Рішення № 35470698, 19.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/2091/13-ц

Провадження №22ц/779/2633/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції: Вінтоняк М.Б.

Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.

за участю секретаря:Бойчука Л.М.

сторін: представника позивача ПАТ "Акцепт-Банк" Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ПАТ "Акцент-Банк" на заочне рішення Надвірнянського районного суду від 19 серпня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

16.07.2013 року ПАТ "Акцент-Банк" звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 24.02.2008 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 9 850 грн. 76 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно умов укладеного договору, останній складається із заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідач був ознайомлений і згоден з умовами надання кредиту, що підтверджується його підписом в заяві. У зв'язку з порушенням зобов'язань станом на 10.06.2013 року заборгованість становить 133 525 грн. 07 коп.

Просили задовольнити позов і стягнути заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Заочним рішенням Надвірнянського районного суду від 19.08.2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 20 561 грн. 50 коп. та судовий збір.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені в розмірі 112 963 грн. 57 коп., представник ПАТ "Акцент-Банк" подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є незаконним внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Вказали, що кредитний договір укладений належним чином, з додержанням всіх передбачених законодавством вимог, є правомірним і дійсним.

Суд помилково вважає, що умови стягнення пені суперечать положенням Конституції про заборону подвійної відповідальності, в тому числі і цивільно-правової, за один і той самий проступок. Чинне цивільне законодавство не передбачає виключне застосування або штрафу, або пені за порушення зобов'язань, і відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Штраф та пеня є самостійними різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить. Тобто, штраф має разовий характер, в той час як пеня є додатковим порівняно зі штрафом, стимулюючим фактором, який застосовується до позичальника при кожному порушенні графіку платежу.

Вважають, що суд не навів норми права, на підставі яких умови договору про стягнення штрафу і пені можуть бути нікчемними. Тому висновок суду щодо недійсності зазначених умов договору є необґрунтованим.

Суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і відповідно до ст.ст.307, 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення.

Просили змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог стосовно пені у розмірі 112 963 грн. 57 коп. та задовольнити в цій частині позовні вимоги Банку. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно умов кредитного договору № АВ59RХ 03080068 від 24.02.2008 року відповідач отримав кредит в банку в сумі 9 850 грн. 76 коп. зі сплатою 12% на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 24.02.2010 року. Кредит надано в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, платності з оплатою за процентними ставками, встановленими кредитним договором.

ОСОБА_4 не виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого станом на 10.06.2013 року загальна сума заборгованості складає 133 525 грн. 07 коп., в тому числі 9850,76 грн. - по тілу кредиту; 1039,17 грн. - заборгованість по відсотках, 2837,04 грн. - комісії, 6834,53 грн. - штрафи, 112 963,57 грн. - пеня.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним

чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи і судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із матеріалів справи, позичальник ОСОБА_4 24.02.2008 року подав заяву на отримання строкового споживчого кредиту у сумі 9850,76 грн. на строк 24 місяці, тобто до 24.02.2010 року включно.

Згідно відомостей поданих позивачем, відповідач зобов'язання по кредитному договору не виконував, жодних коштів на погашення кредиту та відсотків по ньому не сплачував.

Позивачем отримано споживчий кредит, строк виконання договору закінчився 24.02.2010 року. Банк звернувся до суду з позовом 16.07.2013 року.

Як зазначено в п.31, Постанови №5, Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування, кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, штрафу, пені тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку.

Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, тому суд апеляційної інстанції перевіряє справу в повному об'ємі і як зазначено в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", виходить за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України, що дає підстави апеляційну скаргу задовольнити частково, заочне рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову за спливом строків позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ПАТ "Акцент-Банк" задовольнити частково.

Заочне рішення Надвірнянського районного суду від 19 серпня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити у зв'язку зі спливом строків позовної давності

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко