Постанова № 35463300, 31.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р.

справа № 2а/0470/3202/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі № 2а/0470/3202/12 за позовом спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» (далі – СП ПРАТ «Софрахім») 29 лютого 2012 року звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції, згідно якого просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.11.2011 року №0001062342, у якому визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 318 863,00 грн., в тому числі за основним платежем – 289 937,00 грн. та штрафних санкцій – 28 926,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті № 513-23/2- 00393703 від 27 жовтня 2011 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведено безпідставне завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 289937,00 грн., що підтверджується наявними у справі доказами, тому податкове повідомлення-рішення №0001062342 від 14.11.2011 року на загальну суму грошового зобов'язання 380 863,00 грн. є правомірним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду посилаючись на її незаконність. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає про не з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та свідчать про рух оборотних активів-олії соняшникової, яка була отримана позивачем від ПП «Вертикаль» в червні-липні 2011 року, та зміни у власному капіталі позивача у зв’язку з її використанням у виробництві готової продукції. Крім того зауважує, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу відповідач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Посилається на необґрунтованість доводів позивача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної

скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Вертикаль» за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №513-23/2-00393703 від 27.10.2011 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: за відсутності об'єктів оподаткування при придбанні соняшникової олії у ПП «Вертикаль» СП ПРАТ «Софрахім» безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 289 937,00 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 174 236,00 грн., за липень 2011 року – 115 701,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 289 937,00 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 174 236,00 грн., за липень 2011 року – 115 701,00 грн. (а.с.16 - 52).

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за червень, липень 2011 року податку на додану вартість в сумі 289 937 грн. за податковими накладними від 22.06.2011 року, 23.06.2011 року, 30.06.2011 року, 06.07.2011 року, 18.07.2011 року на загальну суму 1 739 622,50 грн. виданими ПП «Вертикаль» (а.с.57).

Згідно акту перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарською операцією, реальність якої не підтверджується, та яка здійснена позивачем на підставі правочину з ПП «Вертикаль», без мети реального настання правових наслідків, так як звіркою ПП «Вертикаль» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТДВ «Гулівер», у якого ПП «Вертикаль» було придбано товар реалізований в подальшому позивачу.

Крім того при перевірці використано матеріали зустрічної звірки ПП «Вертикаль» щодо підтвердження факту руху товарів (робіт, послуг) від постачальників та їх подальшої реалізації у червні-липні 2011 року (довідка №57-23/1-31898302 від 29.09.2011 року), якою встановлено, що загальна чисельність працюючих на цьому підприємстві складає одну особу. Договори оренди на офісні та складські приміщення відсутні.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001062342 від 14.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 289 937,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28 926,00 грн. (а.с. 53).FONT>

>Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте правомірно - на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ПП «Вертикаль» укладено договір поставки від 22.06.2011 року № 7 (сл-23/11), предметом якого є поставка товару – олії соняшникової (а.с. 54,55). Згідно видаткових накладних № В-00000005 від 22.06.2011 року, № В-00000006 від 23.06.2011 року, № В-00000007 від 30.06.2011 року, № В-00000008 від 06.07.2011 року, № В-00000010 від 18.07.2011 року та податкових накладних від 22.06.2011 року № 2, від 23.06.2011 року № 3, від 30.06.2011 року № 4, від 06.07.2011 року № 1, від 18.07.2011 року № 2 ПП «Вертикаль» передало позивачу вказаний товар (а.с. 32-36, 62-66, 55-61). Поставка зазначеного товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 22.06.2011 року, 23.06.2011 року, 30.06.2011 року, 06.07.2011 року, 18.07.2011 року (а.с. 67-71). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ПП «Вертикаль» в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою (а.с. 77). Згідно матеріальних звітів по складу за червень-липень 2011 року, картки сортового обліку зазначений товар перебував на складі позивача (а.с. 78-91).

Таким чином, судом апеляційної інстанції вважає, що господарська операція між позивачем та ПП «Вертикаль» є реальною, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Отже, придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Між тим суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував та не надав правової оцінки вищезазначеним доказам, щодо підтвердження реальності здійснення поставки олії соняшникової ПП «Вертикаль» позивачу.

Крім того в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відображено наступні обставини.

В ході перевірки ПП «Вертикаль» було встановлено, що дане підприємство мало господарські взаємовідносини щодо придбання олії соняшникової з ТДВ «Гулівер». При цьому «печатка ТДВ «Гулівер» та підпис директора ТДВ «Гулівер» на документах наданих ПП «Вертикаль» та ТДВ «Гулівер» візуально не співпадає; відсутні будь-які підтверджуючі документи по передачі товару від продавця до покупців …».

Виходячи з вищевикладених обставин, перевіряючими зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТДВ «Гулівер» до ПП «Вертикаль». В зв'язку з чим, у ПП «Вертикаль» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з ТДВ «Гулівер».

На підставі зазначених обставин, відповідачем зроблено висновок, що у позивача відсутнє право на податковий кредит з податку на додану вартість сформованого по операціях з ПП «Вертикаль», так як відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з постачальником.

Суд апеляційної інстанції вважає вказаний висновок необґрунтованим, оскільки податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до Податкового кодексу України, платники податків це особи які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції) що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відтак відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Між тим суд першої інстанції вирішив справу виходячи з помилкової позиції щодо необхідності підтвердження позивачем сплати ПДВ по ланцюгу поставок.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно картки складського обліку олію було прийнято та списано 05.07.2011 року, але фактично отримано згідно видаткової та товарно-транспортної накладної 06.07.2011 року, що підтверджує безтоварність господарської операції позивача. Суд апеляційної інстанції вважає зауважує, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю.

Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що податковий орган посилаючись на обставини безтоварності господарської операції, між тим не опитав водія – Довженко, що керував автомобілем ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс», яке здійснювало перевезення олії соняшникової позивачу, з питань здійснення цих перевезень, часу здійснення та їх товарності.

Таким чином безтоварність здійсненої позивачем господарської операції, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення. Доказів того, що вищезазначений договір поставки від 22.06.2011 року № 7 (сл-23/11) було визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Отже, судом першої інстанції зроблено не обґрунтований висновок про відсутність реального характеру господарської операції між позивачем та його контрагентом ПП «Вертикаль».

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим зазначений обов’язок відповідачем не виконано.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» - задовольнити. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі № 2а/0470/3202/12 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції від 14.11.2011 року №0001062342, про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг)» в розмірі 318 863,00 грн., в тому числі за основним платежем - 289 937,00 грн. та штрафними санкціями - 28 926,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Повний текст постанови виготовлений 1 листопада 2013 року.