Рішення № 35419028, 19.11.2013, Тетіївський районний суд Київської області

19.11.2013 Провадження по справі № 2/380/230/13

Справа № 380/787/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.

за участю адвоката : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просила розділити майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль «Опель Віваро» державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску об»єм двигуна 1995 куб.см., номер кузова НОМЕР_2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем з 08 березня 2003 року по даний час перебувають в зареєстрованому шлюбі, під час якого ними в жовтні 2012 року придбаний вищевказаний автомобіль, який був зареєстрований на відповідача, згоди про поділ якого вони добровільно дійти не можуть. Тому просила суд визнати за нею право власності на 3/5 частини вказаного автомобіля та стягнути з відповідача грошову компенсацію за свою частку у спільній сумісній власності .

В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги і просила суд визнати за нею право власності на ? частину автомобіля та стягнути з відповідача грошову компенсацію своєї частини вартості спільно нажитого автомобіля.

Пояснила суду, що з відповідачем з 08 березня 2003 року по даний час перебуває в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двоє неповнолітніх дітей. 06.10.2012 року ними за спільні кошти був придбаний автомобіль Опель Віваро, який був зареєстрований на відповідача. Після квітня місяця 2013 року стосунки між нею та відповідачем як подружжям погіршилися і з того часу вони, як сім»я разом не проживають. Згодом їй стало відомо, що відповідач на свій розсуд відчужив вказаний автомобіль третій особі без її згоди.

Представник відповідача ОСОБА_5 позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що даний автомобіль не являється спільною сумісною власністю подружжя, оскільки був придбаний через два роки після припинення шлюбних відносин між сторонами за власні кошти відповідача, і є його особистою приватною власністю.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.

Так, в суді встановлено, що сторони з 08 березня 2003 року по даний час перебувають в зареєстрованому шлюбі.( а.с.-5)

Від шлюбу сторони мають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.-6,7)

Із довідки Ставишенського МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області № 677 від 25.07.2013 року встановлено, що 06.10.2012 року за ОСОБА_3 зареєстрований автомобіль Опель Віваро державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску об»єм двигуна 1995 куб.см., номер кузова НОМЕР_2 і видане свідоцтво про реєстрацію. 23.04.2013 року проведено переобладнання даного автомобіля з вантажного на легковий, видано свідоцтво про реєстрацію, автомобіль знятий з обліку для реалізації. 24.04.2013 року даний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_4 ( а.с.-68)

Відповідно до висновку експерта № 176Т від 17.10.2013 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області ринкова вартість автомобіля Опель Віваро державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску об»єм двигуна 1995 куб.см., номер кузова НОМЕР_2 на момент проведення оцінки з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 81 775,04 грн. ( а.с.-90-95)

Таким чином, аналізуючи установлені обставини, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.

Так, відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми , хвороба , тощо) самостійного заробітку( доходу) Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування , є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 61 СК України об»єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Як роз»яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 « про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопиченняв житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов»язальними правовідносинами тощо.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що автомобіль, що був придбаний сторонами під час шлюбу, є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім»ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Відповідно до п.24 цієї Постанови, до складу майна, що підлягає поділу, крім майна, наявного у подружжя на час розгляду справи, також включається майно, яке знаходиться у третіх осіб.

В судовому засіданні із відповіді начальника ВРЕР з обслуговування Володарського, Ставищенського, Тетіївського, Таращанського районів при УДАІ ГУ МВС України в Київській області № 677 від 25.07.2013 року, встановлено, що автомобіль Опель Віваро державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску об»єм двигуна 1995 куб.см., номер кузова НОМЕР_2 23.04.2013 року знятий з обліку для реалізації і 24.04.2013 року відчужений відповідачем на користь третьої особи ОСОБА_4 та зареєстрований за ним.

Про відчуження автомобіля позивачці стало відомо в судовому засіданні 25.07.2013 року із вищевказаної відповіді, що свідчить про умисел відповідача, направлений на відчуження автомобіля на свій розсуд, проти волі позивачки та не в інтересах сім»ї .

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦК України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, а відповідно з ч.1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік, розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. Відповідно до ч.3 ст. 65 СК України, згода другого з подружжя на укладення договору стосовно цінного майна , має бути подана письмово.

Доказів надання позивачем дозволу на відчуження вказаного автомобіля відповідачем не надано та неспростовано твердження позивачки, що вона такого дозволу не надавала.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставни, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.ч.4,5 цієї статті, присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Пунктом 25 вищевказаної Постанови передбачено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя , зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов»язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З огляду на вищевикладене, виходячи з рівності часток подружжя, враховуючи, що жоден із подружжя не вчинив дій, визначених ст. 71 СК України, суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на ? частину автомобіля Опель Віваро державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску об»єм двигуна 1995 куб.см., номер кузова НОМЕР_2 вартістю 81 775,04 грн. без присудження грошової компенсації.

До тверджень представника відповідача відносно того, що вказаний автомобіль являється особистою приватною власністю відповідача відповідно до ст. 57 СК України, суд відноситься критично, поскільки ні відповідач, ні його представник не довели цієї обставини в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд відповідно до ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку суду, відповідач відповідно до ст. 60 ЦПК України не довів що даний автомобіль є його особистою приватною власністю.

Керуючись ст. 10,60,88,158,208,209,212-215,218,294 ЦПК України, ст.60,61,63,70,71 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину автомобіля «Опель Віваро» державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску об»єм двигуна 1995 куб.см., номер кузова НОМЕР_2.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

ОСОБА_8