Ухвала суду № 35428929, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року м. Київ К/9991/57852/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2011 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р.

у справі № 2а/0470/8364/11

за позовом відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (далі - відповідач, СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі), в якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 р. № 0000100800.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р., адміністративний позов задоволено скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 р. № 0000100800, вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічним контрактам, за результатами якої складено акт від 09.06.2011 р. № 68/08-08-032/00191000 та встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 р. № 0000100800, яким позивачу за порушення стоків розрахунку в іноземній валюті, передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», нарахована пеня у розмірі 329 380,28 грн.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 13.01.2010 р. між ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (Продавець) та BONHAM BUSINESS CORP. (Покупець) був укладений контракт № 123д, згідно з умовами якого Продавець продає а Покупець купує залізорудний концентрат виробництва ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за ціною 20 доларів США за метричну тону. Загальна вартість Контракту з урахуванням Специфікацій №1-2 становить 20 000 000 доларів США. Валютою Контракту та платежу є долари США. Оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця протягом 180 днів з моменту оформлення вантажно-митних декларацій.

На виконання умов вказаного контракту позивачем на адресу Покупця поставлено залізорудний концентрат на загальну суму 6 609 016,18 доларів США (52 365 069,36 грн.) в період з 01.04.2010 р. по 01.05.2010 р.. З іншого боку Покупцем перераховано ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» кошти за отриманий товар у загальній сумі 11 242 461,23 доларів США (88 773 841,26 грн.).

Валютна виручка надійшла до ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з порушенням строків розрахунків та не в повному обсязі. Так, вантажно-митні декларації були оформлені 28.04.2010 р. та 29.04.2010 р., отже оплата повинна бути здійснена не пізніше 25.10.2010 р. та 26.10.2010 р. відповідно, фактична ж оплата за отриманий товар BONHAM BUSINESS CORP. здійснена лише 02.11.2010р., що підтверджується банківською випискою.

Щодо неоплаченого товару, вантажно-митні декларації по якому були оформлені у вересні 2010 року, ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» відповідно до пункту 10 Контракту 07.04.2011 р. звернулося з позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з вимогою про стягнення з BONHAM BUSINESS CORP. суми 109 566,03 доларів США основного боргу та суми 5 259,17 доларів США штрафу за прострочення платежу.

Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України прийнято до провадження позов ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до BONHAM BUSINESS CORP. про стягнення 114 825,20 доларів США, про що ухвалено постанову від 08.04.2011 р..

Таким чином, вірним є висновок податкового органу про те, що ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» отримано валютну виручку на суму 1 576 069,05 доларів США з порушенням строку розрахунку (граничний строк повернення 25.10.2010 р. та 26.10.2010 р.) та не повернуто валютних цінностей у загальній сумі 109 566,03 доларів США (граничний строк повернення 22.03.2011 р.).

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2010 р. порушено провадження у справі № Б38/133/10 про банкрутство ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Так, згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 11 Закону України вищезазначеного Закону передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів водиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, та і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Відповідно до статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу відповідає лише строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний із поняттям мораторію. За змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Частиною шостою цієї ж статті 12 передбачено виключення з правила про застосування мораторію, а саме: дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Отже, пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є фінансовою санкцією, яка застосовується за неналежне виконання резидентом зобов'язання щодо повернення валютної виручки і до переліку зобов'язань, на які дія мораторію не розповсюджується, вказаною вище нормою Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не включена.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості нарахування позивачу податковим органом пені за порушення термінів, передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 16.06.2011 р. № 0000100800, вимоги щодо його скасування були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р. у справі № 2а/0470/8364/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко