Постанова № 35408278, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8549/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О. В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

14 листопада 2013 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ян" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.052013 року № 0003722240 в частині донарахування 439 819,00 грн. основного платежу та 89 543,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем було безпідставно визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток та віднесення ПП «Ян» до складу валових витрат витрат, понесених на оренду приміщень є правомірним, оскільки такі витрати було здійснено з метою подальшого використання приміщень в господарській діяльності, а саме організації продуктових магазинів і аптек.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В засідання з'явилися учасники процесу. Представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін. Суду також надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена планова документальна перевірка фінансово господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 13.05.2013 року №1656/22-409/20036365 яким встановлено порушення позивачем вимоги п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат віднесено витрати на оренду нежитлових приміщень, що не використовуються у власній господарській діяльності, внаслідок чого завищено валові витрати за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року на 326 620, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення рішення № 0008722400 від 27.05.2013 року, яким визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 672 268,00 грн., в тому числі основного платежу 554 144,00 грн. та 118 124,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 5.1 «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 138 ПК України визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32статті 1 цього Закону).

Так, згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону, ст. 138 ПК України встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно абз. "в" підп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до інших витрат відносяться витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Позивачем було укладено договори оренди з рядом фізичних та юридичних осіб, за якими позивачем отримано у користування ряд приміщень. Згідно з умовами даних договорів метою оренди є використання для розміщення магазинів та аптек.

Як вказує позивач, основу його діяльності складають господарські операції з продажу фармацевтичних та продовольчих товарів через мережу магазинів та аптек. За вказаними вище договорами, метою оренди вказаних приміщень є використання цих приміщень у господарській діяльності - розміщення магазинів та аптек, при зазначеній перевірці позивачем були надані податковому органу необхідні первині документи.

Витрати на оренду приміщень ПП «Ян» включило до складу валових витрат підприємства.

Однак, встановлено, що витрати на оренду торгових приміщень, здійснювалися задовго до відкриття торгових об'єктів (4 з них навіть не відкрилися для здійснення торговельної діяльності, інші закрилися після 2-х - 5-й місяців роботи), у вказаних приміщеннях за цей період не проводились ремонті та інші роботи, що дає підстави вважати, що приміщення не використовувались у господарській діяльності.

З 01.04.2011 року порядок формування валових витрат визначається згідно з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Таким чином, на порушення п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), ПП «Ян» неправомірно віднесено витрати на оренду приміщень до складу валових витрат в сумі 326 620 грн., у тому числі за: -1 кв. 2011 року на суму 326 620 грн.

Також встановлено, між ПП «Ян» (Покупець) та ДП «Агрофірма «Немиринецька» (Продавець) було укладено договір № 01-09 від 17.02.2009, згідно якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця товар - 1000 тон зерна урожаю 2009 року, оплату за товар Покупець проводить прямим банківським переводом на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100% передоплати.

16.09.2008 року на виконання умов раніше укладеного договору № 8-08 від 12.08.2008 року позивачем було перераховано на рахунок ДП «Агрофірма «Немиринецька» грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн.

01.10.2009 року сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 до Договору № 01-09 від 17.02.2009, згідно якої в рахунок оплати зерна пшениці по даному договору врахована передоплата покупця, здійснена ним на користь продавця по договору 8-08 від 12.08.2008 року

Станом на 31.12.2012 року товар не був поставлений, у позивача обліковується дебіторська заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» в сумі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10. 1999 року № 237, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, за якою існує впевненість щодо її неповернення боржником, або за якою збіг строк позовної давності; довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після спливу дванадцяти місяців з дати балансу; дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на визначену дату; поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена на протязі дванадцяти місяців з дати балансу; сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, по якій існує невпевненість її погашення боржником.

Колегія суддів зазначає, що ПП «Ян» не має в переліку основних видів економічної діяльності за КВЕД - виду діяльності, який би дозволяв здійснення оптової торгівлі зерном та зерновими культурами.

Підпунктом 14.1.11 ПК України визначено, що «безнадійна заборгованість», - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому по рядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Заборгованість ДП «Агрофірма «Немиринецька» перед позивачем є простроченою (безнадійною) кредиторською заборгованістю та підлягає включенню до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в 1 кварталі 2012 року.

Згідно з п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 дебіторська заборгованість, не призначена для перепродажу - це дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для перепродажу.

Відповідно п. 7 П(С)БО 10, п. 6 П(С)БО 13, п. 4 П(С)БО 13 на дебіторську заборгованість, яка виникла внаслідок переказу попередньої оплати за товари (роботи, послуги), є право створювати резерв сумнівних боргів.

Відповідно до п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відтак, позивачем занижено інші доходи на загальну суму 1000000 грн.

Також, відповідно до Акту перевірки позивачем в порушення вимог пп. 14.1.27, 14.1.228 п.14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 ПК України, включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, відсотки за користування кредитом протягом ІІ- IV кварталів 2012 року на загальну суму 691 705,00 грн., протягом ІV кварталу 2012 року - 13 840,00 грн.

Встановлено, що між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (Банк) та ПП «Ян» (Позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 43-Н/11/47/КЛ від 07.04.2011, згідно якого Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію в національній валюті України та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Основною метою отримання кредитної лінії ПП «Ян» є покриття витрат на відкриття магазинів та аптек.

Відповідно до п.п. 138.10.5. п. 138.10 ст. 138 ПКУ до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Фінансовими витратами підприємства є витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Право на нарахування таких витрат виникає у платника податку в тому податковому періоді, в якому вони нараховані, тобто якщо проценти за користування кредитом нараховані протягом 2012 року то вони підлягають зарахуванню до складу валових витрат відповідно 2012 року.

Як вже встановлено, що витрати та оренду торгових приміщень здійснювались задовго до відкриття торгових об'єктів (4 з них навіть не було відкрито для здійснення торговельної діяльності, інші було закрито після 2-х - 5-ти місяців роботи). Станом на 31.12.2012 року діяло 10 торгових об'єктів, 37 об'єктів було закрито.

У податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на тримання доходу.

Відтак, встановивши, що дані витрати не були пов'язані з господарською діяльністю позивача, податковим органом вірно зроблено висновок про відсутність підстав для віднесення витрат по відсоткам за користування кредитом до складу валових.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ян" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 року - скасувати та прийняти нову.

В позові Приватного підприємства "Ян" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 20.11.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 20.11.2013 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.