Ухвала суду № 35470701, 19.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1201/13-ц

Провадження №22ц/779/2847/2013

Категорія 20

Головуючий у І інстанції: Онушканич В.В.

Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.

за участю секретаря: Бойчука Л.М.

сторін: відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 26 червня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

06.03.2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 13.11.2012 року ОСОБА_2 одержала від неї кошти в сумі 1 000 Євро. Кошти були надані для підготовки необхідних документів для укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка перебувала у власності відповідачки. Однак укласти між сторонами договір купівлі-продажу виявилося неможливим з підстав, незалежних від позивачки. 08.02.2013 року позивачка звернулась до відповідачки із вимогою повернути дані кошти, однак остання відмовилася виконати дану вимогу.

Просила задовольнити позов і стягнути з відповідачки на її користь 10 390 грн. 90 коп., набутих без достатньої правової підстави, та судові витрати.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 26.06.2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 390 грн. 90 коп., набутих без достатньої правової підстави, 230 грн. судового збору та 500 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є незаконним внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідачка вказала, що задовольняючи позов, суд вказав, що зазначена в розписці сума носить характер авансу, оскільки вона передавалась у рахунок виконання зобов'язання і підлягала поверненню у зазначеному розмірі. Однак, як вбачається із змісту розписки та не заперечується сторонами, 13.11.2012 року вона отримала від позивача 1 000 Євро завдатку. Зазначена сума носить характер завдатку, оскільки у розписці чітко вказано, що зазначена сума є завдатком. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.

Судова практика дотримується принципу, якщо сторони домовились укласти договір купівлі-продажу нерухомості, але не оформили його нотаріально, платежі, внесені в рахунок виконання договору, визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, у якому надавалися. Однак, це не може застосовуватись в даній справі, оскільки на момент сплати завдатку у квартирі АДРЕСА_1, були зареєстровані неповнолітні діти. Така обставина унеможливлювала укладання попереднього договору про зобов'язання укласти у наступному договір купівлі-продажу квартири. Зазначає, що судова практика носить рекомендаційний характер, а не обов'язковий. Тому вважає, що передана позивачкою сума є завдатком. Оскільки договір купівлі-продажу квартири не був укладений саме з вини позивача, то її вимоги про повернення 1 000 Євро, які були передані як завдаток в забезпечення виконання зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу даної квартири, є безпідставними.

Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, відповідачку, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що як вбачається із змісту розписки (а.с.14), та не заперечується сторонами по справі, 13 листопада 2012 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 1 000 Євро. Те, що у розписці вказано, що зазначена сума є завдатком, не відображає характеру правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки попередній договір про зобов'язання укласти в наступному договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений не був.

Відповідно до ч.2, ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Оскільки договору купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору 1 000 Євро авансу повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.

Відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що аванс підлягає поверненню стороні, яка його внесла.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. А як встановлено судом першої інстанції та вбачається з показів свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, відповідачка не була власником спірної квартири.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 26 червня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: В.М. Васильковського

О.Є. Меленко