Постанова № 35421956, 19.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 5004/995/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,за участю представників сторін:

ПАТ КБ "Правекс-Банк" - Шевченка В.В., Алексєєнка Т.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2013р. по справі №5004/995/11 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.05.2013 року відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" на дії ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 - ОСОБА_8

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2013р. залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Правекс-Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати ліквідатора ОСОБА_8 скликати збори кредиторів ФОП ОСОБА_7, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників ПАТ КБ "Правекс-Банк", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 25.05.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство підприємця ОСОБА_7 відповідно до ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

Постановою суду першої інстанції від 23.06.2011р. фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємця призначено арбітражного керуючого ОСОБА_8, з метою виявлення інших кредиторів банкрута зобов'язано ліквідатора подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання ФОП ОСОБА_7 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Оголошення про визнання підприємця ОСОБА_7 банкрутом опубліковане в газеті "Урядовий кур'єр" №123 від 09.07.2011р.

09 серпня 2011 року ПАТ КБ "Правекс-Банк" звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 15 233 505,44 грн.

Ухвалами суду першої інстанції від 13.08.2012р. та від 29.04.2013р. задоволені клопотання ліквідатора та продовжено строки ліквідаційної процедури підприємця ОСОБА_7 і повноваження ліквідатора ОСОБА_8

15 травня 2013 року ПАТ КБ "Правекс-Банк" звернулось до господарського суду зі скаргою на неправомірні дії ліквідатора ОСОБА_8, які полягають у відмові ліквідатора в задоволенні вимоги банку щодо скликання зборів кредиторів підприємця-боржника.

Відмовляючи в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" на дії ліквідатора ОСОБА_8, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що провадження у справі про банкрутство підприємця ОСОБА_7 здійснюється з урахуванням вимог статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими складання, затвердження реєстру вимог кредиторів та створення комітету кредиторів не передбачено, а тому на ліквідатора не покладається обов'язок скликання зборів кредиторів боржника з метою створення комітету кредиторів відповідно до ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та звітувати перед ним про свою діяльність.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди.

Згідно ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Повноваження ліквідатора регулюються положеннями ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2013р. ПАТ КБ "Правекс-Банк" звернулось із заявою до ліквідатора ФОП ОСОБА_7 ОСОБА_8, надавши копію заяви господарському суду Волинської області, в якій кредитор просив скликати загальні збори кредиторів ФОП ОСОБА_7 та винести на порядок денний зборів кредиторів питання про створення комітету кредиторів.

Листом від 26.04.2013р. ліквідатором ФОП ОСОБА_7 було відмовлено у скликанні зборів кредиторів з тих підстав, що провадження по даній справі про банкрутство здійснюється відповідно до ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими складання, затвердження реєстру вимог кредиторів та створення комітету кредиторів не передбачено. Отже, у ліквідатора відсутні правові підстави щодо скликання зборів кредиторів та в подальшому - формуванні комітету кредиторів.

Так, вимоги ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які встановлюють та регулюють порядок здійснення процедури банкрутства за особливою процедурою - щодо суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, дійсно, прямо не передбачають створення комітету кредиторів у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина. Однак і заборона на створення такого комітету спеціальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлена. Отже, у разі необхідності або наявності ініціативи щодо скликання зборів та створення комітету кредиторів у такій справі, слід виходити із загальних положень щодо порядку проведення зборів кредиторів та створення комітету кредиторів, передбачених нормами ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до абзацу 1 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ініціатива проведення перших зборів кредиторів у справі про банкрутство належить розпоряднику майна, який повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та уповноважену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Також, згідно ч. 3 абзацу 1 ст. 16 вказаного Закону ініціатива проведення зборів кредиторів належить іншим учасникам провадження у справі про банкрутство: збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 210 Господарського кодексу України у разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог закону.

Отже, кредитори боржника не позбавлені можливості провести збори та за власною ініціативою сформувати комітет кредиторів, як орган колективного представництва інтересів кредиторів у справі про банкрутство.

При цьому, обов'язок провести збори кредиторів та створити комітет кредиторів боржника покладається на ліквідатора.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що скликання зборів кредиторів боржника та створення комітету кредиторів можливе тільки у разі здійснення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою.

За таких обставин, враховуючи покладені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на ліквідатора банкрута обов'язки під час здійснення ліквідаційної процедури боржника (незалежно від особливостей процедури, за якою здійснюється провадження у справі про банкрутство), колегія суддів вважає, що відмова ліквідатора в задоволенні вимоги банку про скликання зборів кредиторів порушує права та законні інтереси банку як кредитора ФОП ОСОБА_7

Отже, суд першої інстанції при розгляді скарги на дії ліквідатора не врахував вимоги закону та прийшов до помилкового висновку про відсутність у ліквідатора обов'язку щодо скликання зборів кредиторів у провадженні по справі про банкрутство ФОП ОСОБА_7, яке здійснюється з урахуванням вимог статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд апеляційної інстанції на вказані порушення суду першої інстанції уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги ст. 111-9 ГПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. та ухвала господарського суду Волинської області від 30.05.2013р. підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2013р. по справі №5004/995/11 скасувати.

Справу №5004/995/11 передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.