Постанова № 35398842, 06.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р.Справа № 2а-654/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Волочнюка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, Публічного акціонерного товариства «Ремпобуттехніка-Херсон» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Ремпобуттехніка-Херсон» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2012 року публічне акціонерне товариство «Ремпобуттехніка-Херсон» (далі - ПАТ «Ремпобуттехніка-Херсон») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001032301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 41 447,50 грн., в тому числі за основним платежем - на 33158,0 грн., за штрафними санкціями - на 8289,50 грн., та №0001042301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 48 360,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що приймаючи оскаржувані рішення відповідач виходив з того, що контрагенти ПАТ «Ремпобуттехніка-Херсон», а саме ТОВ «Стройтех Ком» та ТОВ «Світ Імпекс», згідно їх податкової звітності не мають основних фондів, найманих працівників, а тому господарські операції за їх участю є безтоварними, а правочини - нікчемними. Позивач з такими висновками не погоджується, вказує, що відповідач не наділений правом визнавати первинні бухгалтерські та податкові документи недійсними, вважає, що дані податкової звітності можуть свідчити тільки про неналежне ведення названими контрагентами бухгалтерського та податкового обліку. На думку позивача, юридична особа не може нести відповідальності за дії або бездіяльність своїх контрагентів. Висновки податкового органу вважає хибними та незаконними.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду 14 червня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 7 лютого 2012 р. №0001032301. Відмовлено у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 7 лютого 2012 р. №0001042301.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позову підприємства відмовити повністю.

ПАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» також подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення №0001042301 від 07 лютого 2012 року та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позов повністю - також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001042301 від 07 лютого 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Волочнюка О.С., доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 26 січня 2012 року №268/23-4/03057348 (далі - акт перевірки), складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Стройтех Ком» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року та ТОВ «Світ Імпекс» за період з червня по серпень 2011 року.

Під час перевірки ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби встановив, що позивач у серпні-вересні 2008 року частину задекларованого у податковій звітності податкового кредиту сформував за результатами господарських відносин з ТОВ «Стройтех Ком», а в червні-серпні 2011 року - по відносинам з ТОВ «Світ Імпекс». Податковий кредит з цими контрагентами позивача підтверджено податковими накладними, сплата вартості товарів та послуг за цими накладними здійснена у безготівковому порядку.

Висновки про завищення від'ємного значення з ПДВ за серпень 2011 року за податковим повідомленням-рішенням від 07 лютого 2011 року №0001042301 відповідач зробив у зв'язку із виключенням із складу податкового кредиту червня-серпня 2011 року ПДВ у сумі 48 184,17 грн. по відносинам позивача з ТОВ «Світ Імпекс».

За актом перевірки від 26 січня 2012 року ПАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» отримувало від постачальника ТОВ «Світ Імпекс» акти виконаних робіт та податкові накладні на будівельні роботи та придбання профілю.

Державною податковою інспекцією у м. Херсоні було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Світ Імпекс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року, про що складено акт від 01 грудня 2011 року №4168/23-2/36235508. У ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Світ Імпекс» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, при з'ясуванні фактичних обставин здійснення господарської діяльності позивача, яка провадилась із залученням ТОВ «Світ Імпекс», відповідач встановив, що цей суб'єкт підприємництва у публічній звітності не декларував наявність власних та залучених трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з надання послуг та поставки товарів у 2011 р. Засновник та директор ТОВ «Світ Імпекс» ОСОБА_2 здійснення господарської діяльності підприємством не підтвердив.

Відповідно до ПК України та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР до податкового кредиту відноситься підтверджений податковими накладними податок на додану вартість, сплачений (нарахований) постачальниками товарів (робіт, послуг), які призначені для використання у власній оподатковуваній господарській діяльності цього платника податку.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 07 лютого 2012 року №0001032301 в частині збільшення позивачу податкового зобов'язання на 41447,50 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач грошові зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 07 лютого 2012 року № 0001032301 визначив після закінчення строків давності.

Проте, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 07 лютого 2012 року № 0001042301.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, частину задекларованого у податкові звітності податкового кредиту за серпень-вересень 2008 року позивач сформував за результатами господарських відносин з ТОВ «Стройтех Ком», а червні-серпні 2011 року по відносинам з ТОВ «Світ Імпекс».

Вирішуючи справу суд першої інстанції посилався на те, що ТОВ «Світ Імпекс» не мало у своєму розпорядженні трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання будівельних послуг у 2011 році, а лише документувало надання цих послуг.

Однак, колегія суддів із зазначеним погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Проте, як вбачається з матеріалів справи, висновки, що викладені в акті перевірки, були зроблені відповідачем виключно на підставі податкових декларацій без дослідження документів первинного та бухгалтерського обліку. Тому колегія суддів вважає посилання суду першої інстанції на зазначений акт перевірки необґрунтованим.

Також, судом першої інстанції помилково не було взято до уваги докази реального здійснення господарських операцій, а саме: платіжні доручення з відміткою банку, виписки з розрахункового рахунку позивача про рух коштів, дані його реєстрів бухгалтерського обліку про облік та рух вартості ремонту, вартості придбаного профілю, збільшення вартості основних фондів у зв'язку з їх ремонтом, акти виконаних будівельних робіт з вказівкою про кількість використаних матеріалів, засобів праці та робочої сили, використанням придбаного профілю для виконання договору підряду з ТОВ «Будмонтаж», наявність у позивача основних фондів, які потребують ремонтів.

Що стосується висновку суду першої інстанції про непідтвердженність виконання договірних відносин ТОВ «Світ Імпекс» та про відсутність ресурсів, необхідних для фактичного здійснення цих робіт колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року №969 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі п. 5 названого Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами поставки (купівлі - продажу) та технічного обслуговування підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Світ Імпекс» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту.

Крім того відповідачем не надано доказів того, що на момент здійснення господарських операцій з ПАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був запис про відсутність ТОВ «Світ Імпекс» за місцезнаходженням.

Колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї, оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

Відповідач не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ТОВ «Світ Імпекс» на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ «Світ Імпекс», які були предметом перевірки.

Судом апеляційної інстанції не приймається до уваги посилання відповідача на наявність пояснень засновника ТОВ «Світ Імпекс» ОСОБА_2 та кримінальної справи, порушеної відносно невстановлених осіб по факту організації фіктивного підприємства та навмисного ухилення від сплати податків з використанням ТОВ «Світ Імпекс» з огляду на те, що постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 6 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 березня 2012 року, скасовано постанова слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Херсонській області Дятчина А.П. від 05.12.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва ТОВ «Світ Імпекс», що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Свої рішення суди мотивували тим, що в ході дослідчої перевірки органами досудового слідства не встановлено достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочинів, передбачених ст. 205 КК України, та як таких, що б щоб могли слугувати достатніми підставами для порушення кримінальної справи. Матеріали перевірки мають тільки пояснення ОСОБА_2. Ніяких даних щодо незаконної діяльності підприємства або доказів, які підтверджують заподіяння шкоди державі матеріали в себе на мають.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, посилання відповідача на пояснення засновника ТОВ «Світ Імпекс» ОСОБА_2 та кримінальну справу, порушену за фактом фіктивного підприємництва та навмисного ухилення від сплати податків невстановленими слідством особами не може слугувати обґрунтуванням для оскарженого судового рішення, оскільки податковим органом не надано доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб саме ТОВ «Світ Імпекс».

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Світ Імпекс» правочинів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (діючого на час виникнення спірних правовідносин) не вбачається, що органу державної податкової служби України відповідно до покладених на нього функцій та повноважень взагалі надано право на встановлення в актах перевірок нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

З аналізу норм Цивільного кодексу України вбачається, що у органу державної податкової служби не має правових підстав для визнання правочинів нікчемними, а є лише право на звернення до суду з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів виходить з того, що угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Отже, висновки податкового органу та суду першої інстанції про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вирішуючи питання про правомірність повідомлення-рішення від 07 лютого 2012 року №0001032301 судом першої інстанції встановлено, що збільшення суми грошових зобов'язань ПАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» за цим рішенням податковим органом зроблено у зв'язку із виключенням із складу податкового кредиту серпня та вересня 2008 року ПДВ у сумі 33 333,34 грн. по відносинам з ТОВ «Стройтех Ком».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 7 лютого 2012 року №0001032301 з огляду на таке.

Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, спірний податковий кредит позивача по відносинам з ТОВ «Стройтех Ком» сформовано у 2008 році, наявність випадків, які продовжують строк давності перегляду цих зобов'язань, відповідачем не надано, тому судова колегія вважає, що відповідач грошові зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 07 лютого 2012 року № 0001032301 визначив після закінчення строків давності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний податковий кредит позивача по відносинам з ТОВ «Стройтех Ком» сформовано у 2008 році, відповідно, відповідач визначив грошові зобов'язання по податковим повідомленням-рішенням від 07 лютого 2012 року №№00001032301 після закінчення строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта - податкового органу на те, що від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 33 333,34 грн. виникло у позивача у серпні 2011 року, оскільки з податкових декларацій з податку на додану вартість за 08-09 місяці 2008 року, довідок про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів за 08, 10 місяці 2008 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 08, 10 місяці 2008 року вбачається, що спірний податковий кредит позивача по відносинам з ТОВ «Стройтех Ком» сформовано у 2008 році.

Враховуючи все викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07 лютого 2012 року №0001032301 та помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2012 року №0001042301.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем рішень.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.

Відтак, апеляційна скарга ПАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» підлягає задоволенню. Водночас апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ремпобуттехніка-Херсон» - задовольнити повністю.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову суду.

Позов Публічного акціонерного товариства «Ремпобуттехніка-Херсон» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 07 лютого 2012 року №0001042301 та №0001032301.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов