Ухвала суду № 35468074, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3223/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпарманн» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду з 17.12.2012р. по 21.12.2012р. працівником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Шпарманн» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Дормашавто», за результатами якої складено Акт від 26.12.2012р. за № 6077/22-222-35550934.

В ході проведення перевірки працівником відповідача встановлено, що за період з 01.08.2011р. по 31.10.2011р. ТОВ «Шпарманн» задекларувало витрати операційної діяльності по взаємовідносинам з ТОВ «Дормашавто» в сумі 50 879, 00 грн., в т.ч. за ІІІ-ій квартал 2011 року - 33 293, 00 грн., за ІV-ий квартал 2011 року - 17 586, 00 грн., та віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 10 176, 00 грн. (в т.ч. за серпень 2011 року - 4 492, 00 грн., за вересень 2011 року - 2 167, 00 грн., за жовтень 2011 року - 3 517, 00 грн.)

При цьому до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надійшов Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13.03.2012р. № 30/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто» (ідентифікаційний код 36791493) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями та/або постачальниками за періоди з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., з 01.05.2011р. по 31.07.2011р., з 01.08.2011р. по 30.09.2011р., з 01.11.2011р. по 31.01.2012р. В цьому Акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13.03.2012р. № 30/3-22-80 вказано про виявлення підрозділом податкової міліції цієї податкової інспекції ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення ТОВ «Дормашавто» господарської діяльності (відсутність необхідних трудових і матеріальних ресурсів).

Зокрема, в ході здійснення досудового провадження працівниками СВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС у кримінальній справі № 71-00217, порушеної відносно директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_2 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, та працівниками СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС у кримінальній справі № 80-0263, порушеної за фактом фіктивного підприємництва, виявлено вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва шляхом створення ряду юридичних осіб (в т.ч. ТОВ «Дормашавто»).

Відповідно до відібраних від гр-на Російської Федерації ОСОБА_4 (який значився директором ТОВ «Дормашавто») письмових пояснень від 10.01.2012р., встановлено, що останній ніяких документів від імені Товариства не підписував, ніяких розпоряджень щодо призначення осіб на керівні посади по підприємству не віддавав.

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача прийшов до висновку, що правочин між ТОВ «Шпарманн» і ТОВ «Дормашавто» є нікчемним, а тому надані до перевірки первинні документи (акти виконаних робіт і податкові накладні) не можуть бути прийняті до уваги як належні первинні документи, що підтверджують правомірність формування ТОВ «Шпарманн» сум валових витрат і податкового кредиту.

Не погоджуючись із висновками вказаного Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва письмові заперечення до вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Відповідач своїм листом від 04.01.2013р. за № 109/10/22-211 залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

10 січня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі Акта від 26.12.2012р. № 6077/22-222-35550934 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000072220 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Шпарманн» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 11 702, 00 грн., в т.ч. 11 702, 00 грн. - основного платежу;

- за № 0000082220 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Шпарманн» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 720, 00 грн., в т.ч. 10 176, 00 грн. - основний платіж, 2 544, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України, встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 01 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку, встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України, визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення, первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, наведена наступна характеристика договору транспортного експедирування. Так, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником (ч. 2 ст. 929 цього Кодексу).

19 січня 2011 року між ТОВ «Шпарманн» (Замовник), в особі директора Агапова В.В., і ТОВ «Дормашавто» (Перевізник-Експедитор), в особі Заступника директора Ордашева М.Г., був укладений договір за № 19/01/11/Т, відповідно до якого Експедитор доручає Перевізнику-Експедитору здійснення автомобільних транспортних перевезень в міжнародному та внутрішньому сполученні.

Згідно п. 2.1, 2.3 цього Договору Експедитор надає Перевізнику Експедитору оригінал замовлення або факсову копію на здійснення міжнародного або внутрішньодержавного перевезення вантажу, які є невід'ємними частинами Договору. Замовлення вважається прийнятим до виконання після підписання його Перевізником-Експедитором.

Обов'язки Сторін за цим Договором передбачені у п. 3 зазначеного Договору. Зокрема, Перевізник-Експедитор зобов'язаний: здійснювати автомобільні транспортні перевезення у відповідності з умовами ЦМР (Конвенції про міжнародні перевезення вантажів автотранспортом); забезпечити безпеку вантажу та перевезень згідно страхової суми ЦМР; транспортні засоби надані Перевізником-Експедитором повинні бути в справному технічному стані та мати стандартні розміри; Перевізник-Експедитор зобов'язаний надати своїм водіям всі необхідні документи та дозволи, в т.ч. книжки МДП; при прийманні вантажу перевірити відповідність його з товарно-транспортною накладною та провести перевірку на наявність яких-небудь наявних пошкоджень, тощо.

Крім того Перевізник-Експедитор несе повну відповідальність за отриманий від Експедитора вантаж, в об'ємі зазначеному у супровідних документах. За пошкодження чи втрату вантажу в момент транспортування, перевізник-експедитор відшкодовує його вартість Експедитору на підставі документів, що підтверджують вартість втраченого чи пошкодженого вантажу (п. 3.11 Договору).

Зі змісту положень п. 1 - 3 зазначеного Договору, встановлено, покладення обов'язків щодо здійснення автомобільних перевезень безпосередньо на Перевізника-Експедитора як Перевізника. Повноваження на укладення Перевізником-Експедитором з метою організації та забезпечення господарських операцій з перевезення вантажів Експедитора угод з третіми особами (перевізниками) від його імені та за його рахунок - в Договорі не визначені. Сам по собі порядок планування і організації Перевізником-Експедитором виконання транспортно-експедиторських послуг як Експедитором (зокрема, не встановлено за чий рахунок мали здійснюватися ті чи інші операцій) в Договорі не описаний.

У відповідності до п. 4.1, 2.4 даного Договору, оплата за транспортні послуги здійснюється Експедитором протягом 10-ти банківських днів з отримання оригіналів рахунку та товарно-транспортної накладної (ЦМР/ТТН) з печаткою Одержувача, шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Перевізника-Експедитору. Транспортні ставки обговорюються Сторонами в кожному окремому випадку на кожне перевезення.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2011 року (п. 7.1 цього Договору).

Судом першої інстанції встановлено, що в наданому позивачем Договорі Сторонами не визначений порядок передачі-прийняття вантажу та необхідних товаросупровідних документів між Експедитором і Перевізником-Експедитором.

При цьому, ряд нормативно-правових актів визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Загальна процедура оформлення товарно-транспортної накладної, яка виписується при перевезеннях на договірних засадах, регламентована пунктами 11.5 - 11.10 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до вимог зазначених пунктів Правил товарно-транспортну накладну виписує Замовник (Вантажовідправник). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (Вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На підтвердження фактів отримання замовлених послуг від названого контрагента позивач надав до суду першої інстанції копії наступних документів (окрім самого договору):

- замовлень ТОВ «Шпарманн» на перевезення вантажу, адресованих ТОВ «Дормашавто» (в яких, зокрема, відсутні дати їх складання. Також в тексті кожного із замовлень наявні посилання на те, що ТОВ «Дормашавто» визнається уповноваженим Перевізником після укладення СMR-страхування). В кожному замовленні вже наявні реєстраційні номери відповідних транспортних засобів (з урахуванням того, що функції по забезпеченню відповідними транспортними засобами за Договором покладено не на Експедитора, а на Перевізника-Експедитора);

- актів приймання-передачі виконаних робіт датованих серпнем-жовтнем 2011 року на загальну суму 58 530, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 175, 83 грн.) - щодо надання транспортно-експедиційних послуг по Україні та за її межами за визначеними маршрутами. Одночасно будь-яких первинних документів, що засвідчують здійснення ТОВ «Шпарманн» передачі вантажів і відповідних товаросупровідних документів ТОВ «Дормашавто», необхідних для виконання умов Договору від 19.01.2011р. № 19/01/11/Т позивач суду не надав;

- товарно-транспортних накладних, датованих серпнем-жовтнем 2011 року (в яких в якості «Автопідприємства» значаться фізичні особи-підприємці, Замовника послуг (платника) - певний суб'єкт господарської діяльності (юридична особа) через ТОВ «Шпарманн», «Вантажовідправник» і «Вантажоодержувач» - певні суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи). Жодні відомості про задіяння в процесах вантажних перевезень ТОВ «Дормашавто» як Перевізника або Експедитора, відбитки печаток і штампів цього Товариства в наявних у матеріалах справи ТТН - відсутні;

- платіжних доручень від 05.08.2011р. № 1632 на суму 11 985, 00 грн. (з ПДВ), від 30.08.2011р. № 1652 на суму 14 965, 00 грн. (з ПДВ), від 30.09.2011р. № 1692 на суму 13 002, 00 грн. (з ПДВ), від 31.10.2011р. № 1716 на суму 21 103, 00 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 61 055, 00 грн.

- податкових накладних датованих серпнем-жовтнем 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 10 175, 83 грн. Вся сума ПДВ по вказаним податковим накладним була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди серпень-жовтень 2011 року. Від імені ТОВ «Дормашавто» перелічені вище первинні документи були підписані ОСОБА_6 (без довіреності).

При цьому згідно листа Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 11.04.20113р. № 5662, наданого у відповідь на судовий запит від 01.04.2013р. № 826/3223/13-а, з моменту проведення державної реєстрації ТОВ «Дормашавто» та на час надання даної відповіді, керівником та особою, яка має право вчиняти дії від імені названої юридичної особи без довіреності (в т.ч. підписувати договори) значиться лише ОСОБА_4

Будь-які документальні докази на підтвердження уповноваження директором ТОВ «Дормашавто» ОСОБА_4 інших фізичних осіб (в т.ч. ОСОБА_7) на виконання представництво інтересів Товариства (в т.ч. шляхом укладення угод з третіми особами) та призначення його на посаду Заступника директора ТОВ «Дормашавто» не було надано.

Тобто, позивачем, не було надано документи, зокрема первинні, які б підтверджували факти дійсного надання ТОВ «Дормашавто» на адресу позивача транспортно-експедиторських послуг, передбачених укладеним Договором від 19.01.2011р. № 19/01/11/Т.

Таким чином, позивачем не був доведений факт здійснення господарських операцій з отримання транспортно-експедиторських послуг від контрагента належними первинними документами.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013р. № 000082220 винесено правомірно, оскільки позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013р. № 000072220 прийнято безпідставно, оскільки з тексту самого Акта перевірки від 26.12.2012р. № 6077/22-222-35550934, та наявними матеріалами справи, факт включення ТОВ «Шпарманн» сум витрат в розмірі 50 879, 00 грн. по описаним вище спірним взаємовідносинам з ТОВ «Домашавто» до складу валових витрат за ІІІ - IV-ий квартали 2011 року не підтверджується.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 19.11.2013 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.