Ухвала суду № 35444538, 18.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Томин О.О., Беркій О.Ю.,

секретаря - Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 40800,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000,00 грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 408,00 грн та в розмірі 114,70 грн - із зарахуванням в спеціальний фонд Державного бюджету України.

ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням матеріальних та процесуальних норм, судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Судом не прийнято до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 відбуває покарання і не в змозі відшкодувати шкоду, оскільки за станом здоров'я вона не може працювати. Суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів щодо неплатоспроможності ОСОБА_2 Однак, зі слів апелянта, в матеріалах справи містяться відповідні підтверджуючі документи, проте ці докази не були взяті судом до уваги. Апелянт наголошує, що ОСОБА_2 відбуває покарання, пов'язане з позбавленням волі, у Галицькій виправній колонії №128, тому не має змоги та коштів сплатити судовий збір. Просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, та звільнити від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів, просила її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Сторони по справі в судове засідання апеляційного суду не з'явились.

Позивач про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши апелянта, представника позивача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2010 року (далі - Вирок) ОСОБА_2 визнано винною за ст. 190 ч. 2, 190 ч. 4 КК України та призначено покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі з конфіскацією половини особисто належного їй на праві власності майна. Крім того, задоволено цивільний позов, в т.ч. зі ОСОБА_2 стягнуто в користь ОСОБА_3 40800,0 грн матеріальної шкоди та 10000,0 моральної шкоди (а.с. 22-30).

Згідно копії Вироку вина підсудної (ОСОБА_2) доведена матеріалами кримінальної справи, в т.ч. і розпискою, яку 28.02.2006 ОСОБА_2 написала ОСОБА_3 (абз. 2 а.с. 23), про отримання від неї грошей в сумі 8000,0 доларів США і зобов'язалась відкрити робочу візу в Америку протягом 3-х місяців… (абз. 2 а.с. 29).

Згідно Довідки керівника апарату Івано-Франківського міського суду, ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2011 року апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_2 залишено без задоволення, а Вирок від 25 жовтня 2010 року щодо неї - без змін (а.с. 30 - зворот).

Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2011 року касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 задоволено частково, зокрема: вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2011 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову - скасовано, а справу в цій частині вирішено направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства; відповідно до ст. 395 КПК України зазначені судові рішення щодо ОСОБА_2 вирішено змінити та виключити з їх мотивувальних частин посилання на кваліфікуючу ознаку ст. 190 КК України «зловживання довірою»; в решті судові рішення залишено без зміни (а.с. 2-7).

Вирок набрав законної сили 13.10.2011 (а.с. 30 - зворот).

На момент звернення ОСОБА_3 до суду відповідач ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 8000,0 доларів США, взятих у ОСОБА_3 за розпискою, не повернула, що не заперечується сторонами по справі.

Станом на 03.10.2013 (час ухвалення оскаржуваного рішення) офіційний курс гривні щодо долара США, встановлений НБУ, становив 799,3 грн. за 100 доларів США.

Заявлений позивачем розмір майнової шкоди становить 40800,0 грн.

Заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_3 до суду не подавала.

Приписами ч. ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Нормами ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача в користь позивача майнової шкоди, заподіяної злочином, суд першої інстанції, враховуючи приписи ст. 61 ЦПК України, абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (із змінами і доповненнями) та абз. 1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами і доповненнями), дійшов вірного висновку, що заподіяна ОСОБА_3 матеріальна шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі ОСОБА_2 як особою, яка її заподіяла.

Приписами ст. 1167 ЦК України передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції, враховуючи вимоги розумності та справедливості, а також приписи постанови Пленум Верховного Суду України від 31.03.95 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами і доповненнями), вірно встановив, що злочинними діями відповідача було завдано ОСОБА_3 моральної шкоди (душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї та порушення звичного порядку життя), яка підлягає відшкодуванню за рахунок винної особи - ОСОБА_2.

Колегія суддів, враховуючи приписи ст. ст. 60, 303 ЦПК України, ч. 1 ст. 625 ЦК України, відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу того, що відповідач ОСОБА_2 відбуває покарання і не в змозі відшкодувати заподіяну шкоду, оскільки за станом здоров'я вона не може працювати. Оскільки, ані доводами апеляційної скарги, ані доказами, на які апелянт посилається як на підставу звільнення відповідача від відповідальності за завдану позивачу шкоду, не підтверджено неможливість виконання ОСОБА_2 грошового зобов'язання. Зокрема, той факт, що на даний час відповідач засуджена, не працевлаштована, заробітна плата їй не нараховується та знаходиться на диспансерному нагляді не є доказом непрацездатності, неплатоспроможності ОСОБА_2 та не є підставою для звільнення її від відповідальності за завдану ОСОБА_3 шкоду.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, вважає колегія суддів, апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити - без змін.

Зважаючи на те, що ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2013 року на підставі клопотання представника апелянта та відповідно до приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст. 82 ЦПК України сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, слід вирішити питання судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету судовий збір в сумі 261 грн. 35 коп. із зарахуванням на рахунок: отримувач - Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код ЄДРПОУ отримувача - 37952250; банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО) - 836014; рахунок отримувача - 31212206780002; код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.О. Томин

О.Ю. Беркій