Рішення № 35409354, 05.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 911/3472/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», Київська область, м. Вишневе

про стягнення 28585,28 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Шпак Т.Г. (довіреність №6224 від 16 вересня 2013 року);

від відповідача: Мишакова Ю.А. (довіреність №3160 від 23 липня 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Ерде Банк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - відповідач) про стягнення 28585,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на інкасацію коштів від 21 серпня 2012 року за №794/і, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за надані позивачем послуги в період: вересень - жовтень 2012 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 26588,35 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 1996,93 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 9 вересня 2013 року та призначено справу до розгляду на 24 вересня 2013 року.

Відповідно до ухвали суду від 24 вересня 2013 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 8 жовтня 2013 року.

У судовому засіданні 8 жовтня 2013 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 5 листопада 2013 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

5 листопада 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - виконавець), Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (за договором - банк) та відповідачем (за договором - замовник) 21 серпня 2012 року укладено договір на інкасацію коштів за №794/і.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що на умовах договору виконавець власними силами і засобами в зазначені дні та години проводить інкасацію коштів у замовника за вказаними у договорі адресами.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що проінкасовані кошти виконавець доставляє до 16.30 год. поточного дня та 10.00 год. наступного робочого дня після інкасації в касу банку за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, 11.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язується здійснювати приймання, перевезення і здавання грошової виручки до каси банку в інкасаторських сумках (мішках).

Відповідно до пункту 4.1, 4.1.1 та 4.1.2 договору розмір винагороди виконавцю за послуги, що надаються замовнику, визначається договірним тарифом, який встановлюється: - по інкасації коштів у розмірі 900,00 грн. за кожний календарний місяць, незалежно від кількості днів користування послугами з одного пункту інкасації; - за обмін банкнот на розмінну монету - 20 грн. 00 коп. за кожну тисячу монет, 1% від суми за обмін банкнот на банкноти дрібних номіналів.

Згідно пункту 4.2 договору розмір винагороди банку за послуги, що надаються замовнику визначається договірним тарифом, який встановлюється у розмірі 100,00 грн. за кожний календарний місяць, незалежно від кількості днів користування послугами з одного пункту інкасації.

У відповідності до пункту 4.3 договору виконавець та банк зобов'язується надавати замовнику до 5 числа місяця, наступного за звітним, рахунок-фактуру із зазначенням суми грошових коштів, що підлягають сплаті замовником за звітний місяць, та в двох примірниках акт про надані послуги за звітний місяць.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданих виконавцем та банком рахунків-фактур до 20 числа включно, місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування суми коштів на рахунки виконавця та банку, зазначені у відповідних рахунках-фактурах.

Відповідно до пункту 5.7 договору за прострочення замовником визначеного договором строку сплати винагороди за надані виконавцем послуги, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що договір укладено строком на 12 місяців і він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. У випадку неотримання за 15 днів до дати закінчення строку дії договору однією із сторін повідомлення про припинення строку дії договору, договір вважається продовженим на тих же умовах на наступні 12 місяців.

На виконання умов договору позивач в період: вересень - жовтень 2012 року надав відповідачу послуги згідно договору, що підтверджується рахунками (том 1, а.с. 18-19) на загальну суму 26588,35 грн., копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

Зазначені рахунки отримані відповідачем 25 червня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 17).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач підтвердив факт надання послуг відповідачу у період: вересень - жовтень 2012 року на загальну суму 26588,35 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю виконав умови договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 26588,35 грн. підлягає задоволенню.

В матеріалах справи наявний лист №УРБ10/14-5598 від 2 жовтня 2013 року (том 1, а.с. 72), з яким відповідач звернувся до позивача з пропозицією здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 9 січня 2013 року за №4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідаційну процедуру ПАТ «Ерде Банк».

Відповідно до Висновків Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 ГПК України за 2010 - 2011рр. від 1 квітня 2012 року, стосовно спорів щодо припинення господарських зобов'язань, встановлено, що у процесі ліквідаційної процедури банку зарахування однорідних зустрічних вимог (ст. 602 ЦК) є неможливим у зв'язку з невідповідністю порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України від 7 грудня 2000 р. №2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (постанова Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 р. у справі №3-86гс11; постанова Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 р. у справі №3-87гс11; постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі №3-112гс11; постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 р. у справі №3-95гс11).

Відтак, суд приходить до висновку, що, оскільки, на підставі постанови Правління Національного банку України від 9 січня 2013 року за №4 розпочато ліквідаційну процедуру ПАТ «Ерде Банк», то зарахування однорідних зустрічних вимог в даному випадку є неможливим.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

В матеріалах справи наявний розрахунок пені, з якого вбачається, що позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1996,93 грн. наступним чином: за послуги, надані у вересні 2012 року - 1895,46 грн. за період прострочення з 21 жовтня 2012 року по 21 квітня 2013 року; за послуги, надані у жовтні 2012 року - 101,47 грн. за період прострочення з 21 листопада 2012 року по 21 травня 2013 року.

Однак, враховуючи те, що рахунки за вересень та жовтень 2012 року відповідач отримав лише 25 червня 2013 року, суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право щодо нарахування пені у період з 21 жовтня 2012 року по 21 квітня 2013 року та у період з 21 листопада 2012 року по 21 травня 2013 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1996,93 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 32294926) на користь Публічного акціонерного товариства «Ерде банк» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 10/5а, код 34817907) - 26588 (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 35 коп. заборгованості.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 32294926) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206 - 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 31 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 11 листопада 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.