Ухвала суду № 35463271, 26.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р.

справа № 2а/0470/9386/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика технічних паперів" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000202301/0 від 24.02.2011 року по податку на додану вартість з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 13791/10/25-008 від 06.05.2011 року про результати розгляду скарги, на загальну суму 642 988,75 грн., в тому числі 514 391,00 грн. – суми по основному платежу та 128 977,75 грн. – суми застосованої штрафної санкції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано видане Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000202301/1 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю “Фабрика технічних паперів” грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 511 785,35 грн., з яких 409 428,28 грн. – за основним платежем та 102 357,07 грн. – штрафних санкцій. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просив скасувати постанову і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Фабрика технічних паперів” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року за результатами якої було складено акт від від 08.02.2011 року № 403/23-117/35111589.

На підставі вказаного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.2011 року № 0000202301/0, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на додану вартість на суму 944 891,25 грн. та № 0000192301/0, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток на суму 2159080,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області 06.05.2011 року було прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 24.02.2011 року № 0000192301/0 скасовано повністю та податкове повідомлення-рішення від 24.02.2011 року № 0000202301/0 скасовано в частині 241 522,00 грн. основного платежу та 60 380,50 грн. застосованої штрафної санкції. В іншій частині податкове повідомлення – рішення 0000202301/0 залишено без змін.

На підставі результатів розгляду скарги позивача було прийнято податкове повідомлення –рішення 0000202301/1 від 06.05.2011 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій та відповідно право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з контрагентами.

Так, відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198 ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 16.10.2013 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко