Постанова № 35439387, 18.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 925/239/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від прокуратури: Жовтун Н.Б. - посвідчення №019901 від 21.08.2013

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглядаючи

апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Черкаси

на рішення господарського суду Черкаської області

від 26.03.2013 (суддя Єфіменко В.В.)

у справі №925/239/13-г

за позовом Прокурора Олександрівського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим якої є Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області, представленого структурним підрозділом - Олександрівським виправним центром №104 Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Черкаської області були передані позовні вимоги Прокурора Олександрівського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим якої є Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області, представленого структурним підрозділом - Олександрівським виправним центром №104 Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 14932,03 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.03.2013 у справі №925/239/13-г у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник прокурора міста Черкаси звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 26.03.2013 у справі №925/239/13-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Прокурора Олександрівського району Кіровоградської області у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а судом зроблені висновки, які не відповідають матеріалам справи. Апелянт вважає, що місцевим господарським судом безпідставно взято до уваги заперечення відповідача щодо факту укладення договору на використання праці засуджених №10/11 від 16.02.2011, оскільки відповідачем вказані заперечення не підтверджені належними доказами.

Позивач та відповідач у судове засідання 18.11.2013 не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позову прокурор стверджував, що відповідно до договору №10/11 від 16.02.2011 Олександрівський виправний центр №104 (виконавець) надавав ФОП ОСОБА_3 (замовник) до 10 чоловік із числа засуджених для виконання підсобних робіт. У свою чергу ФОП ОСОБА_3, в порушення п. 3.2 зазначеного договору, не провів оплату за виконану спецконтингентом роботу за червень, липень, серпень 2011 року на суму 14932,03 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові, посилався на те, що прокурор та позивач не надали документів та доказів, які б достовірно підтверджували факт виконання робіт засудженими в червні, липні і серпні 2011 року саме у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а також доказів щодо обсягу і вартості виконаних ними робіт. Крім того, прокурор і представник позивача не змогли надати суду першої інстанції пояснень про обставини укладання договору №10/11 від 16.02.2011, зокрема про те, чи підписував договір ОСОБА_3 особисто, чи інша особа, час та місце підписання договору; вартість робіт та порядок їх оформлення тощо.

Факт укладення вищевказаного договору відповідач у суді першої інстанції та у поданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях заперечував повністю.

Із договору №10/11 від 16.02.2011 вбачається, що зі сторони замовника він підписаний ОСОБА_3, разом з тим, враховуючи вищенаведене, в апеляційного господарського суду виникли сумніви стосовно достовірності підпису ОСОБА_3 на вказаному договорі, який візуально відрізняється від підпису ОСОБА_3 на інших документах, зокрема на довіреності, виданій на представництво його інтересів у суді.

Частиною 1 ст. 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Враховуючи ту обставину, що суд не володіє спеціальними знаннями для вирішення питання щодо того чи підписаний договір №10/11 від 16.02.2011 ОСОБА_3 особисто чи іншою особою, в ході розгляду апеляційної скарги апеляційним господарським судом ставилося питання про необхідність призначення судової експертизи у даній справі.

Постановою пленуму Вищого господарського суду №4 від 23.03.2012 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" встановлено, що згідно зі статтями 33, 36, 37 та 38 ГПК господарський суд, призначаючи судову експертизу, вправі витребувати від учасників судового процесу, а в разі необхідності - інших підприємств, установ, організацій, державних та інших органів чи їх посадових осіб (пункт 4 статті 65 ГПК) зразки почерків, підписів, відбитків печаток, друкованих документів тощо і надати їх експерту для дослідження. Відповідне витребування і дослідження судом зазначених зразків, документів тощо повинно, як правило, передувати винесенню ухвали про призначення судової експертизи та про зупинення у зв'язку з цим провадження у справі.

З метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, для забезпечення можливості проведення у даній справі судової експертизи з метою вирішення питання щодо того чи підписаний договір №10/11 від 16.02.2011 ОСОБА_3 особисто чи іншою особою, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 було зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 надати вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки його підпису а також було зобов'язано позивача надати оригінал договору на використання праці засуджених №10/11 від 16.02.2011 року.

На виконання вказаної ухвали суду відповідач надав зразки підписів, які також візуально відрізняються від підпису замовника у договорі №10/11 від 16.02.2011, а позивач у свою чергу зазначив, що не має змоги надати оригінал договору №10/11 від 16.02.2011, оскільки відповідно до ухвали Ленінського районного суду міста Кіровоград від 20.03.2013 №405/2438/13-к Знам'янською міжрайонною прокуратурою були вилучені оригінали бухгалтерських документів, зокрема і оригінал договору на використання праці засуджених №10/11 від 16.02.2011 року. За твердженням позивача вказаний договір прокуратурою до установи не повернуто.

На підтвердження неможливості надання оригіналу договору на використання праці засуджених №10/11 від 16.02.2011 року позивач надав копію ухвали Ленінського районного суду міста Кіровоград від 20.03.2013 №405/2438/13-к, протокол тимчасового доступу до речей та документів від 21.03.2013 та опис речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 21.03.2013 року.

Вказані документи містять перелік речей та документів вилучених у позивача, зокрема і господарських договорів, однак із цих документів не вбачається, що у Олександрівського виправного центру №104 Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області серед інших господарських договорів був вилучений і договір на використання праці засуджених №10/11 від 16.02.2011 року.

Однак, за твердженням позивача вказаний договір вилучений прокуратурою та до установи не повернуто.

Враховуючи зазначені пояснення позивача ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 прокуратуру було зобов'язано надати оригінал договору на використання праці засуджених №10/11 від 16.02.2011 року.

Проте прокуратура пояснень з приводу неможливості надання оригіналу договору на використання праці засуджених №10/11 від 16.02.2011 не надала. Оригіналу вказаного договору, який за твердженням позивача був вилучений саме прокуратурою, до суду також надано не було.

У судовому засіданні 18.11.2013 представник прокуратури стверджувала, що прокуратурою Олександрійського району Кіровоградської області направлено запит до Знам'янського міжрайонного прокуратура щодо надання оригіналу договору на використання праці засуджених №10/11 від 16.02.2011, однак відповіді з цього приводу не отримано. Доказів направлення вказаного запиту у судовому засіданні 18.11.2013 надано не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що розглянути дану справу видається неможливим, у зв'язку із ненаданням позивачем та прокуратурою оригіналу договору на використання праці засуджених №10/11 від 16.02.2011, що з огляду на обставини справи призводить до неможливості встановити факт підписання або непідписання особисто фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вказаного договору, шляхом проведення відповідної судової експертизи з цього питання.

Судом першої інстанції не враховано ту обставину, що без надання та дослідження оригіналу договору на використання праці засуджених №10/11 від 16.02.2011 розглянути дану справу повно та об'єктивно є неможливим.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора міста Черкаси із визначених у ній підстав задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 26.03.2013 у справі №925/239/13-г має бути скасоване із залишенням позову без розгляду.

Пунктом 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 81, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Черкаси залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 26.03.2013 у справі №925/239/13-г скасувати.

Позовну заяву Прокурора Олександрівського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим якої є Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області, представленого структурним підрозділом - Олександрівським виправним центром №104 Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області залишити без розгляду.

Стягнути з Олександрівського виправного центру №104 Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (27300, Кіровоградська обл., смт. Олександрівка, вул. Леніна, 22-а, код 08563799) в дохід Державного бюджету України 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №925/239/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк