Постанова № 35420536, 25.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2013 року Справа № 810/4955/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКиївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо про Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, ВСТАНОВИВ:Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» адміністративно - господарських санкцій у сумі 241725 грн. 00 коп. та пені у розмірі 7155 грн. 80 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача внаслідок невиконання ним визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 році виник обов`язок зі сплати адміністративно - господарських санкцій у сумі 241725 грн. 00 коп. Враховуючи, що вказані грошові кошти відповідачем у строк, визначений цим Законом, добровільно на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не перераховано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно - господарських санкцій у наведеному вище розмірі, а також пені за порушення термінів їх сплати у сумі 7155 грн. 80 коп.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» у 2012 році забезпечено працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, визначеного Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з підприємства адміністративно - господарських санкцій та пені є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 25 жовтня 2013 року, з`явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з`явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи представник позивача повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з`явився, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» (ідентифікаційний код 20007642, місцезнаходження: 08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, буд. 5) зареєстроване державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 04.02.2005 (копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 8-12).

Судом встановлено, що відповідач є працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII зобов`язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У січні 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2012 році становила 320 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - 10 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII - 13 осіб.

Розмір адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем у звіті не визначено.

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» працевлаштування 3 інвалідів у 2012 році, оскільки на його підприємстві повинно бути створено 13 робочих місць, які призначені для забезпечення працевлаштування інвалідів, проте працює лише 10 осіб.

Відтак, позивач вважає, що відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 241725 грн. 00 коп., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2012 році та 3 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними (25784000,00 грн.: 320 = 80575,00 грн.; 80575,00 грн. х 3 = 241725,00 грн.).

У зв`язку з порушенням відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, позивачем на підставі приписів частини другої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 7155 грн. 80 коп.

Суму адміністративно - господарських санкцій та пені відповідачем добровільно не сплачено, у зв`язку з чим Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Відповідач із висновками позивача про наявність у підприємства обов`язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у зв`язку з порушенням вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII не погоджується та зазначає, що у 2012 році ним забезпечено працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, визначеного цим Законом. Відповідач звертає увагу на те, що у 2012 році на підприємстві працювало 15 інвалідів, з них: 12 осіб - 12 місяців; 2 особи - 6 місяців; 1 особа - 4 місяці. З урахуванням вимог Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, у 2012 році на підприємстві складала 13 осіб. Відповідач наголошує на тому, що у звіті форми № 10-ПІ та у списку працюючих інвалідів штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2012 році, що були надіслані ним на адресу позивача, допущено помилки, а саме: у рядку 02 «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність» помилково зазначено 10 осіб замість 13, а у списку працюючих інвалідів штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2012 році помилково зазначено 14 осіб замість 15.

На підтвердження власних доводів про виконання підприємством у повному обсязі нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році представником відповідача долучено до матеріалів справи докази працевлаштування 15 інвалідів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон України № 875-XII) передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інвалідів.

Статтею 18 Закону України № 875-XII встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частини друга та п`ята статті 19 Закону України № 875-XII).

Згідно з приписами пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, у рядку 01 звіту відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (із змінами); у рядку 02 - середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність; у рядку 03 - кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України № 875-XII.

Приписами вказаної Інструкції встановлено, що показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі.

Дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Частиною першою статті 20 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача за 2012 рік складала 320 осіб.

Зважаючи на приписи статті 19 Закону України № 875-XII та пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, кількість робочих місць на підприємстві відповідача для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу у 2012 році становить 13 осіб (320 х 4 % = 12,8).

Враховуючи, що обов`язок зі сплати підприємством - роботодавцем адміністративно - господарських санкцій в силу вимог статті 20 Закону України № 875-XII виникає виключно у разі невиконання ним нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою обставин, що свідчать про працевлаштування підприємством у 2012 році штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.

Як зазначає відповідач, у 2012 році на підприємстві було працевлаштовано 15 інвалідів. Враховуючи, що 12 осіб працювали повних 12 місяців 2012 року, 2 особи - 6 місяців, 1 особа - 4 місяці, середньооблікова кількість штатних працівників - інвалідів з урахуванням вимог Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, складає 13 осіб.

Згідно з даними поданої відповідачем довідки стосовно працевлаштованих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2012 році, вбачається, що протягом зазначеного звітного періоду на підприємстві відповідача працювали наступні громадяни: ОСОБА_1, посада - президент, група інвалідності - 2, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12; ОСОБА_2, посада - заступник генерального директора, група інвалідності - 2, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12; ОСОБА_3, посада - лікар, група інвалідності - 2, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 4; ОСОБА_4, посада - помічник адміністратора, група інвалідності - 3, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12; ОСОБА_5, посада - фасувальник, група інвалідності - 3, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12; ОСОБА_15, посада - помічник адміністратора, група інвалідності - 2, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12; ОСОБА_6, посада - бригадир вантажників, група інвалідності - 3, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12; ОСОБА_7, посада - вантажник, група інвалідності - 3, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12; ОСОБА_8, посада - директор з будівництва, група інвалідності - 2, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12; ОСОБА_9, посада - апаратник, група інвалідності - 2, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12; ОСОБА_10, посада - помічник комірника, група інвалідності - 3, термін, на який встановлено інвалідність - до 10.12.2013, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12; ОСОБА_11, посада - помічник адміністратора, група інвалідності - 3, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12; ОСОБА_12, посада - секретар, група інвалідності - 3, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 6; ОСОБА_13, посада - помічник озеленювача, група інвалідності - 3, термін, на який встановлено інвалідність - до 31.03.2013, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 6; ОСОБА_14, посада - віце-президент, група інвалідності - 2, термін, на який встановлено інвалідність - довічно, кількість відпрацьованих у 2012 році повних місяців - 12.

На підтвердження інформації, що викладена у вказаній довідці, представником відповідача подано суду належним чином засвідчені копії трудових книжок, особових карток працівників, наказів про прийняття на роботу, про призначення на посаду, про переведення та про припинення трудових договорів, пенсійних посвідчень та довідок МСЕК.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що доводи відповідача стосовно працевлаштування у 2012 році 15 інвалідів (середньооблікова кількість - 13) та про допущення математичної помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ позивачем не спростовані, а доказів відсутності законодавчо визначених підстав для включення цих осіб у рахунок нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів не надано, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» у 2012 році було виконано вимоги Закону України № 875-XII щодо обов`язку створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи позивача стосовно наявності у відповідача обов`язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному позивачем розмірі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а доказів понесення нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.