Ухвала суду № 35469317, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року м. Київ К/9991/71969/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Моноліт»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року

у справі № 2а/1570/649/2011

за позовом приватного підприємства «Моноліт» (далі - позивач, ПП «Моноліт»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Моноліт» звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси № 0004282301/0 від 26.05.2005 року, № 0004282301/1 від 02.08.2005 року, № 0004282301/2 від 13.10.2005 року про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 790 603,83 гривні, у тому числі 534 042,75 гривні основний платіж та 256 561,08 гривня штрафних (фінансових) санкцій, накладених на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; № 0004292301/1 від 02.08.2005 року, № 0004292301/2 від 13.10.2005 року про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 13 840,50 гривень, у тому числі 9227,00 гривень основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій на суму 4613,50 гривень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі було здійснено заміну відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси на його правонаступника ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПА в Одеській області проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Моноліт» за період з 01.04.2003 року по 01.10.2004 року, за результатами якої складено акт від 24.05.2005 року № 29/23-1012/30445708.

Під час перевірки встановлено, зокрема, порушення підприємством пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 283/97-ВР), внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 1 348 700,00 гривень; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (далі - Закон України № 168/97-ВР), внаслідок чого занижено чиста сума податкового зобов'язання на 334 705,00 гривень.

На підставі акту перевірки згідно з пп.«б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року (далі - Закон України № 2181), за порушення названих вище приписів Закону України № 283/97-ВР відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004282301/0 від 26.05.2005 року, яким визначено податкове зобов'язання ПП «Моноліт» з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 1 969 020,00 гривень, у тому числі 1 348 700,00 гривень за основним платежем та 620 320,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, на підставі того ж акту перевірки згідно з пп.«б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181, за порушення названих вище приписів Закону України № 168/97-ВР відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004292301/0 від 26.05.2005 року, яким визначено податкове зобов'язання ПП «Моноліт» з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у загальній сумі 559 172,00 гривні, у тому числі 334 705,00 гривень за основним платежем та 224 467,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Моноліт» за правилами п. 5.1, пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181 звернулось в порядку адміністративного оскарження до всіх встановлених законом інстанцій контролюючого органу. За результатами розгляду заяв платника податку були прийняті відповідні рішення:

- рішенням відповідача № 24542/10/25-0012 від 01.08.2005 року податкові повідомлення-рішення № 0004282301/0 та № 0004292301/0 від 26.05.2005 року залишені без змін, скаргу без задоволення, додатково направлено податкові повідомлення-рішення № 0004282301/1 та № 0004292301/1 від 02.08.2005 року;

- рішенням ДПА в Одеській області від 03.10.2005 року № 16972/25-0007 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0004282301/0 від 26.05.2005 року, збільшено податок на прибуток на 39 800,00 гривень та фінансові санкції на 16 550,00 гривень (на суму збільшеного податкового зобов'язання оформлено окреме податкове повідомлення-рішення від 13.10.2005 року № 0009112301/0), скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004292301/0 від 26.05.2005 року та рішення відповідача № 24542/10/25-0012 від 01.08.2005 року про результати розгляду первинної скарги в частині 16 887,00 гривень податку на додану вартість та 8445,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, додатково направлено податкові повідомлення-рішення № 0004282301/2 та № 0004292301/2 від 13.10.2005 року;

- рішенням ДПА України № 12707/6/25-0115 від 16.12.2005 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0004282301/0, № 0004292301/0 від 26.05.2005 року (№ 0004282301/1 та № 0004292301/1 від 02.08.2005 року,) з урахуванням рішення № 16972/25-0007 від 03.10.2005 року, прийнятого за розглядом повторної скарги (№ 0004292301/2, № 0009112301/0 від 13.10.2005 року), додатково направлено податкові повідомлення-рішення № 0004282301/3 та № 0004292301/3 від 12.01.2006 року.

Судами встановлено, що позивач, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси № 0004282301/0, № 0004292301/0 від 26.05.2005 року, з урахуванням рішення про результати розгляду повторної скарги № 16972/25-0007 від 03.10.2005 року, яким скасовано останнє в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 16 887,00 гривень та штрафних санкцій у сумі 8445,00 гривень; № 0004282301/1, № 0004292301/1 від 02.08.2005 року; № 0004282301/2, № 0004292301/2, № 0009112301/0 від 13.10.2005 року прийняті з порушенням норм чинного законодавства звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про їх скасування, який в подальшому було уточнено. Результати розгляду адміністративного позову господарським судом Одеської області, апеляційною та касаційною інстанцією, є в матеріалах справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Акту перевірки ДПА, за даними підсумкових відомостей використання матеріальних ресурсів по кожному окремому об'єкту будівництва, ПП «Моноліт» у будівництві використовувало будівельні матеріали, які фактично відсутні у підприємства, які не були оприбутковані за даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей (матеріальний облік ТМЦ). Використані ПП «Моноліт» будівельні матеріали, що фактично не оприбутковані та відсутні на балансі підприємства визначені в акті перевірки, як безоплатно отримані. Таким чином, ПП «Моноліт» до складу валових доходів не включило вартість безоплатно отриманих матеріалів на суму 813 934,00 гривні, у тому числі 525 954,00 гривні за 2-4 квартал 2003 року та 287 980,00 гривень за 9 місяців 2004 року, в зв'язку з чим, в акті перевірки зроблено висновок про порушення ПП «Моноліт» пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4. Закону України № 283/97-ВР. Встановлені розбіжності зайво списаних будівельних матеріалів по бухгалтерському обліку (матеріальний облік ТМЦ) списання вартості будівельних матеріалів понад фактичне витрачання, відповідно даним актів виконаних робіт, а також підсумковим відомостям витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) ПП «Моноліт» зафіксовані ДПА в додатку № 6 до акту перевірки.

Також, судами встановлено, що згідно Акту перевірки ДПА, списання вартості будівельних матеріалів ПП «Моноліт» по рахунку бухгалтерського обліку № 205 «будівельні матеріали» (матеріальний облік ТМЦ) не відповідає даним підсумкових відомостей витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) та даним актів виконаних робіт по об'єктам будівництва і ремонтним роботам. Внаслідок невідповідності списання вартості будівельних матеріалів даним актів виконаних робіт, а також підсумковим відомостям витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) підприємством зайво списано матеріалів на суму 1 276 098,00 гривень, що зафіксовано ДПА в додатку № 8 до акту перевірки, в тому числі: по об'єкту будівництва 70 квартирний житловий будинок по вулиці Щорса, 125 в м. Одеса за даними бухгалтерського обліку (матеріальний облік ТМЦ) списано будівельних матеріалів на суму 2 015 638,00 гривень, а за даними підсумкової відомості витрачання ресурсів списано на 1 180 434,00 гривень, тобто зайво списано будівельних матеріалів на суму 765 405,00 гривень; по об'єкту будівництва виробничо-адміністративна споруда на території ВЕЗ «Порто-Франко», замовником якого є ТОВ «Телекомунікаційні технології», зайво списано будівельних матеріалів на суму 334 137,00 гривень; по об'єкту будівництва 120-квартирний житловий будинок по вулиці Щорса,125 в місті Одеса зайво списано будівельних матеріалів на суму 175 556,00 гривень.

На підставі викладеного в Акті перевірки ДПА зроблено висновок про завищення ПП «Моноліт» валових витрат на 1 276 098,00 гривень внаслідок порушення підприємством п. 5.9. ст. 5 Закону України № 283/97-ВР.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Судами попередніх інстанцій були досліджені надані позивачем акт перевірки ДПА надав до суду акт № 02-23-008/306 від 09.10.2003 року «Про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ПП «Моноліт» та акт «Про результати зустрічної перевірки в ПП «Моноліт» від 08.08.2005 року, складені КРУ в Одеській області, та встановлено, що вищезазначені акти не спростовують висновків Акту перевірки ДПА в Одеській області в частині заниження ПП «Моноліт» валового доходу на 813 944,00 гривні та завищення валових витрат на 1 276 098,00 гривень. Перевірки КРУ, за наслідками яких були складені відповідні акти, проводились стосовно окремих питань фінансово-господарської діяльності вибірковим методом, про що прямо зазначено в текстах самих актів, протягом нетривалого часу (акт від 08.08.2005 року був складений за наслідками проведення перевірки, яка тривала 3 дні і здійснювалася 1 співробітником КРУ). Натомість перевірка за наслідками якої було складено Акт ДПА в Одеській області носила комплексний характер. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що періоди за які проводились перевірки ДПА в Одеській області та КРУ в Одеській області співпадають тільки частково. Комплексною документальною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Моноліт», за наслідками якої було складено Акт ДПА в Одеській області від 24.05.2005 року, охоплювався період з 01.04.2003 року по 01.10.2004 року, Акт від 09.10.2003 року було складено КРУ в Одеській області за результатами перевірки за період з 01.01.2002 року по 01.08.2003 року, Акт від 08.08.2005 року було складено КРУ в Одеській області за результатами перевірки за період з травня 2004 року по червень 2005 року.

У зв'язку з вищевикладеним суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вищевказані Акти КРУ в Одеській області не спростовують висновків про заниження ПП «Моноліт» валового доходу на 813 944,00 гривні та завищення валових витрат на 1 276 098,00 гривень, які містяться в Акті перевірки ДПА в Одеській області від 24.05.2005 року.

Судами попередніх інстанцій досліджені належним чином завірені копії договорів про дольову участь у будівництві, актів приймання-передачі матеріалів та додаткових угод до них та встановлене наступне.

28.06.2002 року між ОСОБА_2 та ПП «Моноліт» укладено договір № 1 про пайову участь у будівництві житла, за змістом якого будівельне підприємство зобов'язалось власними силами за рахунок фізичної особи побудувати квартири загальною площею 577 кв.м. в 70-ти квартирному житловому будинку за адресою: вул.. Щорса, 125 та після вводу будинку в експлуатацію передати квартири замовнику. Оплата здійснювалась шляхом передачі ОСОБА_2 ПП «Моноліт» будівельних матеріалів на суму 765 405,00 гривень, що було зроблено нею 01.09.2002 року.

25.02.2003 року між ПП «Моноліт» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 25/02 до договору № 1 про пайову участь у будівництві житла від 28.06.2002 року, яким розірвано останній та узгоджені питання щодо повернення ОСОБА_2 будівельних матеріалів. Пізніше, а саме на протязі квітня-листопада 2003 року здійснено повернення матеріалів на суму 765 405,00 гривень та складено акти прийому-передачі.

Умовами договору № 3 від 15.04.2003 року про пайову участь в будівництві, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Моноліт», остання взяла на себе зобов'язання по забезпеченню будівництва виробничо-адміністративної споруди на території ВЕЗ «Порто-франко» на загальну суму 340 000,00 гривень, шляхом передачі ПП «Моноліт» будівельних матеріалів на підставі його заявки.

18.10.2003 року ПП «Моноліт» надано ОСОБА_2 заявку № 1 стосовно матеріалів на суму 334 137,00 гривень, які передані підприємству 22.10.2003 року відповідно до акту прийому-передачі № 1.

24.10.2003 року вищевказаний договір № 3 про пайову участь в будівництві розірвано, про що укладено додаткову угоду № 3-1, якою, зокрема, сторони узгодили питання щодо повернення ОСОБА_2 будівельних матеріалів. У грудні 2003 року та в серпні 2004 року здійснено повернення матеріалів на загальну суму 334 137,00 гривень, про що складено акти прийому-передачі.

30.04.2004 року між ПП «Моноліт» та ОСОБА_2 укладено договір № 2 про пайову участь в будівництві житла. Згідно поданої заявки від 08.05.2004 року ПП «Моноліт» отримав матеріалів на суму 176 556,00 гривень, що підтверджується актом приймання-передачі № 1.

Після підписання додаткової угоди від 02.06.2004 року № 2/06 до договору № 2 ПП «Моноліт» по акту прийому-передачу повернуло ОСОБА_2 вищезазначені матеріали на загальну суму 176 556,00 грн. по актам від 17.06.2004 року № 1-1, від 20.08.2004 року № 2-1.

Позивач стверджує, що при будівництві об'єктів ПП «Моноліт» використовувало будівельні матеріали, отримані по вищевказаним договорам про пайову участь в будівництві житла, оприбутковуючи ці матеріали за правилами пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону № 283/97-ВР та не відносячи вартість цих матеріалів до складу своїх валових доходів. Після розірвання договорів ПП «Моноліт» купувало за власні грошові кошти, отримані від замовників будівництва, матеріали та повертало їх ОСОБА_2, у зв'язку з чим, позивач правомірно (з урахуванням документального підтвердження покупки матеріалів (накладними), їх взаємозв'язку з власною господарською діяльністю та з певним об'єктом будівництва, актів прийому-передачі матеріалів фізичній особі) відніс вартість цих матеріалів до валових витрат підприємства, а договори про пайову участь в будівництві житла, акти приймання-передачі матеріалів на виконання умов цього договору свідчать про те що ПП «Моноліт» не використовувало в роботі безоплатно отримані матеріали.

Однак, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, правомірно не прийняли такі твердження позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв'язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Судами зазначено, що позивач, вказуючи, що ним придбавались за власні грошові кошти, отримані від замовників будівництва, матеріали, які повертались ОСОБА_2, не надав суду первинних документів, які підтверджують факт придбання цих будівельних матеріалів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що операції з отримання та повернення будівельних матеріалів від ОСОБА_2 не знайшли свого відображення в регістрах бухгалтерського обліку. У зв'язку з чим, суди вірно вважають непослідовними доводи позивача стосовно причин невідповідності вартості фактично використаних (списаних) будівельних матеріалів даним бухгалтерського обліку щодо оприбуткування таких матеріалів. Так, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, а також звертаючись до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом, позивач пояснював таку невідповідність тим, що оприбуткування будівельних матеріалів ним здійснювалося, але в інших, наступних звітних періодах по факту надходження від постачальників матеріалів первинних документів на їх відпуск. Посилання ж позивача на отримання будівельних матеріалів вартістю 813 934,00 гривні за договорами про дольову участь у будівництві житла, укладеними з ОСОБА_2, яка, як свідчать матеріали справи, є директором ПП «Моноліт», мало місце під час апеляційного перегляду справи при тому, що вказані договори не були пред'явлені контролюючому органу під час перевірки, так само як і суду першої інстанції.

У зв'язку з викладеним, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що договори про дольову участь в будівництві, укладені ПП «Моноліт» з ОСОБА_2, додаткові угоди до цих договорів та акти прийому-передачі будівельних матеріалів не спростовують висновків податкового органу, щодо використання ПП «Моноліт» безоплатно отриманих будівельних матеріалі на суму 813 934,00 гривні.

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону № 283/97-ВР валовий дохід підприємства включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що факт використання позивачем будівельних матеріалів вартістю на 813 934,00 гривні більше, ніж було оприбутковано, правомірно оцінений перевіряючими, як підстава згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР для збільшення валового доходу в податковому обліку позивача на вказану суму за ознаками безоплатно отриманих товарів, оскільки використання товарно-матеріальних цінностей передбачає перш за все їх наявність, а отже і придбання (виготовлення), а недоведеність позивачем витрат на придбання будівельних матеріалів на вказану суму дає підстави для висновку про отримання їх на безоплатній основі. Позивачем не надано до суду доказів платного отримання вищевказаних будівельних матеріалів на суму 813 934,00 гривні.

Згідно п. 5.9. ст. 5 Закону № 283/97-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не надав доказів, які б спростували зафіксовану в акті перевірки податкового органу розбіжність зайво списаних будівельних матеріалів по бухгалтерському обліку списання вартості будівельних матеріалів понад фактичне витрачання відповідно даним актів виконаних робіт, а також підсумковим відомостям витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) на суму 1 276 100,00 гривень, що свідчить про завищення позивачем валових витрат на цю суму.

