Ухвала суду № 35469399, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/63639/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.06.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2011

у справі № 2а-3350/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стахпроммаш»

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стахпроммаш» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Стахпроммаш») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі по тексту - відповідач, Стахановська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011 №0000202301/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Укрмашінструмент-2010» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, за результатами якої складено акт від 25.03.2011 №97/223-33449862.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Стахпроммаш» при придбанні та продажу товарів (послуг); п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, внаслідок чого ТОВ «Стахпроммаш» завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ у січні 2011 року в сумі 124953,00 грн. та суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 124953,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 №0000202301/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 124954,00 грн., у тому числі за основним платежем 124953,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Також судами встановлено, що між позивачем та ПП «Укрмашінструмент-2010» були укладені договори на виконання робіт та купівлі-продажу. Виконання договорів підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи. На час укладання договорів контрагент позивача був платником ПДВ згідно чинного законодавства та перебував у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладання спірних угод.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пп. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідачем не спростовано правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), в тому числі сум податку на додану вартість, на підставі дослідження наявних у позивача первинних облікових бухгалтерських та податкових документів.

Згідно до абз. 3 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Фактичне виконання спірних договорів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ПП «Укрмашінструмент-2010» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров