Ухвала суду № 35463287, 24.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/4422/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі №2а/0470/4422/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.03.2012 року:

- №0000021742, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з прибуткового податку в розмірі 88,23 грн., в тому числі за основним платежем 70,58 грн., та штрафними санкціями - 17,65 грн.,

- №0000012210, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість в розмірі 1 048 967,50 грн., в тому числі за основним платежем 951 838 грн., та штрафними санкціями - 97 129,50 грн.,

- №0000022210, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 673 573,75 грн., в тому числі за основним платежем 1 487 750 грн., та штрафних санкцій 185 823,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №159/230/33576615 від 7 березня 2012 року (далі - акт перевірки), на підставі якого їх було прийнято, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.03.2012 року.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем правомірно сформований податковий кредит та валові витрати за взаємовідносинами з ТОВ «Експерт Логістік», ТОВ «Енергія Еко», ТОВ «ПС «Балтимор», ТОВ «Будінвест», ПВКП «Оксамит» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, податок з доходу ОСОБА_1 за січень 2011 року утриманий позивачем в повному розмірі, відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеністю

обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована висновками відповідача щодо не підтвердження товарності спірних господарських операцій, відсутності доказів набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 1.12.2011 року у справі № 17/5005/15046/2011, наявністю розбіжностей між даними бухгалтерського обліку згідно якого суми валових витрат позивача за період з 1.10.2010 року по 31.03.2011 року складає 17 741 312 грн. та даними декларації про прибуток підприємства згідно якої валові витрати склали 19 680 573 грн.; необґрунтованості надання соціальної податкової пільги працівнику без наявності його заяви про це.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Посилається на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, які заперечували щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №159/230/33576615 від 07.03.2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 з урахуванням п. 1.32 ст. 1 і пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п.135 ст. 135, пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 з урахуванням п.14.1.36 ст. 14, пп. 159.1.2 п.159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 505 458 грн., у тому числі за IV квартал 2010 р. в сумі 760 599 грн., за I квартал 2011 р. в сумі 332 333 грн., за II квартал 2011 р. в сумі 343 165 грн., III квартал 2011 р. в сумі 169 702 грн., за IV квартал 2011 р. завищено в сумі 100 741 грн.;

- пп.7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 з урахуванням п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 187.1 а) п. 187.1. ст. 187, п.198.3, 198.6 ст. 198, з урахуванням п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу Україні, що призвело до зниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 951 838 грн., у тому числі жовтень 2010 р. в сумі 55 236 грн., за листопад 2010 р. в сумі 62 746 грн., за грудень 2010 р. в сумі 122 966 грн., за січень 2011 р. в сумі 3 129 грн., за березень 2011 року в сумі 230 907 грн., за травень місяць 2011 р. в сумі 194 058 грн., за червень 2011 р. в сумі 135 230 грн. та за липень 2011 р. в сумі 147 566 грн.; пп.169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України - в сумі 70,58 грн., у тому числі за січень 2011 року 70,58 грн. (т.1 а.с.36-89).

Наведені висновки зроблені у зв'язку із відсутністю у позивача, на думку відповідача, документів, що засвідчують рух, умови транспортування та зберігання сировини, а також інших первинних документів, відсутністю умов, необхідних для здійснення у відповідні строки послуг, а саме: кваліфікованого персоналу, транспортних засобів для перевезення давальницької сировини, приміщення для її зберігання тощо, що вказує на непідтвердженість факту отримання позивачем послуг від ТОВ «Експерт Логістік», ТОВ «Енергія Еко», ТОВ «ПС «Балтимор», ТОВ «Будінвест», ПВКП «Оксамит».

Висновок щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів найманому працівнику зроблений відповідачем у зв'язку із застосуванням позивачем, на думку податкового органу, соціальної податкової пільги ОСОБА_1 без відповідної заяви найманого працівника.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 27.03.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000021742, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з прибуткового податку в розмірі 88,23 грн., в тому числі за основним платежем 70,58 грн., та штрафними санкціями - 17,65 грн.,

- №0000012210, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість в розмірі 1 048 967,50 грн., в тому числі за основним платежем 951 838 грн., та штрафними санкціями - 97 129,50 грн.;

- №0000022210, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 673 573 грн.75 коп., в тому числі за основним платежем 1 487 750 грн., та штрафних санкцій 185 823 грн. 75 коп.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначаються валові витрати виробництва та обігу - як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення передбачені і підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, згідно якої витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином ознакою валових витрат є їх пов'язаність із власною господарською діяльністю платника та підтвердженість первинними документами.

Відповідно до п.7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Із аналізу положень п.7.2.статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав договір №У-2/10 від 04.01.2010 року з ТОВ «Техпоставка» (замовник), за змістом якого позивач зобов'язується виконати роботи по різанню метала на заготівки, паяння, галтовки, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та надані позивачем послуги з оформленням відповідного акту. До вказаного договору сторонами складений протокол домовленості про договірні ціни на виконання послуг від 01.03.2011 року №2.

З метою виконання зазначеного договору позивачем укладено договори з ТОВ «Експерт Логістік», ТОВ «Енергія Еко», ТОВ «ПС «Балтимор», ТОВ «Будінвест», ПВКП «Оксамит».

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів які підтверджують зазначені обставини:

- щодо правовідносин з ТОВ «Експерт Логістік» (виконавець), це договір № ЕЛ-У-1/10 від 01.09.2010 року по наданню за плату роботи (послуг) по різанню металу на заготівки, паяння, галтовка, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника (позивача) та акти приймання-здавання робіт до нього від 30.10.10 №7592, від 30.11.10 №8427, від 30.12.10 №9204, податкові накладні від 30.10.10 №7591, від 30.11.10 №8427, від 30.12.10 №9204 на загальну суму 1 464 458,91 грн. в т.ч. ПДВ 244 076,49 грн., виписки по рахунку позивача за період з 01.10.10 по 31.08.11;

- щодо правовідносин з ТОВ «Енергія Еко» (виконавець), це договір № ЕЕ-12/11 від 01.02.2011 року по наданню за плату роботи (послуг) по різанню металу на заготівки, паяння, галтовка, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника (позивача) та акти приймання-здавання робіт до нього від 28.02.11 №58, податкова накладна від 28.02.11 №58 на загальну суму 430 524,42 грн. в т.ч. ПДВ 71 754,07 грн., виписки по рахунку позивача за період з 01.10.10 по 31.08.11;

- щодо правовідносин з ТОВ «Промислова спілка Балтимор» (виконавець), це договір №ПСБ-2/11 від 01.03.2011 року по наданню за плату роботи (послуг) по різанню металу на заготівки, паяння, галтовка, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника (позивача) та акти приймання-здавання робіт до нього від 31.03.11 №117, від 29.04.11 №119, податкові накладні від 31.03.11 №117, від 29.04.11 №119 на загальну суму 2 354 126,40 грн. в т.ч. ПДВ 392 354,40 грн., виписки по рахунку позивача за період з 01.10.10 по 31.08.11.

- щодо правовідносин з ТОВ «Будінвест» (виконавець), це договір №БІ-6 від 04.05.2011 року по наданню за плату роботи (послуг) по різанню металу на заготівки, паяння, галтовка, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника (позивача) та акт приймання-здавання робіт до нього від 31.05.11 №84, податкова накладна від 31.05.11 №84 на загальну суму 979 050,24 грн. в т.ч. ПДВ 163 175,04 грн., виписки по рахунку позивача за період з 01.10.10 по 31.08.11.

- щодо правовідносин з ТОВ «Оксамит» (виконавець), це договір №О-028 від 01.06.2011 року по наданню за плату роботи (послуг) по різанню металу на заготівки, паяння, галтовка, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника (позивача) та актами приймання-здавання робіт до нього від 30.06.11 б/н, від 07.07.11 №346 та від 29.07.11 №347, податковими накладними від 30.06.11 №118, від 07.07.11 №200 та від 29.07.11 №202 на загальну суму 1 696 777,20 грн. в т.ч. ПДВ 282 796,20 грн., виписки по рахунку позивача за період з 01.10.10 по 31.08.11.

Крім того судом першої інстанції на підставі досліджених доказів, враховуючи положення пп.14.1.36. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, які визначають ознаки господарської діяльності, було вірно встановлено обставини подальшого використання отриманих робот (послуг) в господарській діяльності позивача.

Так отримані від:

ПП «Експерт-Логістік» роботи були реалізовані позивачем ТОВ «Техпоставка» на підставі договору від 04.01.10 №У-2/10 на загальну суму 1 473 273,36 грн. в т.ч. ПДВ 245 545,56 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними від 30.10.10 №102, від 30.11.10 №129, від 30.12.10 №168, виписаними позивачем на ім'я ТОВ «Техпоставка» та виписками по рахунку позивача за період з 01.10.10 по 31.08.11;

ТОВ «Енергія Еко» роботи були також реалізовані позивачем ТОВ «Техпоставка» на підставі договору від 04.01.10 №У-2/10 на загальну суму 432 914,04 грн. в т.ч. ПДВ 72 152,34 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною від 28.02.11 №12, виписаною позивачем на ім'я ТОВ «Техпоставка», та виписками по рахунку позивача за період з 01.10.10 по 31.08.11;

ТОВ «ПК Балтимор» роботи були реалізовані позивачем ТОВ «Техпоставка» на підставі договору від 04.01.10 №У-2/10 на загальну суму 2 366 549,76 грн. в т.ч. ПДВ 394 424,96 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними від 31.03.11 №19, від 29.04.11 №28, виписаними позивачем на ім'я ТОВ «Техпоставка» та виписками по рахунку позивача з 01.10.10 по 31.08.11;

ТОВ «Будінвест» роботи були реалізовані позивачем ТОВ «Техпоставка» на підставі договору від 04.01.10 №У-2/10 на загальну суму 984 230,40 грн. в т.ч. ПДВ 164 038,40 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною від 31.05.11 №41, виписаною позивачем на ім'я ТОВ «Техпоставка» та виписками по рахунку позивача, за період з 01.10.10 по 31.08.11;

ТОВ «Оксамит» роботи були реалізовані позивачем ТОВ «Техпоставка» на підставі договору від 04.01.10 №У-2/10 на загальну суму 1 705 727,76 грн. в т.ч. ПДВ 284 288,61 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними від 30.06.11 №49, від 07.07.11 №15, від 29.07.11 №68, виписаними позивачем на ім'я ТОВ «Техпоставка» та виписками по рахунку позивача за період з 01.10.10 по 31.08.11.

Отже судом першої інстанції вірно встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, та факт подальшого використання отриманих робот (послуг) в господарській діяльності позивача оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання робіт (послуг), оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі щодо безтоварності зазначених господарський операцій позивача у зв'язку з тим, що у позивача не обліковується сировина, передана для давальницької переробітки, оскільки відповідачем не було надано суду доказів в спростування доводів позивача про здійснення поставки вказаної сировини його контрагентам безпосередньо ТОВ «Технопоставка». Обставини поставки сировини від ТОВ «Технопоставка» спростовують і висновки відповідача про необхідність наявності у позивача документів про її зберігання та перевезення.

Крім того, суд першої інстанції вирішуючи спірні відносини, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Техпоставка», вірно врахував, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.11 у справі №17/5005/15046/2011 за позовом ТОВ «Техпоставка» до ТОВ «БК «Січеслав» про визнання договору №У-2/10 від 04.01.10 недійсним, ТОВ «Техпоставка» в позові відмовлено. Зі змісту згаданого рішення вбачається, що судом при розгляді справи встановлений факт виконання сторонами всіх умов договору належним чином, тобто вчинення сторонами необхідних дій, спрямованих на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Згідно довідки господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2013 року вказане рішення набрало законної сили 16.12.2011 року.

Крім того суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що позивач в порушення пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року зазначивши на стор.29-30 акту про завищення позивачем валових витрат на суму 1 939 261 грн. (4 кв.2010р., 1 кв.2011р.) та порушення п.5.1., пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, не навів об'єктивно та в повній мірі таке порушення з посиланням на первинні документи та докази, що підтверджують наявність такого факту. При цьому контролюючий орган не зазначив, за результатами якої саме господарської діяльності позивачем завищені валові витрати, які саме документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не містять обов'язкових реквізитів первинного документу.

Тому суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1 939 261 грн. (за 4кв. 2010р. та 1кв. 2011 р.)

Щодо висновку акту перевірки від 07.03.2012 року про порушення позивачем підпункту 169.1.2 п.169.1 ст.169 Податкового кодексу України у зв'язку із наданням позивачем у січні 2011 року податкової соціальної пільги найманому працівнику - ОСОБА_1 без отриманні від нього заяви на застосування соціальної пільги.

Суд апеляційної інстанції зауважує на наступному: згідно «расчетной ведомости по зарплате №НЗП-000001» позивачем з вказаного працівника утримано прибутковий податок в розмірі 136,07 грн., тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що зазначене свідчить про утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб з вказаної особи в повному розмірі та не застосування позивачем соціальної податкової пільги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі №2а/0470/4422/12 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко