Постанова № 35424759, 13.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року 810/5305/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефсин"

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефсин" з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 03.04.2013 № 0000292202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у загальній сумі 323365,50 грн., з яких: 251125,00 грн. - за основним платежем; 72240,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 03.04.2013 № 0000302202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 358931,50 грн., з яких: 357955,00 грн. - за основним платежем; 976,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 02.04.2013 № 0000282203, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 24080,32 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено висновки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за поставлений товар та виконані роботи, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни товару та робіт, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Податковий орган стверджує, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

Крім того, в основу податкового повідомлення рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) покладено твердження податкового органу про перевищення позивачем встановлених лімітів залишку готівки в касі підприємства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу є безпідставними: укладені договори мали реальний характер - товар контрагентами поставлено, роботи виконані в повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом безпідставно і незаконно. З приводу перевищення встановленого ліміту готівки в касі позивач зазначив, що в дійсності ліміт не перевищував, а висновки податкового органу є результатом того, що у деяких видаткових касових ордерах та відомостях на виплату грошей виявились відсутні підписи одержувачів готівки і ці суми податковий орган визнав як такі, що не були отримані і знаходились у касі.

Під час судового розгляду представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефсин" є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку у Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача є: друкування газет; друкування іншої продукції; виробництво паперових канцелярських виробів; інші види видавничої діяльності; спеціалізована діяльність із дизайну тощо.

У березні 2013 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 (акт перевірки від 12.03.2013 № 107/2202-32694834).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пункту 198.3 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 251125,00 грн., у тому числі по періодах: за травень 2011 року - на суму 31870,00 грн.; за червень 2011 року - на суму 74776,00 грн.; за липень 2011 року - на суму 53729,00 грн.; за серпень 2011 року - 5950,00 грн.; за вересень 2011 року - на суму 81080,00 грн.; за грудень 2012 року - на суму 3720,00 грн.;

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 357955,00 грн., в тому числі по періодах: за 2-ий квартал 2011 року - на суму 122643,00 грн.;за 2-3 квартал 2011 року - на суму 354049,00 грн.; за 2-4 квартал 2011 року - на суму 354049,0 грн.; за 2012 рік - на суму 3906,00 грн.;

пункту 2.8 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача щодо придбання товару та робіт у ТОВ "Каліопс", ТОВ "Промторг-98", ТОВ "БС Консалтинг Юкреін", ТОВ "АС Техніка", ТОВ "Поліграфсистеми", ТОВ "Техноторг-Ком" та ТОВ "Видавничий Дім "Купол".

Податковий орган стверджує, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені вказаним контрагентам за операціями за поставлений товар (виконані роботи), та сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених у складі ціни товару та робіт, і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. На думку податкового органу, господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди. Також податковий орган стверджував, що позивач перевищив установлений ліміт каси находження готівкової виручки на підприємстві, оскільки в у видатковому касовому ордері та відомостях на виплату зарплати відсутні підписи одержувачів.

Такі висновки зроблено посадовими особами податкового органу на підставі даних, одержаних від інших податкових органів, які у своїх актах про неможливість проведення перевірок стверджували про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань по договорам, зокрема: відсутність складських приміщень, трудових ресурсів, виробничих потужностей, а також про проведення транзитних фінансових потоків через рахунки цих платників податків.

За результатами перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято три податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 03.04.2013 № 0000292202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у загальній сумі 323365,50 грн., з яких: 251125,00 грн. - за основним платежем; 72240,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 03.04.2013 № 0000302202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 358931,50 грн., з яких: 357955,00 грн. - за основним платежем; 976,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 02.04.2013 № 0000282203, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 24080,32 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів (виконання робіт), оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (виконаних робіт), а також зобов'язав позивача надати суду витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагентів позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У червні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Каліопс" (постачальник) укладено договір поставки від 01.06.2011 №01КО11, згідно з яким постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару (поліграфічні матеріали), а позивач зобов'язувався прийняти цей товар та сплатити його вартість.

На виконання вказаного договору постачальник здійснив поставку 3-х партій товару (поліграфічні матеріали) на загальну суму 299054,83 грн., у тому числі ПДВ - 49842,47 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, картками номенклатури, а також картками списання ТМЦ у виробництво зі складу.

Транспортування товару здійснювалась транспортом позивача за його рахунок. Позивач представив суду докази наявності в нього транспортних засобів - двох автомобілів марки Mersedes-Benz 313 (державний номер АІ 7057 АА) та Volkswagen Caddy (державний номер АІ 4991 АА), які перебувають в оренді позивача на підставі договору оренди транспортних засобів від 01.06.2011 № Е01062011. На підтвердження факту транспортування вказаного товару позивач надав суду копії подорожних листів.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліопс" кошти в загальній сумі 299054,83 грн., у тому числі ПДВ - 49842,47 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Каліопс", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліопс" три податкових накладних на загальну суму 299054,83 грн., у тому числі ПДВ - 49842,47 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за цей податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліопс", на користь інших суб'єктів господарської діяльності.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каліопс" є юридичною особою, що зареєстрована 17.01.2011 (номер запису в ЄДР - 13341020000003491), стан - зареєстровано. Основним видом діяльності даного контрагента є інші види оптової торгівлі.

У травні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Промторг-98" укладено договір поставки від 10.05.2011 № 100511, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити товар (поліграфічні матеріали).

На виконання вказаного договору постачальник здійснив поставку 2-х партій товару (поліграфічні матеріали) на загальну суму 191219,33, у тому числі ПДВ - 31869,89 грн.

Згідно з умовами договору транспортування товару здійснював постачальник.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, картками номенклатури, а також картками списання ТМЦ у виробництво зі складу.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторг-98" кошти в загальній сумі 191219,33, у тому числі ПДВ - 31869,89 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Промторг-98", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2-й квартал 2011 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторг-98" дві податкових накладних на загальну суму 191219,33 грн., у тому числі ПДВ - 31869,89 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за травень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторг-98", на користь інших суб'єктів господарської діяльності.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промторг-98" є юридичною особою, що зареєстрована 04.11.2010 (номер запису в ЄДР - 10731020000019780), стан - зареєстровано. Основним видом діяльності даного контрагента є інші види оптової торгівлі.

В серпні 2011 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БС Консалтинг Юкреін" (виконавець) укладено договір виконання робіт від 01.08.2011 № БС0456, згідно з яким виконавець зобов'язувався здійснювати ремонт, технічне обслуговування, введення в експлуатацію поліграфічного обладнання позивача. Як убачається з наданих документів позивачем, перелік поліграфічного обладнання, періодичність проведення технічного обслуговування та перелік операцій технічного обслуговування визначались в додатку до договору.

Факт надання послуг підтверджується дослідженими у судовому засіданні копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011 № БС-0000488 на суму 35700,00 грн., у тому числі ПДВ - 5950,00 грн., складений уповноваженими представниками виконавця та позивача.

На момент перевірки у позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед цим контрагентом у сумі 35700,00 грн., у тому числі ПДВ - 5950,00 грн.

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач представив суду податкову накладну від 31.08.2012 № 341 на суму 357000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5950,00 грн., одержану від Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Консалтинг Юкреін". Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БС Консалтинг Юкреін" є юридичною особою, що зареєстрована 05.03.2009 (номер запису в ЄДР - 10741020000032992), стан - зареєстровано. Основним видом діяльності даного контрагента є консультування з питань комерційної діяльності та управління.

В липні 2011 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АС-Техніка" (виконавець) укладено договір виконання робіт від 02.07.2011 № АС0211, згідно з яким виконавець зобов'язувався здійснювати введення в експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування поліграфічного обладнання позивача. Як убачається з наданих документів позивачем, перелік поліграфічного обладнання, періодичність проведення технічного обслуговування та перелік операцій технічного обслуговування визначались в додатку до договору.

Факт надання послуг підтверджується дослідженими у судовому засіданні копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 № 163 на суму 149600,00 грн., у тому числі ПДВ - 24933,33 грн., складений уповноваженими представниками виконавця та позивача.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Техніка" кошти в загальній сумі 149600,00 грн., у тому числі ПДВ - 24933,33 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "АС-Техніка", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартал 2011 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Техніка" дві податкових накладних на загальну суму 149600,00 грн., у тому числі ПДВ - 24933,33 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-Техніка" є юридичною особою, що зареєстрована 02.03.2007 (номер запису в ЄДР - 10691020000020502), стан - зареєстровано. Основним видом діяльності даного контрагента є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

Впродовж жовтня 2012 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфсистеми" три партії товару (поліграфічний матеріал) на загальну суму 22321,44 грн., у тому числі ПДВ - 3720,24 грн. Придбання товарів здійснювалось без укладення письмового договору на підставі рахунків-фактур, що виписувались Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфсистеми".

Транспортування товару здійснювалось транспортом позивача за його рахунок. На підтвердження факту транспортування вказаного товару позивач надав суду копії подорожних листів.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки продавця в загальній сумі 22321,44 грн., у тому числі ПДВ - 3720,24 грн. Факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, картками номенклатури, а також картками списання ТМЦ у виробництво зі складу.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Поліграфсистеми", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфсистеми" три податкових накладних на загальну суму 22321,44 грн., у тому числі ПДВ - 3720,24 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за цей податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфсистеми", на користь інших суб'єктів господарської діяльності.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфсистеми", є юридичною особою, що зареєстрована 01.02.2011 (номер запису в ЄДР - 10731020000020253), стан - зареєстровано. Основним видом діяльності даного контрагента є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

У серпні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Ком" (постачальник) укладено договір поставки від 04.08.2011 № 040811Т, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити товар (поліграфічні матеріали), а позивач зобов'язувався прийняти цей товар та сплатити його вартість.

На виконання вказаного договору постачальник здійснив одну поставку товару (поліграфічні матеріали) на загальну суму 362782,00 грн., у тому числі ПДВ - 60463,67 грн.

Транспортування товару здійснювалось транспортом позивача за його рахунок. На підтвердження факту транспортування вказаного товару позивач надав суду копії подорожних листів.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копією видаткової накладної, складеної уповноваженими представниками постачальника та позивача, картками номенклатури, а також картками списання ТМЦ у виробництво зі складу.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач частково перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Ком" кошти в сумі 259000,00 грн., у тому числі ПДВ - 43166,67 грн., залишок кредиторської заборгованості становить 103782,00 грн., у тому числі ПДВ - 17297,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Ком", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Ком" одну податкову накладну від 04.08.2011 № 408 на суму 362782,00 грн., у тому числі ПДВ - 60463,67 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за цей податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Ком", на користь інших суб'єктів господарської діяльності.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Ком", є юридичною особою, що зареєстрована 24.12.2008 (номер запису в ЄДР - 10741020000032390), стан - зареєстровано. Основним видом діяльності даного контрагента є інші види оптової торгівлі.

У червні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Купол" укладено договір поставки від 29.06.2011 №685ІО, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити товар (поліграфічні матеріали), а позивач зобов'язувався прийняти цей товар та сплатити його вартість.

Транспортування товару не здійснювалось, адже в цьому не було потреби. Позивач узяв в оренду приміщення (склад), яке раніше орендувало Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Купол" у Комунального підприємства Київської обласної ради "Поліфаст". Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, фактично ТОВ "Видавничий Дім "Купол" продало позивачу залишки своїх складських запасів поліграфічних матеріалів.

Приймання товару (поліграфічних матеріалів) здійснювалось на підставі видаткових накладних на загальну суму 808855,00 грн., у тому числі ПДВ - 134809,17 грн.

Розрахунки з ТОВ "Видавничий Дім "Купол" не проводились, оскільки у позивача рахується кредиторська заборгованість перед цим постачальником в загальній сумі 808855,00 грн., у тому числі ПДВ - 134809,17 грн.

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Купол" дві податкові накладні від 29.07.2011 № 27 та від 06.09.2011 № 31 на загальну 808855,00 грн., у тому числі ПДВ - 134809,17 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за цей податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Купол", є юридичною особою, що зареєстрована 11.09.2006 (номер запису в ЄДР - 13611020000000734). Основним видом діяльності даного контрагента є видання журналів та періодичних журналів. Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2012 по справі Б24/039-12 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Купол".

Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Купол" на користь іншого суб'єкта господарської діяльності.

На підтвердження факту реальності усіх перелічених господарських операцій представник позивача надав суду копії первинних документів, що підтверджують факти подальшої реалізації придбаного у вказаних контрагентів товару (накладні на відпуск, видаткові накладні тощо).

Позивач представив суду копії документів, що підтверджують наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за вказаними договорами (договір про оренду поліграфічного обладнання, договір оренди нежитлового приміщення (складу), відомості про наявність основних фондів тощо).

Узагальнюючи відомості, зазначені в акті перевірки від 12.03.2013 № 107/2202-32694834, у порівнянні з іншими доказами, зібраними судом під час судового розгляду, враховуючи пояснення представників позивача, судом встановлено, що посадові особи податкового органу під час перевірки не перевіряли і не піддавали аналізу первинні фінансово-господарські документи, що відображують операції з оприбуткування на складі придбаних товарів, оплату їх вартості та подальшу реалізацію, аналіз господарських операцій на предмет їх документального відображення в бухгалтерському та податковій звітності не здійснювали.

Висновки Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ґрунтуються не на даних безпосередньої перевірки активів і дослідження фінансово-господарських документів позивача та економічної суті господарських операцій, а на висновках інших податкових органів, викладених в актах перевірок вказаних контрагентів.

З приводу порушення позивачем пункту 2.8 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні суд встановив наступне.

Ліміт каси на підприємстві позивача не встановлений, тому вважається нульовим.

Під час перевірки посадовими особами податкового органу виявлено касовий ордер від 21.12.2012 № 224 на суму 5633,25 грн., в якому відсутній підпис одержувача. Також було виявлено відсутність підписів працівників позивача у відомостях на виплату грошей за червень 2011 року на суму 5856,90 грн. та за липень 2011 року на суму 550,00 грн.

Під час судового засідання представники позивача визнали факт відсутності підписів у згаданих документах, але зазначили, що одразу після перевірки ці недоліки були усунуті.

Податковий орган не визнав видачу готівки за вказаними касовими документами і не врахував ці суми для виведення залишку готівки на кінець робочого дня, золбивши висновок про перевищення ліміту каси.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Каліопс", ТОВ "Промторг-98", ТОВ "БС Консалтинг Юкреін", ТОВ "АС Техніка", ТОВ "Поліграфсистеми", ТОВ "Техноторг-Ком" та ТОВ "Видавничий Дім "Купол" у складі ціни придбаних товарів та послуг, а також формуванням валових витрат за рахунок коштів, сплачених вказаним контрагентам в оплату за придбаний товар (виконані роботи) за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду фактів реальності господарських операцій з поставки товарів (послуг), за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки позивачу товару (послуг) та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту невиїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів (послуг) у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагентів позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ "Каліопс", ТОВ "Промторг-98", ТОВ "БС Консалтинг Юкреін", ТОВ "АС Техніка", ТОВ "Поліграфсистеми", ТОВ "Техноторг-Ком" та ТОВ "Видавничий Дім "Купол", є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено судом, кошти сплачені позивачем його контрагентам в оплату за поставлений товар (послуги), є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем факту безтоварності господарських операцій (відсутність факту надання послуг) висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, а також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Тому, податкове повідомлення від 03.04.2013 № 0000302202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств", підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару (відсутність факту надання послуг) та оплати його вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій (відсутність факту надання послуг).

Тому, податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 № 0000292202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) суд зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.4 вказаного Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

Абзацом першим пункту 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

В даній справі судом встановлено, що податковий орган не визнав видачу готівки за вказаними касовими документами, на яких були відсутні підписи осіб - одержувачів готівки і не врахував ці суми для виведення залишку готівки в касі на кінець дня (загальна суми понадлімітного залишку становила 12040,15 грн.)

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий орган дійшов вірного висновку про порушення позивачем вимог норм з регулювання обігу готівки і правомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф). Отже, в частині вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2013 № 0000282203 позов задоволенню не підлягає.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області:

від 03.04.2013 № 0000292202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ефсин" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у загальній сумі 323365,50 грн., з яких: 251125,00 грн. - за основним платежем; 72240,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 03.04.2013 № 0000302202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ефсин" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 358931,50 грн., з яких: 357955,00 грн. - за основним платежем; 976,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефсин" судові витрати у сумі 2215 (дві тисячі двісті п'ятнадцять) гривень 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "18" листопада 2013 р.