Постанова № 35436971, 18.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2013 року Справа № 904/6474/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.В.

при секретарі судового засідання: Ситникова М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Саєнко І.М., представник, дов. № б/н від 25.01.13

від відповідача: Скиба В.В., представник, дов. № б/н від 13.09.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 року у справі № 904/6474/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000", м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія трест №17", м.Дніпропетровськ

про стягнення 43 376,83грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013р. ( суддя Суховаров А.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Будівельна компанія трест №17" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" суму 43 376, 83 грн. основного боргу, 1000, 00грн. витрат на адвокатські послуги, 1 720,50грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано відсутністю з боку відповідача повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару. Обмежуючи розмір витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката до 1 000 грн., суд дійшов висновку, що сума винагороди в розмірі 4 945,50 грн. явно завищена, оскільки спір стосується вартості товару, поставленого відповідачеві за однією накладною. отже підготовка претензії та позовної заяви за таким спором не потребує значної витрати часу.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі зазначає, що між позивачем та адвокатом було укладено договір про надання правової допомоги в господарському процесі, в якому сторони погодили суму оплати в розмірі 4 945,50 грн. Оплата послуг адвоката, згідно господарського судочинства, відноситься до судових витрат і підлягає відшкодуванню юридичній особі в повному об'ємі судових витрат за правову допомогу саме послуг адвоката. При визначені порядку оплати сторони керувалися п.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п.2 ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з'їздом адвокатів України 17.11.2012р. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального (ст..ст. 26-30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст..10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. по справі № 6-рп/2013) та процесуального права (ст..44, 48, 49 ГПК України), просить скасувати рішення від 24.09.2013р. частково та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення суми витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом в розмірі 4 945, 50грн. в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та вказав, що послуги з правової допомоги надавалися позивачу на підставі договору, який є обов'язковим для сторін. Адвокатом на виконання договору були підготовлені, особисто направлені до суду та відповідачу претензія від 09.07.13р., позовна заява з усіма розрахунками, лист та акти звірки від 09.07.13р. Адвокат особисту вручав відповідачу претензію, позовну заяву, лист та акт звірки. Саме адвокатом були зібрані та посвідчені всі документи, що наявні в матеріалах справи. Адвокат представляв інтереси позивача в судовому засіданні, а також в період підготовки до судового засідання надав юридичну консультацію. Просить задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні зазначили, що згідно ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч.3 ст.28 «Правил адвокатської етики» гонорар адвоката має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення. Оскільки адвокатом не надано суду докази витраченого часу, суд правомірно дійшов висновку про явне завищення суми винагороди. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

26 березня 2012р. Відповідач звернувся до Позивача з гарантійним листом № 03-30, в якому просив відпустити комп'ютери у кількості 22 шт., згідно рахунку №R347641 від 22 березня 2012р. на загальну суму 43 376,94 грн. та гарантував оплату в термін до 02.04.2012р.

За видатковою накладною № R-347641 від 28.03.2013р. на підставі довіреності № 91 від 28.03.13р., представник відповідача отримав комп'ютери з монітором у кількості 16 шт. на суму 43 376, 83 грн.

Гарантійним листом №03-66 від 07.06.2012р. відповідач просив позивача про надання відстрочки оплати товару, поставленого позивачем, до 18.06.2012р.

У зазначені строки зобов'язання відповідачем виконано не було.

09.07.2013р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою терміново погасити заборгованість.

Відповіді на претензію позивач не отримав, відповідач заборгованість не сплатив, що й змусило позивача звернутися з позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині стягнення боргу.

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем, відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст..712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1-3 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки відповідач оплату товару у встановлений строк до 18.06.2012р. не здійснив, доказів оплати товару на час розгляду справи не надав, право вимоги позивача ґрунтується на законі, то господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача суму заборгованості у розмірі 43 376,83 грн.

Що стосується стягнення витрат на оплату послуг адвоката, то колегія суддів не погоджується з рішенням суду в цій частині у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2013 року між позивачем (замовник) та адвокатом Саєнко І.М.(виконавець), укладено договір про надання правової допомоги в господарському процесі. За умовами договору виконавець зобов'язався надавати замовнику правову допомогу в господарському процесі з питань стягнення заборгованості з ТОВ "Будівельна компанія трест №17".

Відповідно до п.2.1. Договору, правова допомога надається замовнику шляхом правового аналізу та вивчення господарського спору (договори, первинні бухгалтерські документи), усних та письмових консультацій з правових питань, аналізу законодавчої бази, збору доказів та документів, що стосуються спору, складання та виготовлення необхідних процесуальних документів (позов, претензія, листи, скарги та інш.), безпосередньої участі і представництва інтересів замовника в судових засіданнях господарського суду.

Пунктом 4.1. Договору сторони обумовили, що вартість правової допомоги визначається прогресивною ставкою, яка коливається з 10% до 30% від загальної суми господарського спору з ТОВ «Будівельна компанія трест № 17» на момент укладання угоди. Сторони погодили прогресивну ставку в розмірі 10%, що складає 4 945,50 грн., яку замовник зобов'язався сплатити протягом 3-х банківських днів після підписання даного договору.

Позивач, згідно рахунку № Д № 1-13 від 01.08.2013р., сплатив адвокату обумовлену суму - 4 945, 50 грн.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частинами 1, 3, 5 ст.27 Закону встановлено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до ст.30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення, наведені у даній статті, містяться і в ст..28 «Правил адвокатської етики», затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012р.

Господарський суд, приймаючи рішення щодо зменшення витрат на послуги адвоката, послався на Правила адвокатської етики, які втратили чинність та на те, що підготовка претензії та позовної заяви не потребує значного часу.

Тобто при вирішення даного питання судом взято до уваги лише витрачення часу та не враховано інші обставини, а також те, що сторони в договорі передбачили фіксований розмір, а не погодинну оплату.

Колегія суддів, приймаючи до уваги кваліфікацію і досвід адвоката - працює адвокатом 18 років, виконання ним зобов'язань за договором - надання консультаційної послуги позивачу з юридичних питань, вивчення бухгалтерських документів, збирання та посвідчення необхідних документів, складання акту звірки, претензії та особисте вручення їх відповідачу, складання позовної заяви та участь в судовому засіданні, вважає, що встановлення у договорі вартості оплати послуг адвоката у розмірі 10% від суми спору не є завищеною.

Разом з тим, сума 4 945,50 грн., яка сплачена позивачем адвокату, не відповідає п.4.1 Договору, який передбачає оплату в процентному відношенні від суми господарського спору. Як встановлено матеріалами справи, в суму, з якої вираховується оплата, крім вартості господарського спору - 43 376,83 грн. безпідставно включено витрати позивача на судовий збір - 1 720,50 грн. та правова допомога у розмірі 4 337,80 грн., які не відносяться до господарського спору.

Оскільки сума господарського спору складає 43 376,83 грн., то 10% з цієї суми це 4 337,68 грн., яка й підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України.

З урахуванням викладеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині стягнення витрат на послуги адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 року у справі № 904/6474/13 в частині стягнення з ТОВ «Будівельна компанія трест № 17» на користь ТОВ «РИМ 2000» витрат на послуги адвоката змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія трест №17» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ 2000» 4 337,68 грн. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 22.11.2013р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ Л.В.Чоха