Ухвала суду № 35445472, 13.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12128/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна» (далі Товариство або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі ДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000652230 від 11.02.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 09 вересня 2013 року позов задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те, що реалізація позивачем сільськогосподарської продукції в 2012 році здійснювалась за цінами, нижчими за звичайні ціни.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року.

За наслідком перевірки складено Акт № 36/22-30/35704808 від 28.01.2013 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 23.1 статті 23, статті 39, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 518 585 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000652230 від 11.02.2013 року (за основним платежем - 518 581 грн., за штрафними санкціями - 129 645 грн.).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що контракти позивача укладені на Аграрній біржі в перевіряємий період Акту перевірки мають звичайну ціну у відповідності до положень підпункту 1.20.4 пункту 1.20 статті 1 Закону про податок на прибуток прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду, що перевірявся, Товариством укладено та виконано низку зовнішньоекономічних (експортних) контрактів, відповідно до яких позивач поставляв на користь покупця-нерезидента сільськогосподарську продукцію.

Всі контракти, відповідно до вимог чинного на той час законодавства, були зареєстровані на Аграрній біржі, що є єдиною державною товарною біржею в Україні. Копії зовнішньоекономічних контрактів, біржових контрактів та реєстраційних посвідчень наявні в матеріалах справи.

Покупцем за вказаними контрактами виступала компанія CHS Europe SA, що зареєстрована та діє за законодавством Швейцарської Конфедерації та є пов'язаною з позивачем особою (володіє 99,9% статутного капіталу Позивача).

Той факт, що сторони за вказаними контрактами є пов'язаними особами, став підставою для застосування відповідачем положень податкового законодавства про звичайні ціни та проведення позапланової виїзної перевірки, за результатами якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок Відповідача про те, що ціни на сільськогосподарську продукцію в зазначених зовнішньоекономічних контрактах були нижчими за рівні звичайних цін, визначених самим Відповідачем, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 518 585 грн.

Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно положень абзацу 3 пункту 1 розділу 19 «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України стаття 39 цього Кодексу, яка регулює питання визначення звичайної ціни, набирає чинності з 1 січня 2013 року. Таким чином, до спірних правовідносин, які мали місце в період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року, підлягає застосуванню закон, який діяв на цей час - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (згідно пп.2 п.2 1 розділу 19 «Прикінцеві положення» ПКУ - «пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року»).

За таких обставин, висновки відповідача про порушення норм ПКУ та нарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань, включаючи штрафні санкції, є безпідставним і неправомірним, оскільки норми ПКУ в частині питання визначення і застосування звичайної ціни в перевіряємий період згідно Акту перевірки не діяли.

Згідно пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.1997 року) №334/94-ВР від 28.12.1994 року, (далі Закон №334/94-ВР) врегульовано податкові правовідносини щодо питання звичайної ціни.

Підпунктом 1.20.1, пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до підпункту 1.20.2. пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно підпункту 1.20.4. пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Відповідно до підпункт 1.20.5. пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Згідно пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» № 1877-IV від 24.06.2004 року аграрна біржа - юридична особа, створена згідно із Законом України «Про товарну біржу», яка підпадає під регулювання норм такого закону і статей 279-282 Господарського кодексу України (з урахуванням особливостей, визначених цим Законом) та надає послуги суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними.

Згідно абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання укладення та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів» № 1254 від 13 грудня 2010 року встановлено, що послуги з укладення та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів щодо експорту сільськогосподарської продукції (товарів), зазначеної у підпункті 3.3.1 статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» (далі - продукція), надає Аграрна біржа, утворена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1285 від 26 грудня 2005 року «Про створення Аграрної біржі» (Офіційний вісник України, 2005 року, № 52, стаття 3321), або інші товарні біржі, які сертифіковані в установленому законодавством порядку щодо стандартів продажу або поставки біржового товару та яким Аграрна біржа надала право на участь у біржовій торгівлі.

Підпунктом 3.3.1. статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» передбачено, що об'єктами державного цінового регулювання є такі види сільськогосподарської продукції (товарів): пшениця тверда; пшениця м'яка; зерно суміші пшениці та жита (меслин); кукурудза; ячмінь; жито озиме; жито ярове; горох; гречка; просо; овес; соя; насіння соняшнику; насіння ріпаку; насіння льону; шишки хмелю; цукор-пісок (буряковий); борошно пшеничне; борошно житнє; м'ясо та субпродукти забійних тварин та птиці; молоко сухе; масло вершкове; олія соняшникова.

Відповідно до змісту товару, який продавався контрагенту нерезиденту, положенням підпункт 3.3.1 статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», позивачем усі зовнішньоекономічні контракти укладалися на Аграрній біржі, про що суду надані відповідні посвідчення про реєстрацію укладених на біржі контрактів (що по суті не заперечується податковою службою згідно відомостей другого абзацу (стор.9) пункту 3.1.1. Акту перевірки), які було долучено позивачем до позовної заяви.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що контракти позивача укладені на Аграрній біржі в перевіряємий період Акту перевірки мають звичайну ціну у відповідності до положень підпункту 1.20.4. пункту 1.20 статті 1 Закону про прибуток.

Згідно положень підпункту 1.20.2. пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

На виконання вказаних вимог закону Акт перевірки такої інформації (про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах) не містить.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що висновки у Акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41,160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.