Ухвала суду № 35444534, 20.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7860/2011

Провадження 22ц/779/2884/2013

Категорія 42

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Горейко М.Д., Шалаути Г.І.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: відповідача - ОСОБА_2

та її представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року ВАТ «Пресмаш» пред'явлено позов до ОСОБА_2 про виселення. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 здійснила самочинне будівництво, а саме звела перегородку холу біля виділеної їй кімнати АДРЕСА_1, у зв'язку з чим заблокувала вихід на балкон загального користування та позбавила інших мешканців гуртожитку права користування холом і балконом. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовляється знести перегородку холу, чим порушує правила співжиття, просили позов задовольнити. В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов'язати ОСОБА_2 знести самочинне будівництво та виселити її з кімнати АДРЕСА_1.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 жовтня 2013 року позов задоволено частково. ОСОБА_2 зобов'язано знести перегородку холу в гуртожитку біля квартири (кімнати) АДРЕСА_1. У виселенні відповідачки з названої кімнати гуртожитку відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням в частині зобов'язання знести перегородку холу, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність і необґрунтованість рішення у зазначеній частині та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує на те, що судом не було прийнято до уваги подані нею в судовому засіданні додаткові докази та усне клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки перегородка була встановлена у 2006 році і позивачу було про це відомо. Також, зазначає ОСОБА_2, суд безпідставно не прийняв до уваги подану нею заяву про надання дозволу на встановлення перегородки і повідомлення про узгодження її встановлення з сусідами, а також те, що вона протягом усього часу здійснювала оплату комунальних послуг з розрахунку житлової площі після здійснення перепланування. Посилаючись на вищенаведене, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про знесення перегородки холу.

Представник ВАТ «Пресмаш» в засідання апеляційного суду не з'явився з невідомих причин, хоч судове повідомлення підприємству надіслано і вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності представника позивача.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підставі ордеру №148 від 09.04.2001 року надано в користування жиле приміщення, а саме кімнату АДРЕСА_1 (копія ордеру - а.с.6).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 було здійснено переобладнання наданої їй кімнати АДРЕСА_1 шляхом встановлення перегородки холу, в результаті чого збільшилась площа кімнати з 12 кв.м до 25,96 кв.м. В зв'язку з цим наказом голови правління ВАТ «Пресмаш» №54 від 26.07.2011 року було створено комісію для вирішення питання про знесення даної перегородки (а.с.8). Однак, ОСОБА_2 відмовилась виконати вимогу власника гуртожитку про знесення перегородки холу.

Із змісту ст.100 ЖК УРСР вбачається, що переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. У разі відмови наймодавця, наймача або членів його сім'ї у згоді на переобладнання чи перепланування жилого приміщення спір може бути вирішено в судовому порядку, якщо на переобладнання чи перепланування є дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 згоди на перепланування чи переобладнання кімнати АДРЕСА_1, та дозволу від виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не отримувала, проектно-технічної документації на переобладнання холу у неї немає по даний час. Крім того, у зв'язку із перебудовою холу заблоковано вихід на балкон, який передбачений в якості аварійного виходу для жителів гуртожитку. Отже, таке переобладнання є незаконним.

Посилання апелянта на те, що позивач пропустив строк позовної давності, а також на те, що судом першої інстанції залишено без уваги її усну заяву про застосування строку позовної давності, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

По-перше, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частина 4 ст. 267 ЦК покладає на сторону у справі обов'язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. Така заява відповідачкою до ухвалення рішення в даній справі не була подана.

По-друге, самовільне переобладнання, здійснене ОСОБА_2, є триваючим порушенням норм чинного цивільного та житлового законодавства України, правових норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 року, державних будівельних і протипожежних норм та правил, а тому, на думку колегії суддів, не можна вважати, що в даному випадку встановлений законом загальний строк позовної давності сплив.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки ухвалене в даній справі судом першої інстанції рішення являється законним і обґрунтованим. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 218; 307; 308; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 21 жовтня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: М.Д. Горейко

Г.І. Шалаута