Ухвала суду № 35408263, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13327/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К. Ю. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Груп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Рафіас-М" про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.05.2013 року № 0004812230.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення та визначено суму грошового зобов'язання, так як позивачем дотримано всіх вимог податкового законодавства та вірно сформовано податковий кредит.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних контрагента є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МКМ Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Рафіас-М» за період з вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 26.04.2013 року № 272/1/22-30/37746698, яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 23080 грн. за вересень 2012 року.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 року № 0004812230 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 28850 грн., у тому числі за основним платежем - 23080 грн. та за штрафними санкціями - 5770 грн.

На думку податкового органу, відсутня реальна можливість здійснення господарських операцій у позивача з контрагентом ТОВ «Рафіас-М», оскільки не встановлено передачу ТМЦ (надання робіт/послуг) між ТОВ «Рафіас-М» та його контрагентами-постачальниками.

Встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Рафіас-М» (Виконавець) укладено договір щодо надання рекламних послуг від 25.04.2012 року б/н, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати рекламні послуги, а також розмістити рекламні матеріали Замовника в ЗМІ. Виконавець бере на себе виконання наступних робіт: подати на підтвердження Замовнику в 10 денний термін з дня підписанні договору докладну програму робіт з реклами продукції та надання послуг, із зазначенням часових інтервалів, звітних матеріалів та орієнтованих сум, необхідних для виконання робіт; розмістити рекламу Замовника в ЗМІ в обсязі і кількості, за погодженням між сторонами; Виконавець бере на себе зобов'язання, за погодженням з Замовникам, здійснювати розповсюдження рекламної продукції на підприємствах та установах.

На підтвердження виконання ТОВ «Рафіас-М» робіт щодо розповсюдження реклами сторонами договору підписано акт виконаних робіт за договором щодо надання рекламних послуг.

Також в матеріалах справи є виготовленої ТОВ «Рафіас-М» пропозиції по програмі рекламних робіт та заходів для ТОВ «МКМ Груп» та роздруківка банерів, які ТОВ «Рафіас М» розміщував у мережі Інтернет на виконання договору щодо надання рекламних послуг.

Також між позивачем (Замовник) та ТОВ «Рафіас-М» (Виконавець) укладено договір щодо надання поліграфічних послуг від 13.04.2012 року б/н, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з виготовлення поліграфічної продукції: календарі - 700 штук; плакати - 500 штук; презентації - 1000 штук.

На підтвердження виконання ТОВ «Рафіас-М» робіт щодо виготовлення поліграфічної продукції сторонами договору підписано акти виконаних робіт за договором щодо надання поліграфічних послуг. Також позивачем долучено до матеріалів справи оригінал виготовленого ТОВ «Рафіас-М» плакату, копію презентації.

ТОВ «Рафіас-М» виписало позивачу податкові накладні, що стали підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Відтак, позивачем задекларовано податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами ТОВ «Рафіас-М» у зв'язку з отриманням послуг.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виконання договорів позивача підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Позивачем приведено докази здійснення оплати, надані копії виготовленої продукції та копії договору оренди складу, на якому вони зберігалися.

Уся поліграфічна продукція виготовлена щодо продукції торгової марки "Капетал" продажем якої займається ТОВ "МКМ Груп".

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Рафіас-М» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожне виконання робіт. Податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Тобто, доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім того, згідно статті 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Роботи, які виконувалися ТОВ «Рафіас-С» для позивача, були прийняті позивачем та в подальшому були використані у власній господарській діяльності, а саме на виконання умов контракту на поставку від 22.02.2012 року № 01/2012, укладеного між позивачем та Капетал ЮО.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Груп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Рафіас-М" про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 20.11.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2013 року

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.