Ухвала суду № 35398839, 06.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р.Справа № 2а-1318/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року №0000281702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 17600 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 4400 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням проведено у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів, укладених з ПП «Мидос-Плюс» на поставку товару у вересні-жовтні 2011 року. Позивач вважає, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальником ПП «Мидос-Плюс». На думку позивача, відповідно до Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку і тому він вважає, що правомірно включив ПДВ по відносинам з ПП «Мидос-Плюс» до податкового кредиту вересня-жовтня 2011 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду 15 червня 2012 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби від 09 квітня 2012 року №0000281702.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог підприємця відмовити повністю.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 03 травня 1995 року виконкомом Новокаховської міської ради та перебуває на обліку платників податків, із 29 травня 2008 року зареєстрований платником ПДВ.

ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань правових відносин з ПП «Мидос-Плюс» та контрагентами-покупцями за період з 01 вересня 2011 року по 30 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт від 02 квітня 2012 року № 73/172/НОМЕР_1.

У висновку акту перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_2 порушив:

- ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 626, 629, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 за період вересень, жовтень 2011 року з постачальником ПП «Мидос-Плюс» та покупцями: ЗАТ «Фридом Фарм Інтернешнл», ТОВ «Фридом Фарм Бекон», ПП «Електоро ВЕК», ДП НЕК Укренерго Південна ЕС ХМЕМ, ТОВ «Агрон», ТОВ «Каховка Протеїн Агро», ПП «Усмішка», Комбінат Громадського харчування АЕС;

- пп.198.1, пп.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 17600 грн., у тому числі за: вересень 2011 року в сумі 17600 грн.

На підставі акту перевірки від 02 квітня 2012 року №73/172/НОМЕР_1 було винесене податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року №0000281702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 17600 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 4400 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач, включаючи до податкових зобов'язань у рядку 7 податкової декларації за вересень 2011 року, у сумі 239779,38 грн. та за жовтень 2011 року, у сумі 10461,81 грн., правомірно скористався своїм правом на податковий кредит визначеним п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в межах 365 календарних днів.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ФОП ОСОБА_2 неправомірно включив до складу податкового кредиту ПДВ по операціях, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, здійснених без мети реального настання правових наслідків по товару, який фактично не придбавався у ПП «Мидас-Плюс» у сумі 34441,19 грн., а саме, за вересень 2011 року, у сумі 23979,38 грн. за жовтень 2011 року, у сумі 10461,81 грн., в тому числі, по податковим накладним №4 від 01 вересня 2011 року (селітра) на загальну суму 86400 грн., з них ПДВ 14400 грн. та по податковій накладній №24 від 05 вересня 2011 року (дизельне паливо) на загальну суму 19200 грн. з них ПДВ 3200 грн.

Висновок щодо нікчемності угод позивача з його покупцями відповідачем зроблений лише на підставі того, що не встановлено факту надходження товарів від ПП «Мидос-Плюс».

Під час проведення перевірки були використані отримані від ДПІ у м.Херсоні акти від 23.11.2011 р. №78/15-2/35869610 та від 10.01.2012 р. №12/15-2/35869610 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Мидос-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні та жовтні 2011 року, оскільки підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, немає необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського і технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд першої інстанції вірно зауважив, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що позивачем у вересні 2011 року було придбано у ПП «Мидос-Плюс» товар на загальну суму 143876,30 грн., в тому числі ПДВ - 23979,38 грн., у жовтні 2011 року - на загальну суму 62770,86 грн., в тому числі ПДВ - 10461,81 грн. Даний факт поставки товару підтверджений видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними.

Згідно представлених для перевірки позивачем товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ПП «Мидос-Плюс», транспортування проводилось автотранспортом позивача.

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_1 суду повідомив, що він працює водієм у ФОП ОСОБА_2 з 2010 р. Він управляє вантажними автомобілями ФОП ОСОБА_2 та здійснює перевезення товарів. Перевезення супроводжуються товарно-транспортними накладними. Перевозив товар від ПП «Мидос-Плюс», перевантаження товару проводилось із іншого автомобіля, товар перевозив на склад, що належить ФОП ОСОБА_2 у м. Нова Каховка, вул. Електоромашинобудівників, 13.

Те, що свідок перебуває у трудових відносинах із позивачем підтверджується трудовим договором. Факт наявності у позивача складського приміщення підтверджуються витягом БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно (адміністративна будівля з цехами).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.

Також у судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка був допитаний менеджер ПП «Мидос-Плюс» ОСОБА_6, який пояснив, що саме він займався укладенням договорів, які підписував особисто директор ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_2 свідок знає, оскільки поставляв йому товар (комплектуючі до електроприладів), поставка проводилась транспортом покупця, перевантаження товару проводилось із автомобіля, який привіз товар до ПП «Мидос-Плюс» на автомобіль ФОП ОСОБА_2

Товар, отриманий від ПП «Мидос-Плюс», в подальшому був реалізований позивачем, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, які зазначені в акті перевірки позивача та надані під час проведення перевірки ревізорам.

За таких обставин колегія суддів вважає, що даний факт підтверджує, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що у податкового органу відсутні зауваження щодо оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів за результатами господарської діяльності позивача із ПП «Мидос-Плюс», фактично підставою для визначення зобов'язань став висновок акту перевірки ПП «Мидос-Плюс» щодо неможливості здійснення останнім господарських операцій.

Однак суд першої інстанції обґрунтовано відхилив таке твердження відповідача, оскільки ПП «Мидос-Плюс» на момент здійснення поставок позивачу було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Апелянтом не надано доказів того, що на момент здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був запис про відсутність ПП «Мидос-Плюс» за місцезнаходженням.

Суд першої інстанції вірно відхилив наданий представником відповідача витяг з ЄДРПОУ про відсутність ПП «Мидос-Плюс» за місцезнаходженням, оскільки такі дані надані реєстратором станом на травень 2012 року, а не на час здійснення господарських операцій у вересні-жовтні 2011 року.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який виходив з того, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

Відповідач не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП «Мидос-Плюс» на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ПП «Мидос-Плюс», які були предметом перевірки, підтверджується податковими та видатковими накладнии, товарно-транспортними накладними, деклараціями з ПДВ, іншими первинними та платіжними документами.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів погоджується з тим, що первинні документи, оформлені за результатами господарської діяльності позивача із продавцем ПП «Мидос-Плюс» повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Таким чином господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ПП «Мидос-Плюс» є дійсними.

Окрім того, відповідачем не надано належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП «Мидос-Плюс» було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. Надані докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ПП «Мидос-Плюс» є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов