Ухвала суду № 3543182, 18.03.2008, Апеляційний суд Тернопільської області

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Ткач О.І. Суддів - Храпак Н.М. , Бершадської Г.В. при секретарі - Стечишин Л.С. з участю сторін - представника КП фірма "Тернопільбудінвестзамовник"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайсуду від 18 грудня 2007 року в справі за позовом комунального підприємства фірма "Тернопільбудінвестзамовник" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом виселення та знесення житлового будинку,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2006 року комунальне підприємство фірма

"Тернопільбудінвестзамовник" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 виселити відповідачів з АДРЕСА_7 та скасувати їхню реєєстрацію у вказаному будинку, оскільки земельна ділянка за вказаною адресою надана їм в користування для будівництва багатоквартирного будинку, в відповідачі отримавши квартиру, не бажають звільнити приміщення будинку.

В січні 2007 року позивачем було доповнено позовні вимоги стосовно знесення вказаного будинку, оскільки немає можливості здійснювати будівництво .

Рішенням Тернопільського міськрайсуду від 18 грудня 2007 року позов задоволено:

- Усунено перешкоди в користуванні земельною ділянкою, виселивши з житлового будинку 9а на вул. Шептицького М. Тернополя Швецову Оресту

Справа № 22 а-239 Головуючий у 1 -й інстанції - Подлісна І.М.

Категорія - 44 Доповідач - Ткач О.І.

Євгенівну, ОСОБА_2 та знести вказаний будинок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1та ОСОБА_2 просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаних вимог. Апелянти зазначають, що суд невірно застосував норми матеріального права, оскільки їхнє виселення та знесення будинку можливе лише після виплати їм вартості належної їм частини жилого будинку за діючими на даний час ринковими цінами, що випливає з норми ст. 351ЦК України ( в ред.2003р.).

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника КП фірма "Тернопільбудінвестзамовник" , перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні відносини виникли в 80-тих роках минулого століття і регулюються діючим на той час законодавством.

Згідно до ст. 213 ЦПК України:

"Рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим .

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні."

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка , на якій розташований спірний жилий будинок, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів №265 від 31.05.1988 року відведено управлінню капітального будівництва облвиконкому, правонаступником якого є позивач. Рішенням виконкому Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 23 серпня 1988 року дозволено знести спірний будинок. Вартість жилого будинку, будівель, що підлягали знесенню визначена за оціночними нормами , які були затверджені діючою на той час Постановою Ради Міністрів СРСР від 2 жовтня 1981 року № 961 "Про державне обов'язкове страхування майна, яке належить громадянам. "

З наявних в справі документів вбачається, що ОСОБА_3 , як одна із співвласниць спірного будинку, а саме 1/3 частини жилого будинку, що складався з жилих кімнат розміром 21, 2 та 11.0 кв. метри, тамбура "А", бесідки "Б", 1/2 підвалу, замощення "1", огорожі "1", воріт; тамбури- "А-1" та "А-2" як самовільно збудовані, не враховані при оцінці, в серпні 1988року погодилась з дійсною оцінкою вартості вказаних приміщень та насаджень. Дана вартість в

розмірі 2680, 23 крб компенсації вартості частини будинку, який підлягає знесенню, та 67, 35 крб компенсації за насадження була затверджена рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів №456 від 06.10.1988 року.

Вказане рішення ОСОБА_3 не оскаржувала, однак і не висловила свого бажання отримати нараховану компенсацію.

Згідно висновку спеціаліста вказана сума на даний час становить 14410, 94 грн і внесена на депозитний рахунок суду.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів №458 від 14.11.1990 року ОСОБА_3 на сім'ю в складі 3-ох осіб в порядку відселення з будинку, який підлягає знесенню, було надано трьохкімнатну квартиру №13, жилою площею 39, 8 кв. метри на АДРЕСА_7, яка в майбутньому була ними приватизована .

В лютому 2000 року ОСОБА_3 поселилась в спірний будинок і прописалась за вказаною адресою.

28 березня 2002 року комунальне підприємство фірма

"Тернопільбудінвестзамовник" одержало державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для будівництва багатоквартирного будинку на вул. Шептицького м .Тернополя за №000127 серія 1-ТР. Законність вказаного Акту стверджуються судовим рішенням від 3 червня 2004 року, оскільки його оспорювали позивачі.

Станом на 1988 рік, час вирішення компетентними органами питання вилучення земельної ділянки , знесення спірного будинку, форми компенсації вартості будинку що зноситься, відносини припинення права власності вирішувалось главою 12 ЦК УРСР.

Оскільки ОСОБА_3 не оскаржила рішення стосовно розміру компенсації вартості їй частини будинку та будівель , то в силу діючого на час виникнення спірних правовідносин: ст. ст. 171-174 ЖК, ст. 142 ЦК УРСР, п.8 Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 17 січня 1962 року №61 "Про порядок відшкодування громадянам вартості належних їм жилих будинків, інших будівель та пристроїв, що зносяться у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб, і забезпечення їх жилою площею", то таким чином вона підтвердила відсутність спору , а відповідно погодилась з припиненням права власності на спірну частину будинку.

Тому висновок суду першої інстанції про виселення її та ОСОБА_2 є обгрунтованим .

Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що оскільки при вилученні земельної ділянки в 1988 році сторонами було дотримано всіх вимог процедури з вилучення , оцінки та компенсації власникам спричинених збитків,

однак відповідачка не погодила механізм отримання даної компенсації, як це передбачає Інструкція Державного будівельного комітету СРСР, Міністерства фінансів СРСР, Держбанку СРСР, Будбанку СРСР " Про порядок і умови умови розрахунків, пов'язаних зі знесенням, перенесенням та відбудовою жилих будинків, будівель та пристроїв, що перебувають в особистій власності громадян " №72-Д від 29 грудня 1984 року, тому вимога відповідачів отримати компенсацію в порядку ст. 351 ЦК України ( в ред.2003 року) є необгрунтованою.

Враховуючи вищенаведене, судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, є достатньо мотивованим, підтверджене доказами, наявними в матеріалах справи.

Однак, оскільки відповідачка не бажає отримати нараховану суму компенсації вартості частини жилого будинку та будівель, які підлягають знесенню, а позивач вніс дану суму на депозит суду, то її слід передати відповідачці.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайсуду від 18 грудня 2007 року залишити без змін.

Кошти в сумі 14410, 94 грн, які внесені КП фірмою "Тернопільбудінвестзамовник" на депозитний рахунок 37317013000452 апеляційного суду Тернопільської області код 02893456 передати ОСОБА_1.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.