Рішення № 35419412, 22.11.2013, Личаківський районний суд м.Львова

2/463/1977/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 рокуЛичаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Цуняк Л.Я.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідачів: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третьої особи Управління державної автомобільної інспекції у Львівській області про визнання незаконними та скасування угоди і довідки рахунку, звернення стягнення на автомобіль, -

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом, вимоги якого в подальшому уточнив, до відповідачів, третьої про визнання незаконною та скасування біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний № 3005-108 від 30 жовтня 2008 року, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо відчуження автомобіля марки RENAULT TRAFIK, фургон маловантажний В, 2004 року випуску, шасі № VF1FLBCB65Y066374, білого кольору. Крім того, просить визнати незаконною та скасувати довідку-рахунок серії ДПІ № 357180 від 1 червня 2012 року на ОСОБА_3 на підставі якої остання є власником згаданого автомобіля. Разом з тим, просить зобовязати МРЕВ УДАІ у Львівській області скасувати державну реєстрацію цього автомобіля за ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Також, просить зобовязати МРЕВ УДАІ у Львівській області анулювати свідоцтво про реєстрацію спірного автомобіля, виданого ОСОБА_6 серії САЕ 895771, дата реєстрації 6 серпня 2011 року. Крім того, просить зобовязати МРЕВ УДАІ у Львівській області зняти з реєстрації зазначений вище автомобіль. Також, просить визнати право власності на вказаний вище автомобіль за ОСОБА_5 та зобовязати ОСОБА_3 передати позивачу згаданий автомобіль з метою подальшого звернення стягнення на нього як на предмет застави.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 січня 2013 року позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний № 3005-108 від 30 жовтня 2008 року, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо відчуження автомобіля марки RENAULT TRAFIK, фургон маловантажний В, 2004 року випуску, шасі № VF1FLBCB65Y066374, білого кольору. Визнано незаконною та скасовано довідку-рахунок серії ДПІ № 357180 від 1 червня 2012 року на ОСОБА_3 на підставі якої остання є власником автомобіля марки RENAULT TRAFIK, фургон маловантажний В, 2004 року випуску, шасі № VF1FLBCB65Y066374, білого кольору. Зобовязано ОСОБА_3 передати ПАТ АКБ «Львів» автомобіль марки RENAULT TRAFIK, фургон маловантажний В, 2004 року випуску, шасі № VF1FLBCB65Y066374, білого кольору, з метою подальшого звернення стягнення на нього, як на предмет застави. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь ПАТ АКБ «Львів» по 71,53 гривень судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2013 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відхилено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 січня 2013 року залишено без змін.

Відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги, відповідно до яких останній просить визнати незаконною і скасувати біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний № 3005-108 від 30 жовтня 2008 року, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо відчуження автомобіля марки RENAULT TRAFIK, фургон маловантажний В, 2004 року випуску, шасі № VF1FLBCB65Y066374, білого кольору. Також просить визнати незаконною і скасувати довідку-рахунок серії ДПІ № 357180 від 1 червня 2012 року на ОСОБА_3 на підставі якої остання є власником автомобіля марки RENAULT TRAFIK, фургон маловантажний В, 2004 року випуску, шасі № VF1FLBCB65Y066374, білого кольору. Крім того, просить звернути стягнення на автомобіль марки RENAULT TRAFIK, фургон маловантажний В, 2004 року випуску, шасі № VF1FLBCB65Y066374, білого кольору, яким володіє ОСОБА_3, для задоволення вимог ПАТ АКБ «Львів» (код ЄДРПОУ 09801546) по кредитному договору № 2008/03/111 від 19 травня 2008 року в розмірі 45 480,77 гривень. Способом реалізації визначити проведення прилюдних торгів, початкову ціну для подальшої реалізації визначити встановлену незалежним експертом-оцінювачем ринкову вартість автомобіля на момент реалізації.

Позов мотивує тим, що 19 травня 2008 року між ЗАТ АКБ «Львів», правонаступником якого є ПАТ АКБ «Львів» і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 2008/03/111, відповідно до якого останній отримав кошти в сумі 64 046,5 гривень для придбання автомобіля марки RENAULT TRAFIK, фургон мало вантажний В, 2004 року випуску. Для забезпечення виконання зобовязань по даному договору між позивачем і відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір застави, посвідчений 20 травня 2008 року нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстраційним номером 5005. Відповідно до умов договору застави передано позивачу в заставу автомобіль RENAULT TRAFIK, фургон маловантажний В, 2004 року випуску, шасі № VF1FLBCB65Y066374, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС № 351104, виданого Камянко-Бузьким ВРЕР ДАІ при ГУ МВС України у Львівьскій області 17 травня 2008 року. 20 червня 2008 року за заявою позивача на названий вище автомобіль накладено заборону на відчуження відділом Камянко-Бузького районного управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника.

14 жовтня 2011 року рішенням Жовківського районного суду Львівської області задоволено вимоги банку про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором станом на 26 травня 2011 року в сумі 45 406,67 гривень. 31 січня 2012 року видано виконавчий лист на підставі якого 29 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження № 31472677. 13 березня 2012 року складено акт державного виконавця, про те, що при перевірці МРЕВ ДАІ транспортного засобу не виявлено за боржником. 31 березня 2013 року слідчим СВ Камянка-Бузького РВ ГУ МВС України у Львівській області по факту вчинення шахрайських дій при реалізації заставного майна, порушено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

В подальшому позивачу стало відомо, що ОСОБА_6 набув права власності на спірний автомобіль на підставі біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 3005-108 від 30 жовтня 2008 року, а ОСОБА_3 придбала спірний автомобіль на підставі довідки-рахунку серії ДПІ № 357180 і він є на неї зареєстрований під реєстраційним номером ВС 4784 СР, згідно з свідоцтвом державну реєстрацію САК 798792.

Згідно з п. 4.1.4 договору застави ОСОБА_5 зобовязаний був не відчужувати предмет застави у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобовязаннями з боку третіх осіб, не видавати довіреності на користування та/або розпорядженням предметом застави, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від заставодержателя.

Укладення оскаржуваних правочинів без згоди заставодержателя суперечить положенням ЦК України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень. А тому вважає позивач, що порушено його права, що дає йому підстави звернутись до суду за захистом порушених прав. Як на підставу позову посилається на положення статей 17, 20, 27 Закону України «Про заставу», статей 10, 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статей 203, 215, 586, 592 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності від 26 квітня 2012 року позов підтримала в частині уточнень від 17 жовтня 2013 року з мотивів викладених в них, додатково пояснила, що ОСОБА_5 відчужив заставне майно без згоди заставодержателя, відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_3 не є його добросовісними набувачами. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_2, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 вересня 2013 року проти позову заперечив і пояснив, що позивач не є власником спірного автомобіля, а тому відсутні правові підставі для визнання та скасування біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний № 3005-108 від 30 жовтня 2008 року та довідки-рахунку серії ДПІ № 357180 від 1 червня 2012 року. Оскільки існує рішення Жовківського районного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості по кредитному договору, а тому вимоги про звернення стягнення на предмет застави є незаконними, оскільки останній є як позичальником так і заставодавцем, а тому позивач фактично вибрав спосіб захисту порушеного права. Просив в задоволені позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_9, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 18 вересня 2012 року проти позову заперечив, просив в його задоволені відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 18 вересня 2012 року проти позову заперечив і пояснив, що ОСОБА_3 придбала спірний автомобіль у ОСОБА_6, який не був боржником позивача. Крім того, позивач отримав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості по кредитному договору, тобто реалізував своє право на погашення заборгованості за названим договором, а тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет застави. Просив в задоволені позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 і представник третьої особи Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, в жодне з судових засідань не зявились, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин суд вважає за можливе провести судовий розгляд у їх відсутності, відносно чого інші учасники процесу не заперечили.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що в якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 2008/03/111 від 19 травня 2008 року, між ЗАТ АКБ «Львів», правонаступником якого є позивач у справі, та ОСОБА_5 укладено договір застави рухомого майна від 20 травня 2008 року (а.с.8-11), предметом якого є автомобіль марки RENAULT TRAFIK, фургон мало вантажний - В, 2004 року випуску, шасі № VF1FLBCB65Y066374, білого кольору.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобовязання мають виконуватись належним чином та у встановлений законом строк. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Порушенням зобовязань, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання, з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області, позов банку задоволено та стягнено з ОСОБА_5 на користь ПАТ АКБ «Львів» заборгованість за кредитним договором в розмірі 45 406,67 гривень. На підставі цього рішення, тим же судом видано виконавчий лист (а.с.14), з примусового виконання якого, 29 лютого 2012 року державним виконавцем ВДВС Камянка-Бузького РУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження (а.с.16).

Як вбачається з копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 13 червня 2012 року (а.с.71), рішення Жовківського районного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ АКБ «Львів» заборгованості за кредитним договором не виконане.

Відповідно до біржової угоди від 30 жовтня 2008 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 купив згаданий вище автомобіль (а.с.76). Як вбачається зі штампу Камянко-Буського ВРЕР ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області, транспортний засіб знято з обліку для реалізації в межах України. З аналізу ч. 3 ст. 1, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», на біржові та позабіржові угоди поширюються одні й ті самі правові норми, зокрема, в даному випадку йдеться про норми Книги Першої, Розділу ІV Глави 16, Книги Пятої Розділу ІІІ Підрозділу 1 Глави 54 ЦК України. Біржова угода, з врахуванням особливостей, визначених ст. 15, 17 згаданого Закону, має юридичні ознаки звичайної угоди щодо змісту, структури тексту, форми тощо.

Згідно з копією довідки-рахунку серії ДПІ № 357180 від 1 червня 2012 року (а.с.54), яка засвідчена підписом відповідної посадової особи і скріплена печаткою, ОСОБА_3 набула право власності на згаданий автомобіль. У відповідності до п. 8 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів…», затверджених Постановою КМУ від 7 вересня 1998 року, довідка-рахунок є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором вважається його добросовісним набувачем згідно ст. 388 ЦК України, за умови відсутності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Стаття 388 ЦК України, встановлює вичерпний перелік умов, за яких власник має право витребувати річ у добросовісного набувача. Добросовісність набувача характеризує його субєктивне ставлення до обставин відчуження майна власником та правомірність його придбання. Так, добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати. Поняття «міг знати», характеризує недобросовісність того набувача, який хоч і не був безпосередньо обізнаний про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але за обставин його набуття міг про це знати. Дане формулювання законодавця дає підстави вважати, що при укладенні договору купівлі-продажу покупець повинен діяти розумно та керуватись не тільки інформацією, яку надає продавець.

Як вбачається з долучених представником позивача копій витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, обтяження на транспортний засіб станом на дату укладення договору застави не було (а.с.67), після його укладення таке обтяження було накладено (а.с.68) і станом на 3 липня 2012 року, тобто після укладення спірних правочинів, не знято (а.с.12-13).

Частина 1 ст. 45 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлює, що держатель або реєстратор Державного реєстру зобовязані на запит будь-якої фізичної чи юридичної особи надати завірений держателем або реєстратором Державного реєстру витяг з державного реєстру. З аналізу даної правової норми слідує, що інформація про обтяження рухомого майна є публічною і отримати її може будь-яка фізична чи юридична особа.

Враховуючи те, що стороною відповідачів не представлено жодних доказів того, що на момент вчинення спірних правочинів вони звертались до держателя або реєстратора Державного реєстру з відповідним інформаційним запитом, суд приходить до висновку, що як ОСОБА_6, так і ОСОБА_3 є недобросовісними набувачами, оскільки за обставинами набуття права власності на спірний автомобіль, беручи до уваги характер укладених правочинів, ціну товару та ризик необачливого вибору контрагента, мали змогу і могли звернутись та отримати відповідь з державного реєстру про наявність обтяжень на автомобіль, однак на свій власний ризик цього не зробили, що характеризує їх недобросовісність.

З огляду на викладене, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_3, яка на даний час є власником спірного автомобіля так як і ОСОБА_6 є його недобросовісними набувачами.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» розяснив, що у випадку коли для розпорядження предметом застави була необхідною згода заставодержателя (частина друга статті 586 ЦК), правочин заставодавця щодо розпорядження предметом застави, вчинений без згоди заставодержателя після укладення договору застави, не може бути визнаний недійсним за позовом заставодержателя, оскільки в пункті 2 частини другої статті 592 ЦК установлено інший наслідок порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави.

Згідно з ч. 2 ст. 592 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатись ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави.

У відповідності до п. 4.1.4 договору застави, заставодавець зобовязаний не відчужувати предмет застави у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобовязаннями з боку третіх осіб, не видавати довіреності на користування та/або розпорядженням предмета застави, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від заставодержателя.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, судом встановлено, що ПАТ АКБ «Львів» є заставодержателем спірного автомобіля та названими вище нормами закону визначено спосіб захисту порушеного права заставодержателя, які не визначають права останнього на визнання договорів недійсними чи їх скасування. А тому позовні вимоги в частині визнання незаконною і скасування біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний № 3005-108 від 30 жовтня 2008 року, укладеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо відчуження автомобіля марки RENAULT TRAFIK, фургон маловантажний В, 2004 року випуску, шасі № VF1FLBCB65Y066374, білого кольору, а також визнання незаконною і скасування довідки-рахунку серії ДПІ № 357180 від 1 червня 2012 року на ОСОБА_3 на підставі якої остання є власником названого вище автомобіля до задоволення не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобовязань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду

Отже, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в заставу рухоме майно.

Оскільки застава на спірний автомобіль зберігається і для нового власника, яким на даний момент є ОСОБА_3, борг по кредитному договору № 2008/03/111 від 19 травня 2008 року укладеному між ЗАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_5 не погашений, а тому позов в частині звернення стягнення на предмет застави підлягає до задоволення, оскільки зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У звязку з наведеним судом не беруться до уваги доводи сторони відповідача про те, що позивач реалізував своє право щодо погашення заборгованості за названим вище кредитним договором, оскільки рішення суду не виконане.

При цьому, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів в рівних частинах слід стягнути в користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до розмірі задоволених позовних вимог, що складаються з 454,8 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на автомобіль марки RENAULT TRAFIK, фургон маловантажний В, 2004 року випуску, шасі № VF1FLBCB65Y066374, білого кольору, яким володіє ОСОБА_3, для задоволення вимог публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів» (код ЄДРПОУ 09801546) по кредитному договору № 2008/03/111 від 19 травня 2008 року в розмірі 45 480 (сорок пять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 77 копійок. Способом реалізації визначити проведення прилюдних торгів, початкову ціну для подальшої реалізації визначити встановлену незалежним експертом-оцінювачем ринкову вартість автомобіля на момент реалізації.

В задоволені решти вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в користь публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів» (ЄДРПОУ 09801546) 151 (сто пятдесят одну) гривню 60 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) в користь публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів» (ЄДРПОУ 09801546) 151 (сто пятдесят одну) гривню 60 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) в користь публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів» (ЄДРПОУ 09801546) 151 (сто пятдесят одну) гривню 60 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: