Ухвала суду № 35430936, 14.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4541/13 14.11.2013 14.11.2013 14.11.2013

Провадження №22-ц/784/3570/13

Головуючий у першій інстанції-Кучерявенко С.С.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі - Белевері В.А.

розглянувши у відсутності сторін у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 5 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк)

про припинення договору іпотеки

У С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПриватБанку, в якому зазначала, що на забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 26 лютого 2008 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_2, між нею та позикодавцем укладено договір іпотеки № NKVSGI 0000003674 від 26 лютого 2008 року.

Посилаючись на зміну процентної ставки за користування кредитом без її згоди, як майнового поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, ОСОБА_1 просила визнати договір іпотеки припиненим відповідно до статті 559 ЦК.

До участі в справі як третю особу залучено ОСОБА_2

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність підстав припинення договору іпотеки.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 5 вересня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати та задовольнити її позов. Апелянт посилалась на невірне застосування судом норм матеріального права, а саме ігнорування положень статті 19 Закону «Про іпотеку».

Справу розглянуто у відсутності сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, та відповідно до заяви апелянта ( а.с.71- 73).

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону «Про іпотеку» (далі - Закон) підставами припинення іпотеки є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення переданої в іпотеку будівлі, якщо іпотекодавець не відновив її; та інші підстави, передбачені Законом.

Відповідальність іпотекодавця, як майнового поручителя, перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання обмежена вартістю предмета іпотеки (стаття 11 Закону ).

З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № NKVSGI 0000003674, за яким відповідач одержав 75 750 грн. зі сплатою 15 % річних, зі строком погашення не пізніше 26 серпня 2035 року. Договором передбачено право банку встановити новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних обставин ( пункт 8.9).

31 грудня 2008 року Банк повідомив позичальника ОСОБА_2 про підвищення з 1 лютого 2008 року процентної ставки (а.с. 7,8).

З метою забезпечення зобов'язання за договором про іпотечний кредит 26 серпня 2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № NKVSGI 0000003674, за яким остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 4-6).

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що іпотека припиняється виконанням зобов'язання у повному обсязі та в інших випадках, передбачених законодавством.

Зобов'язання за кредитним договором не виконані, і станом на 8 серпня 2013 року заборгованість ОСОБА_2 складає 275 256, 28 грн.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зміна основного зобов'язання в частині розміру процентної ставки, а тим більш, що така зміна передбачена умовами кредитного договору, не є підставою припинення іпотеки відповідно до умов іпотечного договору, а також положень статті 17 Закону.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на те, що підставою припинення іпотеки є і інші підстави, про що зазначено в пункті 6 частини 1 статті 17 Закону , і такою підставою є положення частини 2 статті 19 Закону.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Закону будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Отже зазначена норма передбачає умови та порядок внесення змін і доповнень до іпотечного договору внаслідок збільшення основного зобов'язання, а не визначає додаткових підстав припинення іпотеки.

Таким чином, посилання апелянта на положення пункту 6 статті 17 та статтю 19 Закону, як підставу визнання договору іпотеки припиненим, колегія суддів вважає наслідком невірного тлумачення норм матеріального права.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В АЛ И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 5 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді