Ухвала суду № 35469388, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/26334/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брусилівський маслозавод»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011

у справі № 2а-7409/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брусилівський маслозавод»

до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брусилівський маслозавод» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Брусилівський маслозавод») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі по тексту - відповідач, Коростишівська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2010 №0000052301/0, від 21.07.2010 №0000052301/1, від 17.08.2010 №0000052301/2.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 23.06.2010 №216/01-13/23/32549161.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 1.5 ст. 1, пп. .4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 51962,59 грн. в т.ч. за 2008 рік в сумі 17250,77 грн.: за жовтень 2008 року в сумі - 7122,17 грн., за листопад 2008 року в сумі 3010,27 грн., за грудень 2008 року в сумі 7118,33 грн., за 2009 рік в сумі 34711,82 грн.: за січень 2009 року в сумі10156,80 грн., за лютий 2009 року в сумі 9378,16 грн., за березень 2009 року в сумі 10106,15 грн., за квітень 2009 року в сумі 5070,71 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем видане податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 №0000052301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 77945,00 грн., в т.ч. 51963,00 грн. - основний платіж та 25982,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем виносились нові податкові повідомлення-рішення від 21.07.2010 №0000052301/1, від 17.08.2010 №0000052301/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 77945,00 грн., в т.ч. 51963,00 грн. - основний платіж та 25982,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було допущено порушень Закону України «Про податок на додану вартість».

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» звітний (податковий) період визначається в порядку, встановленому пунктом, і може дорівнювати одному календарному місяцю .

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг).

Тобто, за результатами звітного періоду платник податку зобов'язаний сформувати як суму податкових зобов'язань такого звітного періоду, так і суму дозволеного в цьому ж звітному періоді податкового кредиту.

Як встановлено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість перевіряємого періоду віднесено вартість товарно-матеріальних цінностей від підприємств - контрагентів по податковим накладним, виписка яких проводилась в попередніх перевіряємих періодах.

Крім того згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Частиною 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Судом зазначено, що платник податків не звертався до податкового органу зі скаргою на таких постачальників по податковим накладним, які були включені до складу податкового кредиту по податку на додану вартість у звітних періодах, які не відповідали періодам виписки вказаних податкових.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням №88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 N799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення, то, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Таким чином документальним підтвердженням у покупця - платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано поштові квитанції, перевізні документи, конверти та інші документи, які б підтверджували отримання податкових накладних у періодах включення їх до складу податкового кредиту товариства, тому відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 №0000052301/0.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брусилівський маслозавод» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров