Рішення № 35409801, 18.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3948/13 18.11.2013 18.11.2013 18.11.2013

Провадження №22-ц/784/3178/13 Головуючий у 1-й інстанції Ітрін М.В.

Категорія 5 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

18 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Шолох З.Л.,

суддів: Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Орельською Н.М.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4,

- третьої особи ОСОБА_5,

- представників третьої особи СТ "Південний Буг" - Барковського М.М., Вороніна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2013 року ухваленого за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, Садівниче товариство "Південний Буг" (далі - СТ "Південний Буг"), про скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування державного акту, зобов'язання вчинення певних дій та відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановила:

11 липня 2012 року ОСОБА_2 пред'явила до суду зазначений позов до ОСОБА_3 та Новоодеської райдержадміністрації, який обґрунтовувала наступним.

З 20 вересня 2009 року вона є членом СТ "Південний Буг" та користувачем земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,06 га по АДРЕСА_1.

На земельній ділянці розташовані, зокрема, садовий будинок, бак для води, металево-бетонна навісна споруда (естакада) 15,3х 2,5 метри, яку вона обладнала у сарай та під підлогою сараю проклала трубопровід, довжиною 30 метрів.

Задня бетонна стіна цього сараю висотою 1,5 метри та довжиною 15,3 метри, була побудована для того, щоб підтримувати землю ділянки НОМЕР_2 та слугувала їх межею.

Її сусід, відповідач ОСОБА_3, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 22 квітня 2010 року, виданого згідно розпорядження Новоодеської райдержадміністрації від 11 грудня 2009 року № 858-р, є власником суміжної земельної ділянки НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 в цьому ж товаристві, площею 0,072 га, яка має вигляд у формі літери "Г".

Позивач вказувала, що під час виготовлення технічної документації межі земельної ділянки ОСОБА_3 із сусідами не погоджувалися, в натурі (на місцевості) не переносилися та не закріплювалися довгостроковими межовими знаками.

В 2012 році ОСОБА_3, самовільно, демонтував її сарай і усю металево-бетонну споруду (естакаду), незаконно переніс бетонну стіну в глиб її ділянки, захопив північно-східну частину земельної ділянки розмірами 15,4 х 5 м., відрізав її трубопровід

-2-

від магістралі та порізав трубу, демонтував сітку "рабицю" довжиною 15,4 метри та 7 стовпів, на які вона кріпилася, а пустоту засипав землею.

Витрати на поновлення нового водогону склали 1 443 грн. 30 коп., вартість зруйнованої металево-бетонної естакади - 5 800 грн., сітки "рабиці" - 251 грн. 02 коп., металевих кутів - 183 грн. 46 коп., які вона просила стягнути з ОСОБА_3

Такі дії ОСОБА_3 заподіяли їй моральні страждання, необхідність докладання додаткових зусиль для відновлення пошкодженого майна.

У травні 2012 року їй стало відомо, що ОСОБА_3 отримав вказаний Державний акт на право приватної власності на землю.

Посилаючись на порушення прав щодо користування земельною ділянкою, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, позивачка остаточно просила суд скасувати розпорядження Новоодеської райдержадміністрації від 11 грудня 2009 року в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки НОМЕР_3, площею 0,072 га, визнати недійсним та скасувати виданий на підставі цього розпорядження державний акт та всі дублікати, видані на підставі цього акту, і скасувати їх державну реєстрацію, стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 7 677 грн. 78 коп., моральної шкоди - 8 000 грн. та зобов'язати ОСОБА_3 відновити в північно-східній частині її земельної ділянки бетонну стіну довжиною 15, 4 метри, висотою 1,5 метри, яка підтримувала грунт та розмежовувала її земельну ділянку та ділянку НОМЕР_2, попередньо вивізши завезений грунт, та відновити огорожу.

Заперечуючи проти позову, відповідачі посилалися на дотримання порядку приватизації земельної ділянки ОСОБА_3

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2013 року позов задоволено частково. Ухвалено скасувати вищезазначене розпорядження голови Новоодеської райдержадміністрації, визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку та скасовано його державну реєстрацію.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 1 877 грн. 78 коп., моральної шкоди - 1 000 гривень.

Зобов'язано ОСОБА_3 відновити у північно-східній частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 - у попередній стан - бетонну стіну довжиною 15,4 м., висотою 1,5 м., яка підтримувала ґрунт і розмежовувала цю земельну ділянку із земельною ділянкою НОМЕР_2, попередньо вивізши звідти завезений ґрунт, а також відновити у попередній стан огорожу у північно-східній частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 214,60 грн., витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 2 331 92 грн., а всього - 2546,52 грн.

Додатковим рішенням того ж суду від 07 жовтня 2013 року стягнуто з кожного з відповідачів на користь держави по 53 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду змінити, задовольнивши її позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неналежну оцінку судом доказів, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 посилалася на її безпідставність.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_3 посилався на її необґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга

ОСОБА_3 - задоволенню частково, виходячи з наступного.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_8 про скасування в частині розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування державної реєстрації цього акту, суд виходив з того, що райдержадміністрацією не дотримано порядку передачі землі у власність ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

З матеріалів справи вбачається, що в 1980 роках добровільним об'єднанням громадян створено садівниче товариство "Південний Буг", якому на землях Новоодеського району були надані у постійне користування земельні ділянки, площею 39,3 га 2, 4 га (а.с. 125-134, 312-316).

Позивачка ОСОБА_2 прийнята в члени СТ "Південний Буг" на підставі рішення загальних зборів цього товариства від 20 вересня 2009 року (протокол № 102), на підставі чого, того ж дня, їй надано членську книжку (а.с. 112-113), сплачено внески (а.с. 172).

У користування позивачки надана земельна ділянка НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, площею 0, 04 га для ведення садівництва (а.с. 119, 121).

Вказана земельна ділянка, площею 0,06 га, перебувала з 1995 року у користуванні ОСОБА_9, а після його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1, з 11 травня 2008 року до 20 вересня 2009 року у користуванні його дружини ОСОБА_10 (а.с.65, 120).

Правовстановлюючі документи на будинок та споруди, що розташовані на вказаній земельній ділянці у ОСОБА_2 відсутні.

Земельна ділянка, якою користується ОСОБА_2 має суміжну межу із земельною ділянкою НОМЕР_3 по АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_3

Тому висновок суду про право ОСОБА_2 вимагати погодження меж із суміжними землекористувачами, є вірним.

Правовстановлюючі документи на будинок та споруди, що розташовані на вказаній земельній ділянці у ОСОБА_3 відсутні.

ОСОБА_3 є членом цього товариства з 2006 року згідно рішення правління від 31 грудня 2006 року (протокол № 72), на підставі чого, того ж дня, йому надано членську книжку на садову ділянку НОМЕР_3 (а.с. 116-118), сплачено внески по 2012 рік (а.с. 172).

Земельна ділянка НОМЕР_3, площею 0,06 га, з 1992 року перебувала у користуванні ОСОБА_11

Згідно плану до акту № 122 від 26 лютого 1980 року "Про встановлення меж ділянки в натурі", земельна ділянка надана ОСОБА_3, з 1980 року мала форму літери "Г" (під'їзну площадку), оскільки не було інших шляхів до її під'їзду. Земельна ділянка межувала із земельними ділянками НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_2, НОМЕР_1 (а.с. 32-36, 123,311, 317-320).

Розпорядженням голови Новоодеської райдержадміністрації від 26 березня 2007 року № 259-р ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 для ведення садівництва за рахунок земель СТ "Південний Буг"(а.с. 143).

Розпорядженням першого заступника голови Новоодеської райдержадміністрації (виконуючим функції та повноваження голови райдержадміністрації) від 11 грудня 2009 року № 858 - р, затверджено технічну документацію із землеустрою та земельну ділянку НОМЕР_3, загальною площею 0,0720 га передано у власність ОСОБА_3 для ведення садівництва (а.с.14-16).

28 квітня 2010 року ОСОБА_3 отримав Державний акт про право власності на спірну земельну ділянку (а.с.6-7).

З технічної документації із землеустрою вбачається, що межі земельної ділянки ОСОБА_3 в натурі (на місцевості) не визначалися та не закріплювалися довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, а із землекористувачем земельної ділянки НОМЕР_6 взагалі не погоджувалися (а.с. 137-155).

А схематичне креслення погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3, складене головою СТ "Південний Буг", не передбачає дату погодження з іншими землекористувачами (а.с.151).

Матеріали справи не містять даних щодо належного землекористувача земельної ділянки НОМЕР_1 (ОСОБА_9 або його дружина ОСОБА_10) на час погодження меж.

Тому підстав вважати, що саме ОСОБА_10 була належним землекористувачем земельної ділянки НОМЕР_1 та підписала схематичне креслення, на що посилався ОСОБА_3, не вбачається.

Положеннями ст. 118 ЗК України встановлено порядок приватизації земельних ділянок громадянами, зокрема, прийняття відповідною райдержадміністрацією рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання держаних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція) технічна документація із складання державного акта на право власності на земельну ділянку включає кадастровий план земельної ділянки, складаний за результатами зйомки (п.1.16).

Згідно ч. 2 ст. 198 ЗК України кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та користувачами.

Тому посилання ОСОБА_3 на відсутність необхідності погодження меж його земельної ділянки з суміжними землекористувачами, є необґрунтованим.

Одним із етапів розробки та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку обов'язково є аналіз матеріалів проекту відведення земельної ділянки, встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (п.1.12-1.14, 2.2 Інструкції), що не було дотримано в даному випадку.

Тому висновок суду про порушення порядку безоплатної приватизації земельної ділянки ОСОБА_3, є вірним.

За такого, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 в частині скасування розпорядження голови райдержадміністрації щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю із скасуванням його державної реєстрації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди за демонтаж металево-бетонної споруди (естакади) у сумі 5 800 грн.

Так, позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що вказана споруда належить саме їй, хоча за приписами ст.ст.59,60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання ОСОБА_3 відновити у північно-східній частині її земельну ділянку в попередній стан, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 вчинив такі дії з порушення прав позивачки.

На думку колегії суддів, такий висновок суду не відповідає вимогам закону та фактичним обставин справи.

Положеннями ст.ст. 106-107 ЗК України передбачений порядок визначення (відновлення) спільних меж земельних ділянок.

Положеннями ст. 152 ЗК України передбачено забезпечення державою громадянам рівні умови захисту прав власності та користування та право власника або землекористувача земельної ділянки вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Із матеріалів справи вбачається, що між спірними земельними ділянками відсутні будь-які встановлені межові знаки чи тверда межа.

Правовстановлюючі документи на будинки та інші споруди, розташовані на земельних ділянках у ОСОБА_2 і у ОСОБА_3, відсутні.

Державний акт, виданий ОСОБА_3 згідно технічної документації, також не встановлював межу їх земельних ділянок.

Посилання ОСОБА_2 на акти від 02 вересня 2009 року, схему до цього акту, акти, плани - схеми ділянок НОМЕР_3, НОМЕР_1 (а.с. 9 - 10, 17, 26-27, 47, 49, 52), про розміри земельних ділянок з ОСОБА_3, не є тому належним доказом, оскільки належним чином не завірені та не встановлюють межу їх земельних ділянок.

Висновок судової будівельно - технічної експертизи № 3496-3498 від 25 червня 2013 року, яким визначено, що фактичні площі і межі земельної ділянки ОСОБА_3 не співпадають з визначеними межами і площами за державним актом відповідача ОСОБА_3 також не є тому належним доказом.

Висновок зроблено експертом на підставі державного акту на право приватної власності на землю без урахування відсутності даних щодо визначення (відновлення) меж між земельними ділянками позивачки та відповідача ОСОБА_3, а також землекористувача ділянки НОМЕР_2 відповідно до положень ст. 106-107 ЗК України.

Інших доказів, визначення (відновлення) меж між спірними земельними ділянками, сторони не надали, хоча згідно ст. 60 ЦПК України, то є їх обов'язком.

Відсутність встановленої (відновленої) межі між суміжними земельними ділянками позбавляє суд можливості визначитися з тим, чи є порушення у користуванні земельними ділянками, та з чийого боку.

До компетенції суду не відноситься встановлення (відновлення) межі, це є компетенцією органу місцевого самоврядування.

Тому висновок суду про зобов'язання ОСОБА_3 відновити північно-східну частину земельної ділянки НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 у попередній стан з відновленням огорожі, є передчасним та фактичним встановленням межі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За такого, відсутність доказів визначення (відновлення) суміжних меж земельних ділянок свідчить про недоведеність порушення ОСОБА_3 її прав на північно-східну частину земельної ділянки, а тому порушене право, на думку ОСОБА_2, у обраний нею спосіб, захисту не підлягає.

Згідно з приписами п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України встановлене є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про покладення обов'язку на ОСОБА_3 щодо відновлення земельної ділянки у попередній стан, та ухвалення нового рішення про відмову в позові в цій частині.

У зв'язку з цим, відсутні підстави для відшкодування майнової шкоди ОСОБА_2 на загальну суму 434 грн. 48 коп., у зв'язку із зняттям ОСОБА_3 сітки "рабиці" (огорожі) земельної ділянки.

Розмір відшкодування майнової шкоди, у зв'язку з відновленням позивачкою пошкодженого водогону ОСОБА_3 в сумі 1 443 грн. 30 коп. суд вважав доведеним. Факт пошкодження труби (водогону) позивача підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 27 червня 2012 року та визнав сам відповідач ОСОБА_3 (а.с.71).

Між тим, позивачем суду апеляційної інстанції наданий товарний чек № 58 від 28 червня 2012 року про придбання труб для відновлення водогону в сумі 300 грн. 50 коп. (а.с.348).

Інших доказів, які б підтверджували витрати на відновлення водогону, матеріали справи не місять.

Тому посилання ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди в більшому розмірі, є необґрунтованим, оскільки не підтверджується доказами.

Отже, вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 300 грн. 50 коп.

Крім того, на думку колегії суддів, визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 грн., які стягнені з ОСОБА_3, є завищеним.

Відповідно до характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат, стану здоров'я, тяжкості змін у її життєвих стосунках, часу та зусилля, необхідних для відновлення попереднього стану, достатнім рівнем відшкодування моральної шкоди є грошова сума у 500 грн.

Оскільки суд стягнув більший розмір відшкодування, то його слід зменшити до наведеного рішенням апеляційної інстанції.

У зв'язку з чим, рішення суду, на підставі п.3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди підлягає зміні.

До того ж, колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_3 відповідно до статуту СТ "Південний Буг", затвердженим рішенням загальних зборів від 16 квітня 2011 року, не набув повного статусу члена товариства.

Так, згідно ч. 6 ст. 35 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснювалося відповідно до закону та статутів цих товариств.

Відповідно до п. 20 Статуту СТ "Південний Буг", затвердженого зборами членів товариства від 19 січня 1998 року (діючого на час прийняття ОСОБА_3 в члени товариства) рішення про вступ громадянина до товариства приймає правління (а.с. 321-332).

Затвердження такого рішення правління зборами членів товариства цим Статутом не було передбачено.

Як встановлено, ОСОБА_3 на підставі рішенням правління від 31 грудня 2006 року прийнятий в члени товариства.

Тому, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції підлягає виключенню його висновок, що ОСОБА_3 не є членом садівничого товариства "Південний Буг", як помилковий.

Інші доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

У зв'язку з чим, відповідно до ст. 88 ЦПК України рішення суду та додаткове рішення того ж суду від 07 жовтня 2013 року в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

З відповідачів на користь позивачки підлягають стягненню в рівних частках по 107 грн. 30 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2013 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання відновити у попередній стан північно-східну частину земельної ділянки з огорожею по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 у садівничому товаристві "Південний Буг" біля с. Костянтинівка Новоодеського району Миколаївської області скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання відновити у попередній стан північно-східну частину земельної ділянки та огорожу по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 у садівничому товаристві "Південний Буг" біля с. Костянтинівка Новоодеського району Миколаївської області.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової, моральної шкоди змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 300 грн. 50 коп. на відшкодування майнової шкоди та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду та додаткове рішення суду від 07 жовтня 2013 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Новоодеської райдержадміністрації Миколаївської області та ОСОБА_3 в рівних частках по 107 грн. 30 коп. судових витрат.

Виключити з мотивувальної частині рішення висновок суду про те, що відповідно до Статуту садівничого товариства "Південний Буг" ОСОБА_3 не є членом садівничого товариства "Південний Буг", як помилковий.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: