Постанова № 35441146, 20.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа№ 910/6164/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Халіна А.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Жовтан М.А. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року

по справі № 910/6164/13(суддя - Шаптала Є.Ю.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

про врегулювання розбіжностей при укладанні договору купівлі-продажу природного газу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року по справі № 910/6164/13 в частині відмови щодо задоволення позовних вимог про викладення п. 4.1. договору в редакції позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року, підлягає скасуванню з причин неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року змінено склад колегії у зв'язку із перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці.

Представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року скасувати в частині відмови щодо задоволення позовних вимог про викладення п. 4.1. договору в редакції позивача.

Представник Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлкомуненерго» заперечив проти апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві.

У відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

19 лютого 2013 року листом № 26-841/1.2-13 позивач запропонував відповідачу укласти договір купівлі-продажу природного газу протягом 2013 року для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), надіславши проект відповідного договору.

Відповідач висловив заперечення щодо умов п.п. 1.2, 4.1, 6.1, 6.4, 7.5, 10.12 договору, надіславши позивачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором супровідним листом № 431 від 01 березня 2013 року./а.с.13/.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи копіями проекту договору, протоколу розбіжностей до нього, листування сторін./а.с.12-21/.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", згідно зі ст. 4 якого державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

З метою надійного забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, підвищення відповідальності за своєчасне проведення розрахунків, постановою Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001 року "Про забезпечення споживачів природним газом" було затверджено Порядок забезпечення споживачів природним газом.

Згідно з п.п.2 п.2 вищевказаної постанови позивач здійснює реалізацію природного газу для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію.

Відповідно до п.10 ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено: що гарантований постачальник - визначене у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України - газопостачальне підприємство не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2012р. „Про визначення гарантованих постачальників природного газу" позивач визначений гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Господарський суд міста Києва задовольнив позовні вимоги частково, вирішивши укласти між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу природного газу на запропонованих позивачем умовах, за виключенням пункту 4.1 договору, який викладено судом в редакції, запропонованій відповідачем.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Загальний порядок укладання господарських договорів наведений в ст. 181 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Відповідно до ст. 646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної позиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Згідно зі ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнях осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів. До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема, належать: здійснення державного регулювання відносин суб'єктів ринку природного газу; ліцензування господарської діяльності на ринку природного газу; забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу; затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб; затвердження типових договорів на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), транспортування природного газу магістральними трубопроводами, зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу, приєднання до газових мереж, розподіл природного газу, постачання природного газу за регульованим тарифом.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1181 від 13.09.2012 року було затверджено Правила користування природним газом для юридичних осіб, згідно з п.1.5 яких гарантований постачальник, який здійснює діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, укладає з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 року №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим та об'єкти газоспоживання яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності даного постачальника, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011 року №1580.

Постановою постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 року №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим та об'єкти газоспоживання яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності даного постачальника, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011року №1580, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 року за №1155/19893.

Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, а також враховуючи зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що запропоновані позивачем умови п.п. 1.2, 6.1, 6.4, 7.5, 10.12 договору про предмет договору, кількість та якість проданого природного газу, порядок та умови його передачі, ціну газу і порядок та умови проведення розрахунків відповідають вимогам Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України №1729 від 27 грудня 2001 року "Про забезпечення споживачів природним газом", Правил користування природним газом для юридичних осіб, Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, ст. 534 ЦК України, не порушують прав та інтересів відповідача.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Запропоновані позивачем умови п.4.1 договору купівлі-продажу, які передбачають визначення обсягу природного газу відповідно до Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №288 від 15.07.2010 року, суперечать діючому законодавству.

Як було встановлено судом, рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва "Про необхідність усунення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" №6 від 29.10.2012р. відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дію наказу Міністерства палива та енергетики України №288 від 15.07.2010 року було зупинено.

Тобто, як на час внесення позивачем пропозиції відповідачу по укладанню спірного договору купівлі-продажу, так і на сьогоднішній день дію Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів відновлено не було, у зв'язку з чим положення вказаної Методики не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги наказу Міністерства палива та енергетики України № 288 від 15.07.2010 року не підлягають застосуванню до договірних відносин сторін, а умови п. 4.1 спірного договору слід викласти в редакції, запропонованій відповідачем, яка відповідає вимогам розділу 3 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом та Правилам користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1181 від 13.09.2012 року.

Відносно запропонованої позивачем редакції п.10.12 договору купівлі-продажу природного газу судом було з'ясовано, що чинне законодавство не передбачає обов'язку покупця (споживача) природного газу надавати продавцю (постачальнику) природного газу інформацію про рух грошових коштів на рахунках.

Таким чином, запропоновані позивачем умови п.10.12 договору купівлі-продажу, які встановлюють такий обов'язок, не ґрунтуються на вимогах закону і пропозиція позивача про включення цього пункту до умов договору не може бути прийнята.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року у справі № 910/6164/13.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача (апелянта).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року у справі № 910/6164/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Матеріали справи №910/6164/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець