернулися з підприємств, установ, організацій та ін., де провадилися стягнення з заробітку чи інших доходів боржника, як виконані направляються органом державної виконавчої служби до суду чи органу (посадовій особі), що видав даний виконавчий документ. У разі помилкового надходження виконавчих документів (не за територіальністю або підвідомчістю) державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (додаток 6).

Зі змісту заяви про звернення постанови до виконання від 05.04.2013 р. № 05/05/05-01/2094 вбачається, що в рахунок забезпечення стягнення штрафу Сумською митницею у громадянина Молдови ОСОБА_2 був вилучений автомобіль марки Mercedes CLK 200, р.н. НОМЕР_1, 1999 р.в. (а.с. 8-10). Також, у вказаній заяві Сумська митниця повідомила відділ ДВС Сумського міського управління юстиції, що автомобіль марки Mercedes CLK 200 знаходиться на складі Сумської митниці.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження є те, що виконавчий документ пред'явлений не за місцем виконання рішення та відсутність підтвердження про перебування (реєстрації) громадян на території України, а також, невідповідність виконавчого документа вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач зазначає, що боржником за оспорюваним виконавчим документом є громадянин Молдови, отже застосувати положення Закону України "Про виконавче провадження" немає підстав, оскільки згідно даних вказаних у виконавчому документі боржник не проживає та не зареєстрований на території України.

Відповідно до ч. 3 статті 511 Митного кодексу України, у разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається вилучення товарів, транспортних засобів у кількості, необхідній для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів відповідно до частини другої статті 541 цього Кодексу.

Як було зазначено позивачем, на даний час майно, яке вилучене в рахунок забезпечення стягнення штрафу знаходиться на складі митниці.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, Відділом Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції неправомірно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.04.2013 р. ВП № 37761868.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині в частині визнання протиправною та скасування постанови відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18 квітня 2013 року ВП № 37761868.

Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок суду щодо зобов'язання відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом - постановою Сумської митниці від 20.02.2013 р. у справі № 0147/80512/13.

Колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. При цьому, суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

Отже, прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження законодавцем, за наявності підстав, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", віднесено до виключної компетенції державного виконавця.

Оскільки позовна вимога про зобов'язання Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. по справі № 818/5299/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.