Рішення № 35440788, 15.04.2013, Вишгородський районний суд Київської області

15.04.2013 Справа № 363/213/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого суддіПідкурганного В.В.

при секретарі Корнієнко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 26 жовтня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ВL 13265, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 80 000 грн. строком до 1.10.2013 р., а відповідач зобовязувався їх прийняти, належним чином використовувати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом. Позивач в повному обсязі виконав свої зобовязання за кредитним договором, натомість відповідач систематично не виконує обовязки за договором, в результаті чого виникла заборгованість. Станом на 13 грудня 2012 року заборгованість складає 80 102 грн. 27 коп. 26 жовтня 2011 року для забезпечення виконання зобовязання позичальником за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договори поруки № BL13265-П1. Крім того, 26 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договори поруки № BL13265-П2. 8 листопада 2012 року Банком на адресу відповідачів було направлено вимоги дострокового погашення суми боргу за кредитом в повному обсязі, однак дана вимога відповідачами не виконана. Тому позивач просить стягнути з відповідачів солідарно зазначену суму боргу та понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив встановлені судом обставини справи, позов визнав та не заперечував проти стягнення з нього суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідачі ОСОБА_1І та ОСОБА_3 у судове засідання не прибули. Про день, час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі. Заперечення чи пояснення щодо заявлених позовних вимог від відповідачів на адресу суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 26 жовтня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ВL 13265, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 80 000 грн. строком до 1 жовтня 2013 року, а відповідач зобовязувався їх прийняти, належним чином використовувати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобовязання за договором у повному обсязі, шляхом банківського переказу коштів на рахунок відповідача в порядку передбаченому Кредитним договором.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2011 року ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 80 000 грн. 00 коп., відповідач ОСОБА_2 підтвердив факт надання грошових коштів відповідачу ОСОБА_1

Згідно умов договору відповідач зобовязувався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобовязання згідно кредитного договору.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач умови кредитного договору не виконав, в результаті чого виникла заборгованість.

Загальна сума заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості станом на 13.12.2012 року складає 80 102 грн. 27 коп., з яких:

-заборгованість по сумі кредиту 66 333 грн. 35 коп.;

-заборгованість по відсоткам 14 467 грн. 79 коп.,

-заборгованість по пені 2 301 грн. 13 коп.

Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України жодних доказів щодо спростування суми заборгованості по кредитним зобовязанням, наданим представником банку, відповідачами суду не надано.

Стаття 629 ЦК України зазначає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

8 листопада 2012 року відповідачу ОСОБА_1 було направлено вимогу про погашення суми заборгованості. Проте, останньою не було вчинено жодних дій, які б свідчили про намір сплати прострочену заборгованість у добровільному порядку.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що для забезпечення виконання зобовязань позичальником за кредитним договором, 26 березня 2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки за № BL13265-П1. Крім того, 26 березня 2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки за № BL13265-П2

Згідно статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 1.3 договорів поруки визначено, що поручитель відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, винагороди/плати, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Кредитного договору.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

8 листопада 2012 року на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було направлено лист - вимогу про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором. Проте, ними не було вчинено жодних дій, які б свідчили про намір сплати прострочену заборгованість у добровільному порядку.

На підставі статті 203 ЦК України Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, в даному випадку сторони бажали укласти правочин і що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи на те, що позивач свої обовязки за кредитним договором виконав повністю, а свої договірні зобовязання відповідачі належним чином не виконують, внаслідок чого перед позивачем виникла заборгованість, то дана заборгованість підлягає примусовому стягненню з відповідачів на користь позивача.

Згідно частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідачів по справі підлягає до стягнення сума витрат понесених позивачем по сплаті судового збору у розмірі 915 грн. 72 коп.

Керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (р/р № 29098000202458, МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором у розмірі 80 102 грн. 27 коп., та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 915 грн. 72 коп., а всього стягнути 81 017 (вісімдесят одну тисячу сімнадцять) грн. 99 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя