Ухвала суду № 35411641, 12.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р. Справа № 20607/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2009 року ЗАТ "Костопільський завод скловиробів" звернулося до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.12.2009 року № 0000232200. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати нечинним рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 07 грудня 2009 року за №0000232200 в частині нарахування штрафних санкцій за контрактом KTZ- RVM 01/08 («REVIMAS s.r.l», Італія) в розмірі 759 871, 01 грн..

Свої вимоги мотивує тим, що дане рішення прийняте податковою інспекцією за результатами проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Підставою для прийняття податковою службою рішення про нарахування штрафних санкцій стало те, що на момент перевірки позивачем не пред'явлено вантажну митну декларацію типу ІМ 40 за контрактом, укладеним з фірмою «REVIMAS s.r.l», Італія. № KTZ-RVM 01/08. Тобто, відповідно до позиції відповідача ВМД типу ІМ 40 є єдиним документом, що підтверджує факт здійснення імпортної операції та її завершення. Таке тлумачення законодавства Костопільською МДПІ призводить до того, що перевірка валютного законодавства зводилась лише до перевірки наявності чи відсутності ВМД, а не перевірки наявності чи відсутності товару на митній території України і виконання умов договору поставки. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків поставки, а не за наявність чи відсутність ВМД. Також посилається на те, що порушенням валютного законодавства є факт неповернення в Україну валютної виручки та/або товарів протягом строків встановлених законом. Отже, відповідальність у імпортера настає за умови переказування іноземної валюти за кордон. А фактичні обставини свідчать про те, що уповноважений банк - АТ «Укрексімбанк» за дорученням позивача не здійснював будь-яких перерахувань на користь нерезидента. Цей платіж був вчинено іноземним банком (банком нерезидентом) на користь нерезидента, а іноземна валюта (валютні цінності) не виходили за межі України. Тому, на думку представника позивача, відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, оскільки відсутній сам факт порушення - валютні цінності не були перераховані за межі України.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року, позов задоволено повністю.

Визнано рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 грудня 2009 року за №0000232200 в частині нарахування штрафних санкцій за контрактом KTZ-RVM 01/08 («REVIMAS s.r.l», Італія) в розмірі 759 871.01 грн. - нечинним.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 06.10.2009 року по 16.11.2009 року Костопільською державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів», за результатами якої складений Акт № 1068/23/30923971 від 23.11.2009 року (а.с.8-13).

На підставі даного Акту перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.12.2009 року № 0000232200, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 760182,54 грн. за порушення ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (а.с.14).

За результатами перевірки податкова інспекція зробила висновок, що на виконання укладеного договору між ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» та фірмою «REVIMAS s.r.1». Італія, № KTZ RVM 01/08 від 01.04.08р., позивачем перераховано кошти на користь італійської фірми, а імпортна частина контракту надійшла на тимчасове зберігання. Згідно з позицією Костопільської МДПІ, протягом законодавчо встановлених термінів ввезення товарів у позивача належним чином не були оформлені вантажні митні декларації типу ІМ40, чим порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до приписів ст. 4 вказаного Закону, податковим органом нараховано пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від митної вартості недопоставленої продукції в загальній сумі 759871,01 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 1 квітня 2008 року між ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» та фірмою «REVIMAS s.r.1», Італія, укладений контракт № KTZ RVM 01/08, предметом якого є купівля ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» трьох комплектних машиноліній для виробництва скляної тари (а.с.48-57).

Відповідно до даного Контракту з Додатком № 1 та Додатковою угодою від 21.01.2009 року, загальна вартість контракту - 3997000 євро, розрахунки між покупцем та продавцем здійснюються шляхом безвідзивного, підтвердженого документарного акредитиву, відкритого на суму 3997000 євро.

Договором передбачений порядок розрахунків: 90% суми акредитиву - 3597300 євро пропорційно платежами після кожного часткового відвантаження і проти наданих документів: - рахунків-фактур, СМR з реквізитами покупця в якості отримувача вантажу, акту приймання-передавання устаткування; 10 % суми акредитиву - 399700 євро проти наданих документів: протоколу остаточних випробувань та запуску устаткування в експлуатацію, комерційного рахунку.

Встановлено, що 3 червня 2008 року ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» уклало з ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» Договір № 6508К17 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного підтвердженого непокритого акредитиву (а.с.95-117).

Відповідно до умов даного Договору, Додаткових угод до Договору від 08.12.2008 року. 16.01.2009 року, 20.02.2009 року, 25.03.2009 року, 03.04.2009 року Банк - ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відкрив Позичальнику - ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 3997000 євро в рамках програми торговельного фінансування шляхом відкриття безвідкличного підтвердженого документарного акредитиву, з пост-імпортним фінансуванням за рахунок коштів іноземного банку UBS AG, Цюрих, Швейцарія. Згідно з повідомленнями банку UBS AG, Цюрих, Швейцарія (а.с.132-137) в порядку виконання акредитиву на користь фірми «REVIMAS s.r.1», Італія, були здійснені авансові платежі, а саме: року - в сумі 834721 євро; року - в сумі 1242760 євро; 25.03.2009 року - в сумі 656035 євро.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР(далі - Закон № 185) (в редакції, що діяла на момент здійснення авансових платежів), зокрема статтею 2 передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Тобто, з врахуванням даної норми Закону № 185 та дати здійснення уповноваженим банком авансових платежів на користь постачальника граничним строком виконання імпортної частини контракту є: по авансовому платежу від 04.12.2008 року - 02.06.2009 року; по авансовому платежу від 16.01.2009 року - 15.07.2009 року; по авансовому платежу від 25.03.2009 року - 21.09.2009 року.

Таким чином, перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів погодилась з такими з огляду на наступне:

Згідно із статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», імпорт - це купівля українським суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів з ввезенням або без ввезення їх на територію України. При цьому, відповідно до абз. 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, відповідно до чинного законодавства моментом імпорту, тобто моментом поставки на митну територію України товарів, в кожному разі, є момент перетину товаром митного кордону, а не дата оформлення ВМД типу 40.

Ст. 40 Митного кодексу України передбачає, що усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України, у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

Тобто, момент перетину товаром митного кордону держави підтверджується відповідними товаросупровідними документами з відтиском штампу «Під митним контролем».

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що на митну територію України товар надійшов 17.11.2008 року, 22.12.2009 року та 02.03.2009 року відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR), на яких стоять штампи «Під митним контролем» з відповідними датами, що і є підтвердженням поставки товару на митну територію України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. за № 443/2247, при перевезенні автомобільним транспортом при імпорті моментом перетину митного кордону вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

В силу наведених норм Закону, на неспростовне переконання колегії суддів, товар, який надійшов для ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» від нерезидента на митну територію України, був взятий під митний контроль і заявлений в митному режимі «Митний склад», у зв'язку з чим були оформлені вантажні митні декларації форми ІМ 74 «Митний склад».

Відтак стає очевидним,що відповідно до ст. 212 МК України, митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання. Крім того, згідно з ч.3 ст. 214 Кодексу товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

При декларуванні товару в режимі імпорту здійснюється оформлення вантажної митної декларації типу ІМ 40.

А тому, колегія суддів зазначає, що дана декларація типу ІМ 40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «Під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до міжнародних товарно-транснортних накладних та вантажних митних декларацій типу ІМ 74 товар перетнув митний кордон України 17.11.2008 року, 22.12.2009 року та 02.03.2009 року та був взятий під митний контроль в митному режимі «Митний склад», що засвідчується відмітками Чопської та Рівненської митниць (а.с. 16-47), тобто поставка товару відбулася в межах граничного строку, передбаченого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З огляду на зазначене і переконання колегії суддів, у Костопільської міжрайонної податкової інспекції не було законних підстав для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232200 від 07.12.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 759871,01 грн.

При тому, посилання апелянта на наказ Державної податкової адміністрації України № 505 від 23.10.2002 року, в якому міститься вимога щодо наявності у імпортерів на підтвердження здійснення імпортної операції ВМД саме типу ІМ-40, то апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки даний наказ втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 12.06.2007 року № 353. Разом з тим, наказ ДПА України від 23.10.2002 № 505 «Щодо затвердження податкового роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, а тому його положення не можуть встановлювати чи змінювати права та обов'язки суб'єктів господарювання і можуть мати тільки рекомендаційний характер.

Крім того, слід зазначити, що твердження ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» про те, що перерахування коштів за товар було здійснено іноземним банком (банком нерезидента) - UBS AG, Цюрих, Швейцарія на користь фірми «REVIMAS s.r.1», Італія, а іноземна валюта (валютні цінності) не виходили за межі України, тому у апелянта відсутні всі правові підстави для нарахування штрафних санкцій відповідно до Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», оскільки відсутній факт порушення - відтоку валютних цінностей з території України не було, так як умовами Договору від 03.06.2008 року, укладеного між позивачем та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», зокрема абз. 4 п. 3.3.1, передбачено, що всі платежі на користь Бенефіціара (фірма «REVIMAS s.r.1» здійснюються Інобанком (UBS AG, Цюрих, Швейцарія), тобто виконуючим банком є UBS AG, Цюрих, Швейцарія, який і здійснив відповідні платежі на користь фірми «REVIMAS s.r.1» 04.12.2008 року, 16.01.2009 року та 25.03.2009 року.

Відтак, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року у справі № 2а-7884/09/1770- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З.

Каралюс В.М.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 18.11.2013 року