Ухвала суду № 35469392, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/30767/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011

у справі № 2а-27478/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларен-Дон»

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларен-Дон» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Кларен-Дон») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька) про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011, позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення від 29.04.2010 №000822302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн., від 06.07.2010 №0001302302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 200000,00 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено від 16.04.2010 №1385/23-2/34225388.

Під час перевірки відповідачем було встановлено порушення: п. 3.1, п. 3.2 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637 - проведення розрахунків за готівку без надання одержувачем коштів платіжних документів, що підтверджували б сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 4416,79 грн.; ст. ст. 1, 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - не проведення розрахункової операції через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій на суму 50000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.04.2010: №0000812302 у сумі 4416,79 грн., №0000822302 у сумі 250000,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2010 №0001302302 у сумі 200000,00 грн. за не проведення позивачем розрахункових операцій через РРО на загальну суму 40000,00 грн.

Задовольняючи в частині позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що між позивачем та ДП «Горняк» ТОВ «Імпульс» (далі по тексту - ДП «Горняк») був укладений договір купівлі-продажу №23/10/09 від 23.10.2009. Згідно з умовами цього договору позивач прийняв на себе зобов'язання продати вугільну продукцію, ціна кількість та якість якої визначаються специфікаціями до договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Загальна вартість товару за специфікацією склала 103500 грн., строк відвантаження - жовтень 2009 року.

ДП «Горняк» сплатило на банківський рахунок позивача 29.10.2009 кошти у сумі 79000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою руху коштів по рахунку.

Листом від 27.10.2009 №29 ДП «Горняк» звернулося до позивача з вимогою повернути передплату у розмірі 70000,00 грн. у касу підприємства та вважати даний лист додатковою угодою до договору № 23/10/09 від 23.10.2009.

За видатковими касовими ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи, директору підприємства були видані під звіт грошові кошти на загальну суму 50000,00 грн. для внесення їх до каси ДП «Горняк». Дані кошти були внесення до каси цього підприємства.

Як вбачається з акту перевірку, саме операції на суму 50000,00 грн. відповідач вважає такими, що підлягають проведенню через реєстратор розрахункових операцій.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон) встановлений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у випадку, якщо покупець скористався наведеним вище правом і вимагає повернення попередньої оплати, то передача товару від продавця не відбувається. Отже, дана операція не вважається розрахунковою операцію, яку позивач зобов'язаний проводити через реєстратор розрахункових операцій.

Таким чином, рішення відповідача від 29.04.2010 №0000822302 правильно було визнано судами недійсним.

Судами також встановлено одержання позивачем готівкових коштів від ТОВ «Техпром М» на суму 40000,00 грн., на виконання договору №31/08/У від 31.08.2009. Згідно вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання з відшкодування витрат за залізничним тарифом, подачі та прибиранню вагонів та інших зборів ПТУ; навантаженню вантажів, що знаходяться у власності ТОВ «Техпром М», зберіганню вугільної продукції. Цим же договором також передбачена плата за навантаження вугільної продукції у вагони, її зберігання, компенсація витрат за подачу та прибирання вагонів, додаткових зборів.

Частиною 1 ст. 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також встановлено, що експедитори за дорученням клієнтів здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

Отже, з огляду на вищезазначене, суди правильно встановили, що фактично договір від 31.08.2009 між позивачем та ТОВ «Техпром М» є договором транспортного експедирування.

На підтвердження можливості надання послуг з навантаження вугільної промисловості позивачем надана копія договору №11/15 від 13.12.2007 про придбання фронтального навантажувача марки ХG955 ІІ-L, накладної №РН-0000027 від 25.02.2008, що підтверджує його передачу позивачеві, та копію свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ № 526016, у якому позивач зазначений власником вказаного навантажувача.

Відповідно до п. 2.2 договору від 31.08.2009 позивача та ТОВ «Техпром М» розрахунки між підприємствами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно виставленого рахунку - фактури.

01.09.2009 до цього договору була укладена додаткова угода, згідно з якою змінилася вартість послуг з навантаження та зберігання вугільної продукції, а також змінився порядок проведення розрахунків з 01.09.2009 - шляхом внесення грошових коштів у касу підприємства. 15.09.2009 позивачем ТОВ «Техпром М» виписаний рахунок-фактура №ОС-30/08 від 15.09.2009, згідно з яким він пропонував надати послуги з відшкодування залізничного тарифу, послуг з подання та прибирання вагонів, послуги зі зберігання та навантаження вугільної продукції, вартість яких разом складає 37919,41 грн.

Ця сума була сплачена ТОВ «Техпром М» готівковими коштами, що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів на суму 4199,41 грн.

Судами зазначено, що в акті перевірки відображене приймання готівки 2, 3, 4, та 5 листопада 2009 року на суму 33720,00 грн. Одержання позивачем коштів 06.11.2009 у сумі 4199,41 грн. в акті перевірки не відображено.

Виконання послуг за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи листом ТОВ «Техпром М» від 07.09.2009р. (із зазначенням реквізитів відвантаження), актом приймання виконаних робіт № ОС-000001 від 15.09.2009 та залізничними квитанціями про приймання вантажу від 09, 10, 14, 15 вересня 2009 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

З аналізу наведених норм випливає, що транспортно-експедиторська послуга є комплексною, її надає експедитор, який відповідає перед замовником за її виконання та отримує відповідну плату. Тому, дану послугу можливо вважати послугою, у якій збігається її продавець та надавач.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону у разі наданні таких послуг підприємствами (крім підприємств торгівлі та громадського харчування) за умови проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, застосування реєстратора розрахункових операцій не є обов'язковим.

Отже, судами правильно встановлено, що позивач здійснював розрахунки за транспортно-експедиційні послуги у касі підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів, у зв'язку з чим він мав право не застосовувати РРО. Висновки відповідача про не проведення позивачем розрахункових операцій через РРО на загальну суму 40000,00 грн., судами вірно визнано необґрунтованими.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров