Постанова № 35446343, 13.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа№ 910/2951/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Васютович О.В. ( за довіреністю)

від відповідача: Гуденко В.Є. ( за довіреністю)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2013р.

у справі № 910/2951/13 (Головуючий суддя: Капцова Т.П., судді: Марченко О.В., Куркотова Є.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СтройЦентр"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Інспекторат Україна"

про стягнення 31 182, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СтройЦентр" (відповідача) про стягнення 31 182, 86 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2013 р. у справі № 910/2951/13 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено факту заподіяння збитків. Доводи позивача про виявлену нестачу товару після його одержання від перевізника не свідчать про те, що втрата (нестача) нафтопродуктів сталася з вини відповідача як зберігача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва № 910/2951/13 від 15.08.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "РН Коммерс" задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку за договором відповідального зберігання позивач зазнав збитків у розмірі 31 182, 86 грн. (вартість втраченого товару). Зазначили також, що при огляді вагонів-цистерн виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізному документі. Так, за доводами позивача, маса вантажу виявилась меншою, ніж вказано у залізничній накладній . При цьому, апелянт посилається на невірність внесених відповідачем відомостей до даної накладної щодо маси вантажу та не дослідження судом виконання відповідачем своїх обов'язків вантажовідправника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" та призначено справу до розгляду.

16.09.2013р. через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 13.11.2013 року представник позивача у справі, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Строй-центр" 07.07.2012 укладено договір № 002ХП відповідального зберігання нафтопродуктів. (т.1 а.с.7)

Згідно предмету даного договору клієнт передає, а зберігач зобов'язується за винагороду прийняти нафтопродукти на зберігання, зберігати та повернути їх клієнту або визначеній ним особі в тій же кількості, тієї ж марки, виду та якості, яка відповідає нормативним документам на продукцію, протягом строку дії договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору відпуск нафтопродуктів зі зберігання клієнту, або особам, вказаним клієнтом, проводиться на підставі письмової заявки клієнта в строки, які зазначені в ній, і на вказаних в заявці клієнта умовах:

- ЕХW - резервуари підприємства, та/або

- FСА - автоцистерна на естакадах наливу підприємства, та/або

- FСА - залізнична цистерна на залізничних естакадах наливу підприємства, та або

- FСА - залізнична станція Бахмач Гомельський код 326107 у відповідності з правилами Інкотермс.

Кількість відпущених нафтопродуктів підтверджується належно оформленим сторонами актом прийому-передачі в день їх відпуску (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що у випадку відпуску нафтопродуктів зі зберігання на умовах FСА - залізнична цистерна на залізничних естакадах наливу підприємства та/або FСА - станція відправлення зберігач зобов'язаний проводити відвантаження нафтопродуктів під контролем направленого клієнтом повноважного представника клієнта, або представника ТОВ "Інспекторат Україна", або іншого належним чином уповноваженого незалежного інспектора. При цьому, акт приймання-передачі складається зберігачем на підставі даних відповідних залізничних накладних/квитанцій, оформлених у відповідності з чинним законодавством. Зберігач зобов'язаний надати клієнту два екземпляри підписаного зберігачем акта прийому-передачі нафтопродуктів разом із копією залізничної квитанції з відміткою про приймання нафтопродуктів до перевезення залізницею, оформленою у відповідності з діючим законодавством.

Позивачем 23.10.2012 подано відповідачу заявку № 6-3126 про відвантаження (відпуск) з відповідального зберігання протягом 24-29 жовтня 2012 р. 495 т бензину автомобільного А-92 на умовах FСА - залізнична станція Бахмач-Гомельський (т.1 а.с.102).

На виконання вказаної заявки зберігач 26.10.2012 р. на підставі, зокрема, залізничної накладної № 32594913 (т.1 а.с.28) повернув клієнту 105,246 т бензину А-92 у двох вагонах-цистернах №№ 74729922 та 74130873

З урахуванням умов п. 3.2.2 договору відвантаження вказаних нафтопродуктів проводилося під контролем представника ТОВ "Інспекторат Україна", що підтверджується складеним та підписаним ним та представником відповідача актом замірів вагонів-цистерн від 26.10.2012 р

При цьому, згідно даного акту маса вантажу у вагонах-цистернах №№ 74729922 та 74130873 складала 105,246 т.

Зазначена вище маса вантажу була відображена в залізничній накладній № 32594913.

На підставі даних, зокрема, залізничної накладної № 32594913 між клієнтом (позивачем) та зберігачем (відповідачем) складено акт прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання від 26 жовтня 2012 р.(т.1 а.с.73)

Даний акт щодо прийняття бензину у кількості 413,249 т. підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплено печатками.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог про стягнення зі зберігача збитків посилається на те, що ним при прийнятті товару від відповідача виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізному документі.

Так, за доводами позивача, маса вантажу при розвантаженні цистерн виявилась меншою, ніж вказано у залізничній накладній № 32594913.

При цьому, позивач посилається на невірність внесених відповідачем відомостей до даної накладної щодо маси вантажу.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє вищенаведені доводи позивача з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що в наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором відповідального зберігання позивач зазнав збитків у розмірі 31 182, 86 грн.(вартість втраченого товару).

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що у випадку відпуску нафтопродуктів зі зберігання на умовах FСА - залізнична цистерна на залізничних естакадах наливу підприємства та/або FСА - станція відправлення зберігач зобов'язаний проводити відвантаження нафтопродуктів під контролем направленого клієнтом повноважного представника клієнта, або представника ТОВ "Інспекторат Україна", або іншого належним чином уповноваженого незалежного інспектора. При цьому, акт приймання-передачі складається зберігачем на підставі даних відповідних залізничних накладних/квитанцій, оформлених у відповідності з чинним законодавством.

При цьому, акт приймання-передачі складається зберігачем на підставі даних відповідних залізничних накладних/квитанцій, оформлених у відповідності з чинним законодавством.

Зберігач зобов'язаний надати клієнту два екземпляри підписаного зберігачем акта прийому-передачі нафтопродуктів разом із копією залізничної квитанції з відміткою про приймання нафтопродуктів до перевезення залізницею, оформленою у відповідності з діючим законодавством.

На виконання даного пункту договору, товар відповідно до акту прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання від 26 жовтня 2012 р. (т.1 а.с. 73) було передано клієнту шляхом завантаження, зокрема, у вагони-цистерни №№ 74729922 та 74130873.

При цьому, після завантаження товару у вагони-цистерни №№ 74729922 та 74130873 проведено замір цих вагонів, про що складено акт замірів вагонів-цистерн від 26.10.2012 р. (т.1 а.с.72)

Замір вагонів проводився під контролем представника ТОВ "Інспекторат Україна", що підтверджується його підписом на даному акті.

На підставі даних цього акту і була сформована залізнична накладна № 32594913.

Отже, правильність маси товару, зазначеній у залізничній накладній № 32594913 (105,246 т.) підтверджено актом замірів вагонів-цистерн від 26.10.2012 р., який підписано представником ТОВ "Інспекторат Україна".

Повноваження представника ТОВ "Інспекторат Україна" при здійсненні відвантаження передбачені умовами п. 3.2.2 договору.

Наведене свідчить про виконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань за договором та спростовує доводи позивача про невірність зазначення відповідачем маси вантажу у накладній.

Крім цього, слід зазначити, що зі складеного позивачем акту заміру залізничних вагонів-цистерн від 26.10.2012 р. слідує, що на час надходження і прийняття позивачем вищевказані вагони-цистерни були у справному стані, ЗПП на них справне і встановлене належним чином, ознаки неправомірного доступу до вантажу відсутні.

Стосовно доводів апелянта щодо визначення відповідачем, як вантажовідправником, невірної маси вантажу та її внесення до залізничної накладної, слід зазначити наступне.

При виявленні невідповідності фактичної маси вантажу даним накладної, залізниця накладає штраф на вантажовідправника.

Відповідно до п. п. 5.5 п. 5 Правил оформлення перевізних документів у разі, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно з ст. 118 Статуту.

Доказів встановлення такого факту та застосування штрафних санкцій з боку залізниці до відповідача до суду не надано.

За наведених обставин, позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язання, наявність збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" на рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2013 року у справі № 910/2951/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2013 року у справі № 910/2951/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2951/13 повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко