Ухвала суду № 35408267, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8816/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А. В Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватсон-Телеком" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 року №0013452208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що відсутні порушення чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово-господарських взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом, а тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з колективним підприємством «Альянс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2012 №872/22-8/31304435 яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1 та 198.6 ст. 198, ст. 185 ПК України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 10 404,48 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 року №0013452208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 13 005,00 грн., у тому числі: 10 404,00 грн. - основний платіж, 2 601,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 року винесено на підставі акту ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 19.10.2012 №872/22-8/31304435, висновки якого ґрунтуються на висновках акту державної податкової служби в Автономній Республіці Крим від 11.04.2012 №36/22/32468182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки колективного підприємства «Альянс».

Встановлено, що між ТОВ «Ватсон-Телеком» (замовник) та колективним підприємством «Альянс» (виконавець) було укладено договір виконання роботи від 25.11.2011 року №2511ВТ, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботу з улаштування контурів заземлення на об'єктах статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця», в обсягах, що передбачені кошторисом витрат на роботи, який є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію укладеного договору від 25.11.2011 №2511ВТ; копію кошторису витрат на роботи (додаток №1 до договору від 25.11.2011 №2511ВТ); акт передачі матеріалів в монтаж від 15.12.2011; акт передачі змонтованих матеріалів від 22.12.2011; акт здачі-прийняття робіт від 22.12.2011; копії квитанцій від 23.12.2011 та від 29.11.2011; податкові накладні від 29.11.2011 та від 22.12.2011.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виконання договору позивача підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Реальність виконання господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: копією укладеного договору від 25.11.2011 №2511ВТ; копією кошторису витрат на роботи є; актом передачі матеріалів в монтаж від 15.12.2011; акт передачі змонтованих матеріалів від 22.12.2011; акт здачі-прийняття робіт від 22.12.2011; копії квитанцій від 23.12.2011 та від 29.11.2011; податкові накладні від 29.11.2011 та від 22.12.2011.

З акту перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 19.10.2012 року вбачається, що органом державної податкової служби не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, виконання договірних зобов'язань, жодних доказів відсутності факту реальності господарських операцій між ними відповідачем суду не надано.

Роботи виконані за договором від 25.11.2011 №2511ВТ колективним підприємством «Альянс» були в подальшому реалізовані статутному територіально-галузеву об'єднанню «Південна залізниця» відповідно до договору від 05.12.2011 №П/Ш-111867/НЮ, специфікації №1, кошторису витрат на роботи.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що первинні документи щодо спірних правовідносин складено з порушенням вимог законодавства, у тому числі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, щодо нікчемності укладених право чинів, слід зазначити те, що згідно статті 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит.

Доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватсон-Телеком" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 20.11.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.