Ухвала суду № 35441903, 25.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №344/8544/13-ц

Провадження №22ц/779/2842/2013

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство юстиція", ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів від 04 березня 2013 року недійсними за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 15 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 15 жовтня 2013 року задоволено частково заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ПП "Спеціалізоване підприємство юстиція", ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів від 04.03.2013 року недійсними.

Заборонено ОСОБА_4 відчужувати нежитлове приміщення, загальною площею 65,2 кв.м., що знаходиться на першому поверсі трьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити заставою в розмірі 446400 грн. вимогу про заборону ОСОБА_4 відчужувати нежитлове приміщення, загальною площею 65,2 кв.м., що знаходиться на першому поверсі трьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, що постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з цим, просить ухвалу суду першої інстанції змінити та постановити нову, якою накласти арешт на спірне нежитлове приміщення та заборонити ОСОБА_4 його відчужувати без зобов'язання позивача забезпечити такі вимоги заставою.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що при правильному вирішенні питання по суті, судом помилково сформульовано зміст процесуальної дії та підстави її застосування.

Застосувавши забезпечення позову із вимаганням від позивача забезпечення заставою, суд, всупереч вимогам ч.4 ст.153 ЦПК України, помилково прийшов до висновку про розмір застави в сумі 446400 грн., оскільки позов про визнання прилюдних торгів недійсним є позовом немайнового характеру, відповідно до якого, ціна позову не зазначається, а судовий збір сплачується із розрахунку, визначеному ЗУ "Про судовий збір".

Крім того, ст.80 ЦПК України визначено чіткий перелік позовів, у яких визначається ціна позову. Позов ОСОБА_2 до ПП "Спеціалізоване підприємство юстиція", ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів недійсними не входить до переліку таких позовів, а тому, відсутні підстави для застосування застави в розмірі 446400 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення представника ПП "Спеціалізоване підприємство юстиція", перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову та вирішивши забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_4 відчужувати нежитлове приміщення, суд першої інстанції вірно виходив із того, що відповідно до ст. 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Враховуючи обставини справи, суть заявленого позову, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права при задоволенні заяви про забезпечення позову та заборонив відчужувати нежитлове приміщення та при цьому відмовив у накладенні арешту на майно. В мотивувальній частині рішення суд обґрунтував необхідність забезпечення позову щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Апелянт в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В той же час, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити заставою в розмірі 446400 грн. вимогу про заборону ОСОБА_4 відчужувати спірне нежитлове приміщення.

Необхідність забезпечення вимог заявника заставою, суд першої інстанції обґрунтував запобіганням зловживанню забезпеченням позову.

На думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням вимог процесуального права.

Можливість суду, допускаючи забезпечення позову, вимагати забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, передбачена ч.4 ст.153 ЦПК України.

Згідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", вимога про внесення застави позивачем є правом суду. Така вимога згідно ч.4 ст.152 ЦПК України застосовується для того, щоб запобігти зловживанню забезпечення позову.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення

позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані

з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Проте, обраний позивачем та вжитий судом захід забезпечення позову у вигляді заборони відчужувати спірне нерухоме майно, не породжує ризику щодо спричинення збитків для предмету спору.

Враховуючи вид забезпечення позову, відсутність ризику у спричиненні збитків відповідачу у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями

заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими, колегія суддів вважає, що у суду не було підстав для постановлення ухвали про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду застави.

Крім того, суд першої інстанції не врахував вимоги ч.4 ст.153 ЦПК України, а саме, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПП "Спеціалізоване підприємство юстиція", ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів недійсними (а.с.4-6), тобто з позовом немайнового характеру, відповідно до якого ціна позову не визначається. З тим, що позов, пред'явлений позивачем, немайнового характеру погоджувався і суд першої інстанції, коли ухвалою від 05.06.2013 року залишав позовну заяву без руху, оскільки позивач не сплатив судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.(а.с.12). Як вбачається з ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір", така сума судового збору підлягає сплаті саме з позовних вимог немайнового характеру.

Також, у ч.1 ст.80 ЦПК України зазначено позови у яких визначається ціна позову. Даний перелік є вичерпним і у ньому відсутній позов з яким звернувся до суду ОСОБА_2 Таким чином, ціна позову у даному випадку не визначається, а тому, суд вимагаючи забезпечити заставою в розмірі 446400 грн. вимогу про заборону ОСОБА_4 відчужувати спірне нежитлове приміщення, порушив вимоги ч.4 ст.153 ЦПК України.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, як така що постановлення з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 15 жовтня 2013 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити заставою в розмірі 446400 гривень вимогу про заборону ОСОБА_4 відчужувати нежитлове приміщення загальною площею 65,2 кв.м., що знаходиться на першому поверсі трьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.

Виключити з абзацу четвертого резолютивної частини ухвали Івано-Франківського міського суду від 15 жовтня 2013 року словосполучення "…після внесення предмета застави в повному розмірі…".

У решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук