Рішення № 35390720, 21.11.2013, Личаківський районний суд м.Львова

2/463/321/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», ОСОБА_5 про припинення договору іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», третьої особи ОСОБА_3 про припинення кредитного та іпотечного договорів, скасування заборон на відчуження нерухомого майна, -

встановив:

Позивач ПАТ АКБ «Львів» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 про звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки, посвідченого 26 березня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 1047, а саме: житловий будинок позначений на плані літерою А-2 № 24а на вул. Калнишевського в м. Львів-Винники, який складається з пяти житлових кімнат, загальною площею 217,1 кв.м, житловою площею 81,2 кв.м., до даного будинку належить господарська будівля позначена на плані літерою Б-1, огорожа позначена на плані цифрами 1, 2, ворота позначені цифрою 3, хвіртка позначена цифрою 4, колодязь позначений літерою «к», замощення позначене цифрою «І», шляхом продажу його на прилюдних торгах в порядку процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною встановленою на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки предмету іпотеки під час проведення виконавчих дій, для задоволення вимог публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» за кредитним договором № 2007S0080 від 26 березня 2007 року в сумі 67 246,49 доларів США, що в еквіваленті по офіційному курсу НБУ становить 537 501,19 гривень, в тому числі 65 310,98 доларів США заборгованість по поверненню суми кредиту, що в еквіваленті по офіційному курсу НБУ становить 522 030,66 гривень; 701,64 долари США заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, що в еквіваленті по офіційному курсу НБУ становить 5 608,21 гривень; 1 233,87 доларів США нарахована та несплачена пеня, що в еквіваленті по офіційному курсу НБУ становить 9 862,32 гривень. Крім того, просить стягнути солідарно з відповідачів судовий збір в сумі 3 219 гривень.

Позов мотивує тим, що 26 березня 2007 року між ЗАТ АКБ «Львів», правонаступником якого є ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_7 укладено договір № 2007S0080, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 70 000 доларів США, зі сплатою 13% річних, з терміном погашення до 1 квітня 2012 року. В забезпечення виконання зобовязань по даному договору між ЗАТ АКБ «Львів» з одного боку і ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з іншого укладено договір іпотеки, який посвідчено 26 березня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, який зареєстровано в реєстрі за № 1047, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано житловий будинок за адресою: м. Львів-Винники, вул. Калнишевського, 24а, належний іпотекодавцям на праві спільної часткової власності, а саме 2/9 частини будинку належало ОСОБА_3, а 7/9 ОСОБА_7

ОСОБА_7 допускав порушення виконання взятих на себе зобовязань згідно з кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

З листа Другої ОСОБА_8 державної нотаріальної контори Львівського міського управління юстиції за № 1091/02-14 від 15 травня 2009 року, який надійшов на адресу позивача 26 травня 2009 року, банк довідався про те, що 23 грудня 2008 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, який помер 23 червня 2008 року» звернулась його дружина ОСОБА_5 і до складу спадщини, зокрема, входить частина житлового будинку № 24а на вул. Калнишевського в м. Львів-Винники. На неодноразові звернення банку до нотаріальної контори з листами від 15 січня 2010 року, 5 листопада 2010 року, 27 жовтня 2011 року відповіді про те, ким із спадкоємців прийнято спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 і в яких частках, кому із спадкоємців видано свідоцтво про право на спадщину, на яке саме спадкове майно та в яких частках, банк не отримав. Лише після ознайомлення з рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 квітня 2012 року банку стало відомо про те, що ОСОБА_7 залишив заповіт на користь ОСОБА_5, яким зробив заповідальне розпорядження на належне йому на праві власності майно, в тому числі на 7/9 частини будинку № 24а на вул. Калнишевського в м. Львів-Винники. Крім того, судом в даній справі встановлено, що після смерті ОСОБА_7 його боргові зобовязання перейшли до його спадкоємця за заповітом ОСОБА_5

Оскільки зобовязання по кредитному договору не виконані, а тому позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки. Як на підставу позову посилається на вимоги статей 526, 530, 629, 1054, 1281, 1282 ЦК України, статей 1, 7, 33 Закону України «Про іпотеку».

В судовому засіданні 27 березня 2013 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ АКБ «Львів», ОСОБА_5 з уточненням до неї, про припинення дії договору іпотеки № 1047 від 26 березня 2007 року в частині предмету іпотеки, що складає 2/9 частини будинку, який розташований за адресою м. Львів-Винники,вул. Калнишевського, 24а та обєднано в одне провадження з первісним позовом.

Позов мотивує тим, що вона не є спадкоємцем за зобовязаннями спадкодавця ОСОБА_7 перед ПАТ АКБ «Львів» і не є поручителем за зобовязаннями спадкоємців, а тому відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки належний їй. Як на підставу позову посилається на статті 3, 12, 15, 16-20, 334, 361, 377, 386, 391, 513, 521, 523, 559, 593, 607, 608, 1216, 1056, 1278, 1281, 1282 ЦК України, статті 55, 124 Конституції України.

В судовому засіданні 26 квітня 2013 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ПАТ АКБ «Львів», третьої особи ОСОБА_3 про визнання припиненими кредитного договору № 2007S0080 від 26 березня 2007 року укладеного між ЗАТ АКБ «Львів» і ОСОБА_7; договору іпотеки житлового будинку № 24а на вул. Калнишевського у м. Львів-Винники(позначений на плані літерою А-2), що належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 8 грудня 2006 року Винниківською міською радою та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 лютого 2007 року, а також скасувати заборону на відчуження на вказаний вище будинок, внесену до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна 26 березня 2007 року, і обєднано в одне провадження з первісним та зустрічним позовами названими вище.

Позов мотивує тим, що ОСОБА_7 помер 26 червня 2008 року. 23 грудня 2008 року ОСОБА_5, дружина померлого, звернулася до Другої ОСОБА_8 нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 15 травня 2009 року ОСОБА_8 державна нотаріальна контора надіслала на адресу ПАТ АКБ «Львів» лист № 109/02-14, у якому вказала, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулася дружина ОСОБА_5, а також просила повідомити про наміри ПАТ АКБ «Львів», який отриманий останнім 26 травня 2006 року. Про те ПАТ АКБ «Львів» протягом шести місяців з моменту отримання інформації про відкриття спадщини та про спадкоємців не звертався до нотаріальної контори з вимогами до спадкоємців. А тому, не подання претензії припинило зобовязання, які випливають із кредитного договору, а також права щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Як на підставу позову посилається на вимоги статей 607, 593, 1281 ЦК України, п. 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

В судовому засіданні представник ПАТ «АКБ «Львів» первісний позов підтримав з мотивів викладених в ньому, проти зустрічних заперечив і пояснив, що за час життя позичальника мало місце прострочення виконання зобовязань, що витікають з умов кредитного договору. 26 травня 2009 року банк довідався про відкриття спадщини, а 10 квітня 2012 року стало відомо про рішення Залізничного районного суду м. Львова, що зобовязання перейшли по договорах до ОСОБА_5, після чого було подано позов до суду. Зі смертю боржника зобовязання, що витікають з іпотечного договору не припинились, а згідно з ст. 17 Закону України «Про іпотеки» відсутні підстави для припинення такої. Вважає, що банк не пропустив строку на звернення з вимогою до спадкоємця. Просив первісний позов задовольнити, в задоволені зустрічних відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 свій позов, в частині уточнень від 27 березня 2013 року, підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним в ньому, проти первісного позову заперечила, у вирішення позову ОСОБА_5 поклалась на розсуд суду.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності від 27 лютого 2013 року проти первісного позову та зустрічного позову ОСОБА_3 заперечила, зустрічний позов ОСОБА_5 підтримала з мотивів викладених в ньому, додатково пояснила, що 23 грудня 2012 року фактично ОСОБА_5 прийняла спадщину, оскільки подала відповідну заяву в нотаріальну контору, про що банку було відомо ще 26 травня 2009 року, а останній пропустив строк для подачі заяви про звернення стягнення з спадкоємців. Просила позов ОСОБА_5 задовольнити, в задоволені решти позовів відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та перевіривши матеріали справи, оглянувши матеріали спадкової справи до майна померлого ОСОБА_7 23 червня 2008 року, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 26 березня 2007 року між ЗАТ АКБ «Львів», правонаступником якого є позивач у справі, та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, останній отримав кредит в сумі 70 000 доларів США, що стверджується заявою на видачу готівки № 64, зі сплатою 13% річних, з терміном погашення до 1 квітня 2012 року (а.с. 6-10, 19).

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_7 взятих на себе зобовязань, що витікали з кредитного договору, утворилась заборгованість станом на 15 березня 2010 року, розрахована станом до 23 червня 2008 року, в розмірі 67 246,49 доларів США, що стверджується розрахунком заборгованості (а.с. 18).

В забезпечення належного виконання кредитного договору між позивачем з одного боку і ОСОБА_7, ОСОБА_3 з іншого боку було укладено 26 березня 2007 року договір іпотеки, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку житловий будинок позначений на плані літерою А-2 № 24а на вул. Калнишевського в м. Львів-Винники, який складається з пяти житлових кімнат, загальною площею 217,1 кв.м, житловою площею 81,2 кв.м., до даного будинку належить господарська будівля позначена на плані літерою Б-1, огорожа позначена на плані цифрами 1, 2, ворота позначені цифрою 3, хвіртка позначена цифрою 4, колодязь позначений літерою «к», замощення позначене цифрою «І», який належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності в пропорції 7/9 і 2/9 відповідно (а.с. 12-17, 81, 82, 150).

2 червня 2008 року ОСОБА_7 зроблено заповіт, відповідно до якого останній заповів, в тому числі, 7/9 частин будинку № 24а , що знаходиться за адресою Львівська область, м. Львів-Винники, вул. Калнишевського, своїй дружині ОСОБА_5 (а.с. 166).

23 червня 2008 року помер ОСОБА_7, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-СГ № 135348 від 23 червня 2008 року (а.с. 91).

Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

23 грудня 2008 року ОСОБА_5 подала в ОСОБА_8 державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом. З довідки ЛКП «Скнилівок» від 22 грудня 2008 року № 2108 вбачається, що ОСОБА_7 проживав по день смерті разом з ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 5 ст. 1269 ЦК України особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_5 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, в тому числі і спірну частину будинку, оскільки матеріали спадкової справи не містять заяви останньої про відкликання заяви про прийняття спадщини чи відмову від такої.

У відповідності до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобовязання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у звязку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 575 іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав і обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обовязки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобовязаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обовязки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобовязанням.

З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобовязання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобовязання фактично не повязані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).

Якщо боржник та іпотекодавець одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обовязки іпотекодавця, а й обовязки за основним зобовязанням у межах вартості спадкового майна.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

В постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року в справі № 6-18цс13 визначено, що у випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обовязки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобовязані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобовязані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобовязання новим боржником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобовязанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ АКБ «Львів», ОСОБА_5 про припинення дії договору іпотеки № 1047 від 26 березня 2007 року в частині предмету іпотеки, що складає 2/9 частини будинку, який розташований за адресою м. Львів-Винники,вул. Калнишевського, 24а підлягає до задоволення у відповідності до вимог ч. 1 ст. 523 ЦК України, адже фактично відбулась заміна боржника у кредитному договорі № 2007S0080 від 26 березня 2013 року з ОСОБА_7 на ОСОБА_5, а докази, що ОСОБА_3 погодилась забезпечувати виконання зобовязань нового боржника відсутні та представник позивача в порушення вимог ст. 60 ЦПК України таких не представив.

Судом встановлено, що позивачу було відомо про смерть ОСОБА_7 ще 30 квітня 2009 року, про що свідчить лист останнього за № 1295/3-07/1 (а.с. 176).

Листом від 15 травня 2009 року № 1091/02-14 Другої ОСОБА_8 державної нотаріальної контори позивач був повідомленим, що 23 грудня 2008 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7, який помер 23 червня 2008 року, звернулась дружина померлого ОСОБА_5, який позивачем отримано 26 травня 2009 року, про що свідчить штамп про отримання вхідної кореспонденції (а.с. 20).

Згідно з ч. 2, 4 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не предявив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Матеріали спадкової справи № 1255 від 23 червня 2008 року до майна померлого ОСОБА_7 містять заяви позивача від 30 квітня 2009 року, 15 січня 2010 року, 5 листопада 2010 року відповідно до яких, банк повідомляє про наявний укладений договір іпотеки з ОСОБА_7 та просить надати інформацію хто є спадкоємцями та чи їм видавалось свідоцтво про право власності на спадкове майно.

У відповідності до п. 189 Наказу Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», що діяв на час звернення позивача з зазначеними вище заявами, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину або виконавця заповіту.

Поняття претензії в Цивільному кодексі України не розкрито.

Відповідно до ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Вимоги до форми і змісту претензії визначені в ч. 3 ст. 222 ГК України, у відповідності до якої у претензії зазначаються: повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія предявляється; дата предявлення і номер претензії; обставини, на підставі яких предявлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; вимоги заявника з посиланням на нормативні акти; сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; перелік документів, що додаються до претензії.

Враховуючи наведене, позивач звертаючись в нотаріальну контору про отримання інформації про спадкоємців, у своїй вимозі (претензії) повинен був вказати хоча б суму заборгованості спадкодавця, яку він виставляє спадкоємцям, чи в рахунок якої суми заборгованості планує звернути стягнення на предмет іпотеки.

Названі вище листи позивача в нотаріальну контору таких даних не містять, а тому листи від 30 квітня 2009 року, 15 січня 2010 року, 5 листопада 2010 року ПАТ АКБ «Львів» адресовані у ОСОБА_8 державну нотаріальну контору не можуть вважатись вимогою до спадкоємців, які прийняли спадщину. При цьому, судом встановлено, що матеріали спадкової справи містять претензії іншого банку, адресовану в ОСОБА_8 державну нотаріальну контору, яка відповідає таким вимогам.

Фактично предявляючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки Пат АКБ «Львів» пропустило строк на предявлення вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину.

У звязку з наведеним, слід визнати припиненим кредитний договір № 2007S0080 від 26 березня 2007 року укладений між ЗАТ АКБ «Львів» і ОСОБА_7

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобовязання, забезпеченого заставою.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку, що кредитний договір слід визнати припиненим, а тому договір іпотеки № 1047 від 26 березня 2007 року в частині предмету іпотеки, що складає 7/9 частини будинку, який розташований за адресою м. Львів-Винники,вул. Калнишевського, 24а слід визнати припиненим у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», а не як просить ОСОБА_5 в цілому, оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України нею чи її представником не представлено доказів уповноваження їх представляти інтереси другого іпотекодавця ОСОБА_3

Крім того, оскільки суд прийшов до переконання, що договір поруки в частинах предмету іпотеки 2/9 та 7/9 частин будинку за адресою м. Львів-Винники,вул. Калнишевського, 24а слід визнати припиненим, а тому слід скасувати заборону на відчуження даного будинку.

Так як суд прийшов до переконання, що до задоволення підлягають зустрічні позови, а тому в задоволені первісного позову слід відмовити, оскільки задоволення зустрічних позовів повністю виключає можливість задовольнити первісний.

При цьому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з ПАТ АКБ «Львів» на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_3 слід стягнути судові витрати в справі, оскільки задоволено зустрічні позовні заяви.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 86, 88, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволені позову публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», ОСОБА_5 про припинення договору іпотеки задовольнити.

Визнати припиненим договір іпотеки № 1047 від 26 березня 2007 року в частині предмету іпотеки, що складає 2/9 частини будинку, який розташований за адресою м. Львів-Винники, вул. Калнишевського, 24а та яка належить ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 19 лютого 2007 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (ЄДРПОУ 09801546) в користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 114 (сто чотирнадцять)гривень 70 копійок судового збору.

Позов ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», третьої особи ОСОБА_3 про припинення кредитного та іпотечного договорів, скасування заборон на відчуження нерухомого майна задовольнити частково.

Визнати припиненим договір іпотеки № 1047 від 26 березня 2007 року в частині предмету іпотеки, що складає 7/9 частини будинку, який розташований за адресою м. Львів-Винники, вул. Калнишевського, 24а та яка належить ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 19 лютого 2007 року та яка належала ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 8 грудня 2006 року Винниківською міською радою.

Скасувати заборону відчуження житлового будинку № 24а на вул. Калнишевського у м. Львів-Винники(позначений на плані літерою А-2), що належав ОСОБА_7 та ОСОБА_3, внесену до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна 26 березня 2007 року.

В задоволені решти вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (ЄДРПОУ 09801546) в користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 114 (сто чотирнадцять)гривень 70 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: