Ухвала суду № 35469344, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/800/31314/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" до Державної фінансової інспекції в Одеській області про скасування вимоги, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Санжарук Ольги Олександрівни - представника Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2012 року Державне підприємство "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області про скасування вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав що Державною фінансовою інспекцією в Одеській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" за період з 01 січня 2010 року по завершений звітний період 2012 року. За результатами ревізії було складено акт від 07 серпня 2012 року № 08-19/409 та на адресу позивача була направлена вимога про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни.

Позивач вважає, що пункт 3 вищезазначеної вимоги, яким зобов'язано позивача провести донарахування та виплатити засудженим недоотриману заробітну плату на загальну суму 488,22 гривень є протиправним та просив його скасувати, посилаючись на те, що Порядок проведення індексації грошових доходів, на який посилається відповідач, не застосовується до трудових відносин між виправною колонією та замовником робіт, так як засуджені до обмеження та позбавлення волі не є найманими працівниками, оскільки в силу закону залучаються до суспільно-корисної праці без укладання з кожним окремо трудового договору. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати пункт 3 вимоги № 15-08-34-14/8714 від 12 вересня 2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, позовні вимоги Державного підприємства "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" задоволено повністю.

Скасовано пункт 3 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни від 12 вересня 2012 року №15-08-34-14/8714.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Підприємство виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) (код ЄДРПОУ 08680589) судовий збір у розмірі 32,19 (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок) гривень.

В касаційній скарзі Санжарук О.О. - представник Державної фінансової інспекції в Одеській області не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить скасувати їх рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, а з ним погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що засуджені до обмеження волі та позбавлення волі не є найманими працівниками, оскільки в силу закону залучаються до суспільно корисної праці без укладання трудового договору, а Порядок проведення індексації грошових доходів населення містить вичерпний перелік грошових доходів, які підлягають індексації, згідно якого оплату праці засуджених до нього не включено.

Аналізуючи зміст позовної заяви та обґрунтування касаційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до довідки АА №582621 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Державне підприємство "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" зареєстроване 30 березня 2000 року виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Відповідно до статуту Державне підприємство "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" засноване на державній власності і належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, яка є його засновником.

Метою створення вищезазначеного підприємства є залучення засуджених, які відбувають покарання у Південній виправній колонії (№51) до суспільно корисної праці і забезпечення їх професійно - технічного виконання.

Підприємство є юридичною особою, проводить свою діяльність відповідно до законодавства України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених кримінально-виконавчим законодавством, та цього статуту, має самостійний баланс, рахунки в банках, власну печатку, кутовий та інші штампи, фірмові бланки.

Відповідно до пункту 2.15 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на II квартал 2012 року та пункту 1.1.6.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на II квартал 2012 року, посадовими особами Державної фінансової інспекції України в Одеській області було проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" за період з 01 січня 2010 року по завершений звітний період 2012 року.

За результатами ревізії було складено акт 07 серпня 2012 року № 08-19/409, яким було встановлено ряд порушень, допущених з боку позивача, зокрема статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, внаслідок чого у серпні-вересні 2011 року засудженим не донараховано заробітну плату у загальній сумі 488,22 гривень та як наслідок заниження суми нарахованого доходу від залучення засуджених до праці у сумі 244,11 гривень.

12 вересня 2012 року за вих. № 15-08-34-14/8714 на адресу позивача була направлена вимога про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» найманим працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю.

Статтею 2 Кодексу законів про працю України встановлено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Проте, відповідно до вимог статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Відповідно до п. п. 6 п. 2 статті 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Підпунктом 1.1 пункту 1 Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.10.2004 року № 191, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2004 року за № 1328/9927, встановлено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві (підприємствах або в майстернях) виправних центрів або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Таким чином, засуджені до обмеження та позбавлення волі не є найманими працівниками, оскільки в силу Закону залучаються до суспільно корисної праці без укладання трудового договору.

За таких обставин, суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам зібраним по справі, прийняв правильне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних в повному обсязі, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідають обставинам справи, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 220, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Санжарук Ольги Олександрівни - представника Державної фінансової інспекції в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Мироненко

Т.А. Чумаченко