Крім того, судами встановлено, що згідно Акту перевірки ДПА позивач двічі відніс до складу валових витрат вартість субпідрядних робіт по будівництву 10-ти поверхового 70-ти квартирного житлового будинку на суму 46 137,00 гривень, чим порушив вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, а саме вперше підприємством віднесено до валових витрат вартість субпідрядних робіт, що зазначені в акті виконаних робіт № 1 за квітень 2003 року, наданих ПП «Торговий дім», вдруге вартість субпідрядних робіт відповідно до акту виконаних робіт № б/н за травень 2003 року, наданих ТОВ «Хімреммонтаж».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору комісії від 03.02.2003 року, укладеного між ПП «Моноліт» та ТОВ «Хімреммонтаж», останній повинен за дорученням ПП «Моноліт» від свого імені, за рахунок комітента укласти договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: десятиповерховий 70-ти квартирний житловий будинок за адресою: вул. Щорса, 125/3. Відповідно до умов звіту комісіонера від 30.04.2003 року для виконання цих робіт залучено ПП «Торговий дім», який за виконану роботу виставив ПП «Моноліт» акт виконаних підрядних робіт № 1, складений за типовою формою КБ-3, в якому вартість даних робіт за позиціями № № 25/224, 26/225, 27/226, 28/334 визначена на загальну суму 46 137,00 гривень.

ТОВ «Хімреммонтаж» в І півріччі 2003 року на підставі договору субпідряду № 29 від 21.04.2003 року виконувало роботи по зовнішній обробці та благоустрою території 10-ти поверхового 70-ти квартирного житлового будинку. При передачі робіт в травні 2003 року ТОВ «Хімреммонтаж» включено в акт виконаних підрядних робіт, складений за типовою формою КБ-2в, роботи за позиціями № № 3/224, 4/225, 5/226, 6/324 загальною вартістю 46 137,00 гривень, які ним вже виставлялись ПП «Моноліт» по договору комісії.

Також, судами встановлено, що у тому ж місяці ТОВ «Хімреммонтаж» надано ПП «Моноліт» ще один акт виконаних робіт № 1, складений за типовою формою КБ-2в, в якому ці ж роботи за позиціями № № 19/224, 20/225, 21/226, 22/324 загальною вартістю 45 832,00 грн. виставлені ПП «Моноліт» з позначкою «-».

Крім того, судами встановлено, що позивач в податковому обліку за 2 квартал 2003 року двічі відніс до валових витрат 46 137,00 грн., що складає вартість будівельних робіт на спорудженні 70-ти поверхового будинку по вул. Щорса, 125/3 в м. Одесі, замовником яких була військова частина А 1206 та до податкового кредиту ПДВ в сумі 9227,00 грн., сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням цих робіт, а саме: на підставі акту № 1 типової форми № КБ-2В за квітень 2003 року, підписаного на користь субпідрядної організації ПП «Торговий дім», та на підставі акту б/н типової форми КБ-2В за травень 2003 року, підписаного на користь ТОВ «Хімреммонтаж», субпідрядника за виконаними роботами.

Суди попередніх інстанцій правомірно не погодилися з доводами позивача про самостійне виправлення ним допущеної помилки шляхом зменшення сум валових витрат та податкового кредиту на 46 137,00 грн. та 9227,00 грн. в наступних звітних періодах, оскільки вказані висновки зроблені без посилання на будь-які докази, що підтверджують цю обставину, у зв'язку з чим факт коригування позивачем показників податкового обліку на вказані суми не може вважатися встановленим.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновки викладені в акті перевірки щодо завищення позивачем валових витрат на 46 137,00 грн. та податкового кредиту на 9227,00 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 3 Закону № 283/97-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, та на суму амортизаційних відрахувань, визначених статями 5, 8, 9 цього Закону. Згідно п. 10.1. ст. 10 Закону № 283/97-ВР ставка податку на прибуток складає 25 % від обєкту оподаткування.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про заниження позивачем оподатковуваного прибутку за 2 квартал 2003 року на 46 137,00 грн. внаслідок завищення на цю суму валових витрат, за 2-4 квартали 2003 року, 9 місяців 2004 року на 813 934,00 грн. внаслідок заниження валового доходу на цю суму та на 1 276 100,00 грн. внаслідок завищення на цю суму валових витрат, а всього на 2 136 171,00 гривня, у зв'язку з чим донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 534 042,75 гривні є правомірним. Розмір штрафних санкцій, накладених на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у зв'язку з вище вказаними порушеннями законодавства, з врахуванням встановлених цією нормою розмірів штрафних санкцій складає 256 561,08 гривень. На підставі цього, колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що також є правомірним донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 9227,00 гривень та накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4613,50 гривень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволені позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Моноліт» - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року у справі № 2а/1570/649/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько