Рішення № 35459793, 25.11.2013, Личаківський районний суд м.Львова

2/463/2136/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 рокуЛичаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третьої особи ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, третьої особи про визнання припиненим договору поруки № 800003790-П від 8 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 і ЗАТ «Альфа-Банк».

Позов мотивує тим, що 8 травня 2008 року між відповідачем і третьою особою ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 800003790, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 56 210 доларів США з кінцевим терміном повернення до 8 травня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14% річних. Цього ж числа з позивачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого останній взяв на себе зобовязання перед позивачем по зобовязаннях ОСОБА_3, що витікають з кредитного договору. З розрахунку заборгованості станом на 8 грудня 2011 року по кредитному договору вбачається, що банком збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами з 14 до 16,5 відсотків, тобто фактично змінились істотні умови договору, про які відповідач не повідомив і щодо яких позивач не надавав згоди, а тому договір поруки повинен бути визнаний припиненим. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст.ст. 553, 554, 559 ЦК України, п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4, який діяв на підставі угоди від 30 липня 2013 року не зявився, подав заяву згідно з якою позовні вимоги підтримує повністю, розгляд справи просить проводити у його відсутності.

Представник відповідача та третьої особи, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, в судові засідання 29 жовтня 2013 року та 25 листопада 2013 року не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та третьої особи та постановити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що 8 травня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є відповідач у справі та третьою особою ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 800003790 (а.с. 5-22), згідно якого остання отримала кредит в розмірі 56 210 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_3 від 22 грудня 2011 року (а.с. 32, 33), з кінцевим терміном повернення до 8 травня 2028 року. Згідно з п. 2.2 кредитного договору за користування кредитом нараховують відсотки в розмірі 14% річних.

8 травня 2008 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого останній взяв на себе зобовязання перед позивачем по зобовязаннях ОСОБА_3 згідно укладеного кредитного договору (а.с. 25, 26).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обовязків є у тому числі договори та інші правочини. Отже, вказані вище договори породили певні права та зобовязання сторін.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Взятих на себе зобовязань третя особа ОСОБА_3 не виконала, у звязку з чим виникла заборгованість, що стверджується розрахунком заборгованості (а.с. 31).

З названого вище розрахунку заборгованості вбачається, що третя особа ОСОБА_3 повинна була сплачувати 14% річних за користування кредитними коштами, що становило приблизно 655 гривень (травень-вересень 2008 року). З жовтня 2008 року відсотки по кредитному договору було збільшено до 770,65 гривень.

У відповідності до п. 6.4 договору поруки у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором, передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.

В порушення вимог статті 60 ЦПК України відповідачем не представлено доказів, надання позивачем згоди на збільшення обсягу відповідальності за кредитивним договором, зокрема про збільшення відсотків до 770,65 гривень.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання, оспорювання субєктивного права є підставою для звернення кожної особи до суду за захистом свого особистого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обовязків.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

При цьому внесення змін до кредитного договору про зміну зобовязання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обовязків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобовязання за договором поруки таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що відповідачем збільшено процентну ставку по кредитному договору від 8 травня 2008 року № 800003790 укладеному між відповідачем і третьою особою, позивач згоди на збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором не надавав, а також враховуючи, що ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який залишено судом без розгляду у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, тобто між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості по кредитному договору, а тому договір поруки слід визнати припиненим.

При цьому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені останнім судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складаються з 114,7 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 86, 88, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки № 800003790-П, укладений 8 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» і ОСОБА_2.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ідентифікаційний код 23494714) в користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: