Ухвала суду № 35398785, 06.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р.Справа № 2а-4805/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Галаган - Транс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2012 року Приватне підприємство «Галаган - Транс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні), у якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 року №0005852200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11129 грн., з яких 11128 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідачем безпідставно збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з визнанням нікчемним правочину з ТОВ «Світ Імпекс», оскільки реальність здійснення господарських операцій повністю підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 01.08.2012 року №0005852200.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Приватне підприємство «Галаган-Транс» зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради 08.12.2009 р. та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Херсоні.

В період з 30.01.2012 року по 31.01.2012 року відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПП «Галаган-Транс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Світ Імпекс» та з контрагентами-покупцями за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 30.01.2012 року №335/23-2/36838630.

У висновку акту перевірки вказано, що позивачем допущено порушення:

1) ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 216, ст.ст.228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Галаган-Транс» при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Світ Імпекс» у червні 2011 року. Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України;

2) ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.п.198.3, 198.4, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за липень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України за червень 2011 року на суму 11128 грн.

Під час проведення перевірки ревізором був використаний акт ДПІ у м. Херсоні від 01.12.2011 року № 4168/23-2/36235508 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Світ Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року.

У вказаному акті зазначені наступні обставини: встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Світ Імпекс». Господарські операції між ТОВ «Світ Імпекс» та контрагентами-постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, згідно пояснень директора та засновника ТОВ «Світ Імпекс» ОСОБА_1, він немає жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі висновків акту перевірки позивача від 30.01.2012 року було складено податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 року №0005852200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11129 грн., з яких 11128 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом першої інстанції також встановлено, що правовідносини між ПП «Галаган-Транс» та ТОВ «Світ Імпекс» виникли на підставі договору постачання №1606-1 від 16.06.2011 року.

Договором передбачено, що постачальник (ТОВ «Світ Імпекс») зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю (ПП «Галаган-Транс) товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати на встановлених договором умовах.

Пунктом 5.1 даного договору визначено, що постачальник зобов'язаний постачати покупцю товар за власний рахунок окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), остаточно погоджені сторонами в видаткових товарних накладних.

Як вбачається з договору ТОВ «Світ Імпекс» продало ПП «Галаган-Транс» у червні 2011 року товар (мастила, автошини, тощо), були виписані рахунки-фактури видаткові та податкові накладні, на підставі яких ПП «Галаган-Транс» до складу податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Світ Імпекс» було включено суму податку на додану вартість на загальну суму 11127,80 грн. Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками. Поставлені ТОВ «Світ Імпекс» товари отримані позивачем, про що свідчать акти встановлення та акти списання.

Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ «Світ Імпекс» у декларації за червень 2011 року у складі податкових зобов'язань відобразило ПДВ по операціях з позивачем, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не надано доказів того, що на момент здійснення господарських операцій з ПП «Галаган-Транс» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був запис про відсутність ТОВ «Світ Імпекс» за місцезнаходженням.

За таких обставин надані позивачем податкові та видаткові накладні, інші первинні та платіжні документи свідчать про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ «Світ Імпекс», які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із продавцем ТОВ «Світ Імпекс» вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ «Світ Імпекс» є дійсними.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарів, зокрема, відповідачем зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарів, які постачалися ТОВ «Світ Імпекс», товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Світ Імпекс» правочинів з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Херсоні не надала належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ «Світ Імпекс» було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. А надані суду першої інстанції докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ «Світ Імпекс» є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Згідно акту перевірки від 30.01.2012 року № 335/23-2/36838630, основною підставою для визнання угод між ПП «Галаган-Транс» та ТОВ «Світ Імпекс» нікчемними, є пояснення керівника та засновника ТОВ «Світ Імпекс» ОСОБА_1 про те, що він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Щодо пояснення ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно не взяв до уваги те, що данні пояснення не є допустимим доказом, оскільки незрозуміло, в рамках чого воно відбиралося. Якщо в рамках кримінальної справи, то зі змісту ст.65 КПК України слідує, що доказами можуть бути показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого. В даному випадку суду надано пояснення ОСОБА_1 без визначення його статусу в рамках кримінальної справи.

Також судом першої інстанції зазначено, що в подальшому ОСОБА_1 фактично відмовився від даних пояснень, оскільки оскаржив до суду постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Світ Імпекс».

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 06.03.2012 року скаргу адвоката ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1 задоволено, постанову про порушення кримінальної справи скасовано. Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Херсонської області від 22.03.2012 року постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 06.03.2012 року залишено без змін.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м. Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Приватного підприємства «Галаган - Транс».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, наведені в апеляційній скарзі є не суттєвими і правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов