Постанова № 35452785, 22.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2013 року № 826/16129/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомІноземного підприємства «АІС-Столиця»до відповідачаДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2013 р. № 0000562230 та № 0000572230

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Іноземне підприємство «АІС-Столиця» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2013 р. № 0000562230 та № 0000572230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16129/13-а та призначено справу до судового розгляду на 31.10.2013 р.

В судовому засіданні 31.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.06.2013 р. № 0000562230 та № 0000572230;

- стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ІП «АІС-Столиця» з питань взаємовідносин із ТОВ «Центр автозапчастини» за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р., відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо завищення валових витрат за IV квартал 2012 року на загальну суму 380 660,0 грн. (завищення від'ємного значення податку на прибуток підприємств за IV квартал 2012 року на загальну суму 79 770,0 грн.), а також ст. 22, п. 44.1 ст. 44, ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо завищення залишку від'ємного значення податком на додану вартість за грудень 2012 року на суму 76 132,0 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач в судове засідання 31.10.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 31.10.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/16129/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в порядку письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 31.10.2013 р., який був отриманий представником відповідача за довіреністю особисто наручно також 31.10.2013 р., про що останній розписався на зворотньому боці такого листа, який наявний в матеріалах справи.

Так, за наслідками переходу судом до розгляду адміністративної справи № 826/16129/13-а в порядку письмового провадження, відповідачем 04.11.2013 р. до канцелярії суду було подано письмове заперечення проти позову, в якому податковий орган просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» (код ЄДРПОУ 37023683), а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, оскільки таке товариство за місцем його реєстрації не знаходиться, розшукати посадових осіб такого товариства з метою отримання первинних документів на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності - є неможливим, перевіркою зазначеного контрагента позивача встановлено відсутність в останнього достатніх трудових ресурсів (працює 2 особи) та будь-яких адміністративно-господарських можливостей (відсутність жодних основних та оборотних фондів: приміщень, транспорту, інше) для здійснення задекларованих видів діяльності (у тому числі здавання в суборенду орендованих приміщень у значних обсягах та на великі суми).

Крім того, як зазначено відповідачем в запереченні на позовну заяву, наявними у справі доказами також підтверджується протиправна діяльність контрагента позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» (в даному випадку щодо здавання позивачу у суборенду орендованих у ПАТ «Плодоовоч» та ФОП ОСОБА_4 приміщень та площадок під зберігання та торгівлю автомобільним транспортом), оскільки, як було встановлено перевіряючими в Акті перевірки позивача та підтверджується наявними матеріалами справи, площі приміщень та площадок, які здавалися ТОВ «Центр Автозапчастини» у суборенду позивачу - є більшими за розміром (квадратурою), ніж ті самі площі приміщень та площадок, які орендувалися ТОВ «Центр Автозапчастини» у ПАТ «Плодоовоч» та ФОП ОСОБА_4, проте як згідно даних перевірки ТОВ «Центр Автозапчастини» - в останнього відсутні будь-які власні приміщення та площі, що в свою чергу також підтверджує фактичну безтоварність господарських операцій із здавання в суборенду нерухомого майна між позивачем та його контрагентом ТОВ «Центр Автозапчастини» (виключно паперовий варіант відносин).

Також, відповідач у запереченні на позовну заяву наголосив на тому, що про протиправність господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» може також свідчити і загальна картина податкової звітності та сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств такого суб'єкта господарювання ТОВ «Центр Автозапчастини», яка в свою чергу говорить про те, що контрагент позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» при мільйонних річних оборотах (з урахуванням взагалі відсутності останнього за місцем знаходження та відсутністю в останнього буд-яких адміністративно-господарських можливостей для здійснення будь-якого виду діяльності) - фактично є збитковим підприємством та сплачує до Державного бюджету податок на прибуток, який є в десятки разів меншим від податку, який мав би сплачуватися при наявності таких мільйонних річних оборотів.

Позивачем, в свою чергу, за наслідками переходу судом до розгляду адміністративної справи № 826/16129/13-а в порядку письмового провадження, до канцелярії суду 05.11.2013 р. було подано клопотання про залучення додаткових документів по справі разом із переліченими у ньому додатками.

Станом на 22.11.2013 р. інших документів по справі № 826/16129/13-а від сторін до канцелярії суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача Іноземного підприємства «АІС-Столиця» з питань взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Центр автозапчастини» за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 18 травня 2013 р. № 1459/2230/34486224, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо завищення ІП «АІС-Столиця» валових витрат за IV квартал 2012 року на загальну суму 380 660,0 грн. (завищення від'ємного значення податку на прибуток підприємств за IV квартал 2012 року на загальну суму 79 770,0 грн.), а також ст. 22, п. 44.1 ст. 44, ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо завищення ІП «АІС-Столиця» залишку від'ємного значення податком на додану вартість за грудень 2012 року на суму 76 132,0 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді (грудні 2012 р.) позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Центр Автозапчастини» (код ЄДРПОУ 37023683), щодо надання останніми на користь позивача послуг зі здавання ІП АІС-Столиця» у суборенду орендованих у ПАТ «Плодоовоч» та ФОП ОСОБА_4 приміщень та площадок під зберігання та торгівлю автомобільним транспортом, у значних обсягах та на великі суми.

За наслідками висновків вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000562230 від 14 червня 2013 р., про зменшення ІП АІС-Столиця» від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 76 132 грн;

- № 0000572230 від 14 червня 2013 р., про зменшення ІП АІС-Столиця» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 380 660 грн.

За результатами оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій (ГУ Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України), скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.06.2013 р. № 0000562230 та № 0000572230, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач (представник позивача) не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, у перевіряємому періоді, а саме: грудні 2012 р., позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Центр Автозапчастини» (код ЄДРПОУ 37023683), щодо надання останніми на користь позивача послуг зі здавання ІП АІС-Столиця» у суборенду орендованих у ПАТ «Плодоовоч» та ФОП ОСОБА_4 приміщень та площадок під зберігання та торгівлю автомобільним транспортом, у значних обсягах та на великі суми.

Так, згідно Договору суборенди № ЦЗ/А005-07 від 01.06.2011 р. та Договору суборенди № ЦЗ/А005-08 від 01.06.2011 р., Іноземне підприємство «АІС-Столиця» (ЄДРПОУ 34486224) з метою використання в господарській діяльності, отримало в суборенду від ТОВ «Центр Автозапчастини» приміщення та площадки для зберігання та торгівлі автотранспортними засобами та надання послуг їх сервісного обслуговування за адресою: 04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20.

За наслідками зазначених правовідносин із контрагентом ТОВ «Центр Автозапчастини» (код ЄДРПОУ 37023683), позивачем у перевіряємому періоді (грудні 2012 року) були сформовані валові витрати IV кв. 2012 р. у сумі 380 660,0 грн., а також включено до складу від'ємного значення податку на додану вартість у грудні 2012 року суму ПДВ 76 132,0 грн.

Однак, з приводу правомірності (фактичності та товарності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Центр Автозапчастини», на підставі яких позивачем формувався валові витрати та від'ємне значення податку на додану вартість у перевіряємому періоді, наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Так, з даного приводу, в Акті перевірки позивача контролюючим органом встановлено, що діяльність ТОВ «Центр автозапчастини», пов'язана з передачею ІП «АІС-Столиця» в суборенду нерухомого майна у грудні 2012 р., має ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Зокрема, в Акті Харківської ОДПІ Харківської області ДПС від 19.03.2013 р. № 116/220/37023683 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Центр Автозапчастини» (код ЄДРПОУ 37023683) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2012 року, встановлено наступне.

При відпрацюванні підприємства ТОВ «Центр Автозапчастин» в рамках виконання Наказу ДПС України 329-ДСК, було підготовлено та направлено лист на підприємство з метою отримання документального підтвердження ведення фінансово-господарської діяльності за грудень 2012 року та надання письмових пояснень.

Зазначений лист на підприємство за вих. № 2011/10/15.3-16 від 25.02.2013 року було спрямовано замовним листом.

При відпрацюванні підприємства співробітниками контролюючих органів було здійснено виїзд та проведено обстеження приміщень, розташованих за адресою місцезнаходження ТОВ «Центр Автозапчастини».

За результатом виїзду встановлено, що фактично за адресою: АДРЕСА_1 (адреса державної реєстрації ТОВ «Центр Автозапчастини»), знаходиться нежитлова будівля, що належить гр. ОСОБА_8 та використовується для розміщення продовольчого магазину.

Також встановлено, що будівля яка використовується групою компанія «АІС» знаходиться поруч та є двоповерховою нежитловою будівлею. На першому поверсі зазначеної будівлі розташовано кілька кабінетів на дверях яких знаходяться таблички з найменуванням підприємств. Ознак знаходження ТОВ «Центр Автозапчастин» за адресою місцезнаходження АДРЕСА_1 - не встановлено.

На момент виїзду до підприємства ТОВ «Центр Автозапчастин», посадових осіб підприємства або офіційних представників СПД за місцем реєстрації не встановлено.

У зв'язку з відсутністю платника за місцезнаходженням до відділу реєстрації та обліку платників податків Харківської ОДПІ було направлено довідку, щодо не встановлення платника.

Крім того, з метою отримання письмових пояснень та документального підтвердження задекларованих сум ПДВ за грудень 2012 року, контролюючим органом було вжито заходів щодо встановлення особистості та місцезнаходження керівника підприємства гр. ОСОБА_9

В результаті вжитих заходів було встановлено, що гр. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та фактично проживає у м. Києві, а саме АДРЕСА_2

До ВПМ ДПІ у Вишгородському р-ні Київської області було також направлено запит, щодо встановлення та опитування керівника ТОВ «Центр Автозапчастин» з приводу причетності останнього до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Центр Автозапчастин».

Однак, на момент складання висновку від 05.03.2013 року, та станом на час розгляду даної адміністративної справи по суті, матеріалів опитування гр. ОСОБА_9 до ВПМ Харківської ОДПІ Харківської області ДПС не надходило.

На запит Харківської ОДПІ ХО ДПС за вих. № 2011/10/15.3-16 від 25.02.2013 року підприємством ТОВ «Центр Автозапчастин» надано відповідь, згідно проведеного аналізу якої та наданих документів, контролюючим органом встановлено, що протягом грудня 2012 року ТОВ «Центр Автозапчастини» надавались на адресу ІП «АІС Столиця», ТОВ «Прайд Авто Центр» послуги з надання у суборенду приміщень та юридичні послуги.

Згідно наданих договорів оренди та актів прийому передачі приміщень встановлено, що ТОВ «Центр Автозапчастини» надає в суборенду приміщення та площі, орендовані у ПАТ «Плодоовоч» та ФОП ОСОБА_4

Крім того, проведеним аналізом отриманих документів також встановлено, що згідно зазначених договорів оренди, ТОВ «Центр Автозапчастини» орендує меншу кількість площ ніж надає в суборенду (що фактично є неможливим за відсутності в останнього будь-яких власних нерухомих об'єктів).

Керівник підприємства ТОВ «Центр Автозапчастини» на виклик до ВПМ ХОДПІ не з'явився та письмових пояснень з приводу здійснення фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Центр Автозапчастини» - також не надав.

Проведеним аналізом податкової звітності ТОВ «Центр Автозапчастини» встановлено, що відповідно до податкової звітності про суми виплаченого доходу співробітникам за формою 1-ДФ за період IV квартал 2012 року, підприємством задекларовано наявність 2 найманих співробітників, згідно даних УДАІ Харківської області та БТІ Харківської області транспортні засоби та будь-яке нерухоме майно за ТОВ «Центр Автозапчастини» - не зареєстровано.

Вищенаведені обставини, а саме не ненадання підприємством документів в повному обсязі, що підтверджують факт здійснення фінансово-господарської діяльності, та не надання обґрунтованих письмових пояснень, відсутність підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності вірогідних підприємств постачальників, відсутність технічних та трудових ресурсів, на думку контролюючого органу свідчать, що діяльність ТОВ «Цент Автозапчастини» (код ЄДРПОУ 37023683) за період грудень 2012 року має ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності (безтоварний паперовий варіант).

Отже, як вбачається з наявних у справі доказів, та зазначеного не було жодним чином спростовано позивачем, матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» (код ЄДРПОУ 37023683), а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, оскільки таке товариство за місцем його реєстрації не знаходиться, розшукати посадових осіб такого товариства з метою отримання первинних документів на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності - є неможливим, перевіркою зазначеного контрагента позивача встановлено відсутність в останнього достатніх трудових ресурсів (працює 2 особи) та будь-яких адміністративно-господарських можливостей (відсутність жодних основних та оборотних фондів: приміщень, транспорту, інше) для здійснення задекларованих видів діяльності (у тому числі здавання в суборенду орендованих приміщень у значних обсягах та на великі суми).

Крім того, наявними у справі доказами також підтверджується протиправна діяльність контрагента позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» (в даному випадку щодо здавання позивачу у суборенду орендованих у ПАТ «Плодоовоч» та ФОП ОСОБА_4 приміщень та площадок під зберігання та торгівлю автомобільним транспортом), оскільки, як було встановлено перевіряючими в Акті перевірки позивача та підтверджується наявними матеріалами справи, площі приміщень та площадок, які здавалися ТОВ «Центр Автозапчастини» у суборенду позивачу - є більшими за розміром (квадратурою), ніж ті самі площі приміщень та площадок, які орендувалися ТОВ «Центр Автозапчастини» у ПАТ «Плодоовоч» та ФОП ОСОБА_4, проте як згідно даних перевірки ТОВ «Центр Автозапчастини» - в останнього взагалі відсутні будь-які власні приміщення та площі, що в свою чергу також підтверджує фактичну безтоварність господарських операцій із здавання в суборенду нерухомого майна між позивачем та його контрагентом ТОВ «Центр Автозапчастини» (виключно паперовий варіант відносин).

З даного приводу суд у судовому засіданні також зобов'язував позивача під звукозапис надати до матеріалів справи відповідні документи (договори купівлі-продажу, акти на право власності, технічна документація від БТІ) на підтвердження права власності тієї чи іншої особи (юридичної або фізичної) на такі приміщення (з метою встановлення їх реального існування та розміщення за тією чи іншою адресою), що суборендувалися ІП «АІС-Столиця» у контрагента ТОВ «Центр Автозапчастини», та орендувалися контрагентом позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» у ПАТ «Плодоовоч» та ФОП ОСОБА_4

Суд у судовому засіданні також пропонував позивачу надати до матеріалів справи на підтвердження товарності таких операцій із ТОВ «Центр Автозапчастини» (щодо суборенди площ під зберігання та торгівлі автомобілями) фото-, або відео-матеріали, які би підтверджували реальність розміщення за адресою: 04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20 - автосалону, магазину, стоянки або іншого об'єкта ІП «АІС-Столиця», призначеного для зберігання та торгівлі автомобільним транспортом від імені ІП «АІС-Столиця», з відповідними обізнавальними знаками: вивісками, рекламою, тощо.

Однак, зазначеного позивачем до матеріалів справи надано також не було, як і не було надано відповідних обґрунтованих пояснень з даного приводу.

За відсутності (не надання позивачем до матеріалів справи) правовстановлюючих документів на суборендовані у ТОВ «Центр Автозапчастини» приміщення, взагалі є неможливим встановити реальність існування таких приміщень, та осіб які сплачують податки за їх здавання у оренду (зокрема земельний податок за користування земельними ділянками на яких розташовані відповідні приміщення).

Більш того, як вважає суд з огляду наявних матеріалів справи, про протиправність господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» також свідчить і загальна картина податкової звітності та сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств такого суб'єкта господарювання ТОВ «Центр Автозапчастини» (декларації з податку на прибуток), яка в свою чергу говорить про те, що контрагент позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» при мільйонних річних оборотах (з урахуванням взагалі відсутності останнього за місцем знаходження та відсутністю в останнього буд-яких адміністративно-господарських можливостей для здійснення будь-якого виду діяльності) - фактично є збитковим підприємством та сплачує до Державного бюджету податок на прибуток, який є в десятки разів меншим від податку, який мав би сплачуватися при наявності таких мільйонних річних оборотів.

Так, виходячи із змісту пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу.

Формування валових витрат (від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток) в результаті провадження діяльності, що не містить ознак господарської, тобто не направлена на отримання доходу, суперечить положенням податкового законодавства.

Зазначене зокрема підтверджується судовою практикою Вищого адміністративного суду України.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки.

Валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою (постанова Верховного Суду України від 25.03.2008 р. № 08/39).

Також, у постанові Верховного Суду України від 02.02.2010 р. № 10/08 зазначено, що Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію, що пункт 5.1 Закону про прибуток повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону.

Враховуючи наведене вище вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» проводив свою діяльність в порушення вимог п. 1 ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV, яким передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

В даному випадку, як було зазначено вище, чинним законодавством чітко передбачено здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання з метою отримання прибутку, проте не свідомого отримання збитків, що відповідно ставить під сумнів доцільність таких господарських операцій та вказує на їх спрямованість для отримання податкової вигоди іншими суб'єктами господарювання, що відповідно також завдає шкоди Державному бюджету.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» щодо здавання в суборенду орендованого в інших СПД нерухомого майна (у більшій кількості ніж було фактично орендовано, за відсутності будь-якого власного нерухомого майна) - не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, будь-яких приміщень (офісних та інших), транспорту, устаткування та іншого майна, що економічно необхідні для виконання кожного виду господарської діяльності, зокрема і надання послуг зі здачі у суборенду орендованих приміщень.

У зв'язку з цим, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами по справі спростовано позивачем, таки контрагент ТОВ «Центр Автозапчастини» - фактично не міг здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, та взагалі відсутності останнього за місцем його реєстрації.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ТОВ «Центр Автозапчастини» - за місцем його реєстрації не знаходиться, а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу здійснювати господарську діяльність у великих обсягах та на значні суми.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ТОВ «Центр Автозапчастини», а також його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ТОВ «Центр Автозапчастини» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як зазначається в рішення ВАС України щодо розгляду подібних спорів, сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Центр Автозапчастини» - об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Центр Автозапчастини» - мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 14.06.2013 р. № 0000562230 та № 0000572230.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 22.11.2013 р.