Постанова № 35455151, 14.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2013 року № 826/1596/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Р-БТЛ»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 №0010532208 та №0010522208

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Р-БТЛ» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 №0010532208 та №0010522208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року у задоволені позову ТОВ «Р-БТЛ» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Р-БТЛ» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року касаційну скаргу ТОВ «Р-БТЛ» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року скасовано, а справу направлено на на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року справу прийнято до провадження.

Так, в обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті №805/22-08/36386177 від 05.10.2012, на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необґрунтованими та прийняті на підставі суб'єктивних припущень, всупереч чинному законодавству, а відтак є протиправними.

Представник відповідача заперечував позовні вимоги.

В судовому засіданні 30.10.2013, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Паладієм Андрієм Миколайовичем відповідно до наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №1335 від 14.09.2012 на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Р-БТЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТПК «Салтіс» та ТОВ «КБ «Оксідон» за період з 01.01.2010 по 31.03.2012.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 05.10.2012 №805/22-08/36386177 (далі -Акт перевірки), згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 166 093 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 132 874 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 №0010522208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 199 311 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 437 грн.; від 18.10.2012 р. №0010532208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 249 140 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 047 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки та винесеними повідомленнями-рішеннями позивачем подано первинну скаргу від 26.10.2012, яку залишено без задоволення рішенням Державної податкової сдужби у м. Києві від 17.12.2012 №8647/10/12-314.

28.12.2012 позивачем подано повторну скаргу, яку рішенням Державної податкової служби України від 22.01.2013 №1030/6110-2115 залишено без задоволення.

Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та в обгрунтування своєї позиції зазначає, що господарські відносини Товариства з ТОВ «ТПК «Салтіс» й ТОВ «КБ «Оксідон» (далі - Контрагенти) були реальними, а тому позивачем правомірно визначено розмір податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідач в свою чергу посилається на те, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «КБ «Оксідон» за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що стали предметом розгляду даної справи регулюються податковим законодавством, яке діяло на момент їх виникнення, зокрема Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від №283/97-ВР 22.05.1997 та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи?снення господарськоі? операціі? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи?снення господарськоі? операціі?.

Як зазначено в Акті, за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «ТПК «Салтіс» та ТОВ «КБ «Оксідон».

Так, між ТОВ «Р-БТЛ» та ТОВ «ТПК «Салтіс» укладено договір про надання послуг (організація заходу - зустріч нового року) №24-12 від 24.12.2010.

Відповідно умов вище вказаного договору оплата за надані послуги повинна здійснюватись після проведення заходу і остаточного погодження вартості таких послуг, не пізніше трьох діб після отримання замовником рахунка-фактури.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано акт надання послуг №ОУ-241 від 30.12.2010, податкові накладні №1232 від 29.12.2010 та №1233 від 29.12.2010.

Передбачений договором рахунок-фактура позивачем не надано.

Між Товариством та ТОВ «КБ «Оксідон» укладено договір про надання послуг (організація заходу - зустріч нового року) №031/11 від 16.11.2010.

Відповідно до умов укладеного договору оплата за надані послуги здійснюється протягом п'яти днів з моменту підписання договору та отримання замовником рахунку, а остаточний розрахунок здійснюється після підписання акту виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано акт надання послуг № ОУ-000311 від 15.12.2010 та податкову накладну №78 від 30.11.2010.

Передбачений договором рахунок позивачем не надано.

У свою чергу, суд не бере до уваги посилання позивача на наявні в матеріалах справи виписки з банківського рахунку як на підтвердження перерахування коштів за договорами на рахунки Контрагентів, оскільки зазначені виписки не засвідчені належним чином установою банку, а тому не можуть вважатися допустимими доказами у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також критично сприймає посилання позивача на подальше використання наданих за вище вказаними договорами послуг у взаємовідносинах Товариства з А/Т Тютюновою компанією «В.А.Т. - Прилуки» за договором №151 від 15.11.2010 та з ПАТ «Укрсоцбанк» за договором №011/1-432 від 27.12.2010 як на факт підтвердження господарських операцій з ТОВ «ТПК «Салтіс» та ТОВ «КБ «Оксідон», оскільки дані обставини не є підтвердженням надання послуг саме від даних Контрагентів.

Відповідач у свою чергу, в Акті перевірки посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №730/23-04/37146414 від 31.03.2011 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Салтіс» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень-грудень 2010 року та січень 2011 року, відповідно до висновків якого діяльність ТОВ «ТПК «Салтіс» здійснюється поза межами правового поля, відносини ТОВ «ТПК «Салтіс» з ТОВ «Р-БТЛ» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Щодо ТОВ «КБ «Оксідон» відповідач в акті перевірки зазначає, що свідоцтво платника ПДВ даного підприємства анульовано 28.04.2011 у зв'язку із внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням. Також, відповідно до протоколу допиту ОСОБА_2, яка є засновником та керівником ТОВ «КБ «Оксідон», вона не має жодного відношення до створення та діяльності даного товариства.

Також відповідач зазначає, що вказані Контрагенти не мали можливості здійснення господарської діяльності з причин відсутності необхідних матеріальних та трудових ресурсів.

На підставі сказаного, відповідачем зроблено висновок, що зазначені підприємства створені без наміру здійснення підприємницької діяльності, а з метою використання їх реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які у подальшому знімалися з цих рахунків у готівковій формі.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

У зв'язку з цим суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством послуг від ТОВ «ТПК Салтіс» й ТОВ «КБ Оксідон». Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі? операціі? цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіи?сним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі? операціі?. Акти прийому-передач не є підтвердженням фактичного надання послуг, оскільки в них зазначаються тільки відповідні результати.

Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень 18.10.2012 №0010532208 та №0010522208 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук