Ухвала суду № 35397460, 07.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 р. Справа № 27583/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Костіва М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Подільські ласощі» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року у адміністративній справі №2а-1515/10/2270 за позовом Приватного підприємства «Подільські ласощі» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Подільські ласощі» звернулося в суд з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій відповідача протиправними щодо проведення позапланової виїзної перевірки, визнати протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000501500/7, №0000511500/80, №0000511500/79 від 29 січня 2010 року, визнання дій відповідача протиправними щодо виключення з податкового кредиту по податку на додану вартість 49367 грн. та скасування першої податкової вимоги № 1/51 від 11 лютого 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було порушено порядок проведення виїзної позапланової документальної перевірки, оскільки у наказі про проведення перевірки, направленні на перевірку та наказі про продовження терміну перевірки зазначені різні правові підстави проведення перевірки. Крім того, у відповідача не було жодної підстави проведення позапланової виїзної перевірки, передбачених ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». В акті перевірки відповідач посилається на нормативно-правові акти, які втратили чинність. Підприємством правомірно було включено до складу валових витрат за четвертий квартал 2008 року 246835 грн., оскільки така сума складається з виробничих запасів в сумі 8439 грн. 34 коп. (вартість придбаного у ТзОВ «Ойл карт центр» в листопаді-грудні 2008 року та невикористаного дизельного палива, яке фактично не отримувалося), а також товарів на складі на суму 238435 грн. 68 коп., які придбавались для подальшого перепродажу, але своєчасно не реалізованих. В результаті цього підприємство не отримало жодних доходів з цього товару і навпаки, зазнало збитків у зв'язку з закінченням термінів його придатності до споживання. Вищевказана сума не може бути оподаткована податком на прибуток і відповідачем не було враховано норм природного убутку. Окрім того, частина товару в четвертому кварталі 2008 року ще була придатною до споживання. Інвентаризація на підприємстві проведена не була через те, що з березня 2009 року воно господарської діяльності не здійснює, перебуває у скрутному матеріальному становищі та не має найманих працівників і відповідно створення комісії для проведення інвентаризації є неможливим. Підприємство не має власних складських приміщень, однак орендує приміщення для здійснення господарської діяльності.

Крім цього вважає, що підприємством правомірно було включено в податковий кредит видатки по сплаті податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, оскільки податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ, що підприємством і було здійснено. Щодо штрафних санкцій, то позивачем були вчасно надіслані податкові декларації поштою. Що стосується першої податкової вимоги № 1/51, виставленої відповідачем 11.02.2010 року. то така сформована на підставі податкового повідомлення-рішення №0000501500/78 від 29.01.2010 року, яке на думку позивача не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах матеріального права.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.05.2010 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою щ порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. ст. 1, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначає, що судом невірно встановлено обставини справи та надано оцінку оводам позивача, тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Сторони в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З 16.12.2009 року по 30.12.2009 року працівниками Хмельницької МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Подільські ласощі» з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2006 року по 30.11.2009 року та податку на прибуток за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, проведення якої продовжено з 31.12.2009 року по 14.01.2010 року (на 5 робочих днів).

За результатами перевірки було складено акт № 46/15/33902514 від 19.01.2010 року та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000501500/78 від 29 січня 2010 року за порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині донарахування податку на прибуток в сумі 61555 грн. та штрафних санкцій в сумі 30778 грн., №0000511500/80 від 29 січня 2010 року за порушення п. 4.1.4 ст. 4 Закону України порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 170 грн., № 0000511500/79 від 29 січня 2010 року за порушення п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 510 грн. Крім того, відповідачем виключено з податкового кредиту з податку на додану вартість приватного підприємства «Подільські ласощі» 49367 грн.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що дії та рішення відповідача відповідають нормам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно ч.9 ст.11-1 цього ж Закону, позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідач повідомляв позивача про намір провести документальну перевірку, що підтверджується копіями запитів від 29.08.2009року №8076/10/15-031 та №8077/10/15-031, у яких відповідач просив позивача надати пояснення та ряд документів, які протягом встановлених 10 днів надіслані не були. На підставі цього 16.12.2009 року Хмельницькою МДПІ було винесено наказ про проведення перевірки № 880 та видане направлення № 420.

Судом не встановлено допущення відповідачем порушень, які були б підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Що стосується доводів апелянта про те, що у наказі та направленні на перевірку містяться різні підстави проведення перевірки, то вказана обставина не є підставою для визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки, з урахуванням того, що така проводилась у зв'язку із тим, що позивачем не було представлено документів на запити відповідача. Крім цього, позивач мав можливість не допускати до проведення перевірки працівників відповідача.

Крім цього, перевіркою встановлено, що за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року позивачем було задекларовано валові витрати підприємства в сумі 3661041 грн. та завищено валові витрати в сумі 246835 грн.

По бухгалтерському обліку підприємства станом на 01.10.2009 року рахується товарно-матеріальних цінностей на суму 258873 грн. 71 коп. («Сировина і матеріали» - 2048 грн., «Паливо» - 9060 грн. 43 коп., «Товари на складі» - 247765 грн. 28 коп.), що підтверджено копією оборотно-сальдової відомості за 9 місяців. Станом на 01.01.2009 року залишок кондитерських виробів складає 238435 грн. 68 коп., а станом на 01.10.2009 року 247765 грн. 28 коп. У таблиці 1 додатку К 1/1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року відсутні записи про запаси, використані не у господарській діяльності.

Для перевірки достовірності відображення позивачем даних у деклараціях, Хмельницькою МДПІ на адресу підприємства було направлено запити про надання копії акту річної інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів №97/10/15-030 від 13.01.2010 року і № 158/10/15-030 від 14.01.2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи. Однак позивачем акт надано не було і перевіркою його наявність також не була встановлена.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

У відповідності до пункту 1.4 «Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах)» облік приросту (убутку) товарних і матеріальних ресурсів ведеться тільки щодо тих товарних запасів і матеріальних ресурсів, витрати на придбання яких відповідно до Закону включаються до складу валових витрат.

Якщо вказані товарні запаси і матеріальні ресурси у звітному періоді використані на цілі, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), то їх балансова вартість вираховується із суми, відображеної у графі «залишок на початок періоду» відповідної відомості, складеної за додатками 1 і 2 до цього Порядку.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, а згідно п.5.9 ст.5 Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідачем встановлено, що позивачем завищено валові витрати виробництва та обігу за 4-ий квартал 2008 року на суму 246835,00 грн. Вказана сума складається з виробничих запасів в сумі 8439,34 грн. та товарів на складі на суму 238435,68 грн., що вбачається з оборотно - сальдової відомості за 2008 рік.

Сума 8439,34 грн. складається з вартості придбаного та невикористаного дизельного палива. Вказане паливо придбалось у ТзОВ «Ойл карт центр» в листопаді - грудні 2008 р., шляхом придбання пластикових старт - карт.

Таким чином, за дизельне паливо позивачем фактично оплачені кошти, однак саме паливо фактично з АЗС не отримувалось.

Що стосується товарів на складі на суму 238435,68 грн., то це товар (печиво, вафлі, солодощі), які придбавало підприємство для оптової торгівлі. Оскільки закінчився термін для споживання вказаного товару, то він відповідно став непридатним для продажу.

Отже встановлення відповідачем завищення валових витрат виробництва та обігу за четвертий квартал 2008 року на суму 246835 грн. є правомірним. Запаси на вказану суму були використані на цілі, не пов'язані з продажем продукції (товарів, послуг) і не могли бути віднесені до складу валових витрат в 2008 році, мали бути відображені у графі 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» таблиці 1 додатку К 1/1 до декларації за 2008 рік.

Перевіркою встановлено, що придбані в 2008 році запаси в сумі 246835 грн. не були використані в господарській діяльності, а отже не мали бути віднесені до складу податкового кредиту в 2008 році. Тому податковий кредит грудня 2008 року було завищено на загальну суму 49367 грн. (246835*20%).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приватним підприємством «Подільські ласощі» у встановлені граничні терміни не було подано декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року та податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період.

Надіслані поштою до відповідача декларації були заповнені з порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності, що підтверджується листом Хмельницької МДПІ № 8040/10/28-211 від 26.08.2009 року.

Відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, проведення перевірки, прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і першої податкової вимоги було здійснено відповідно до чинного законодавства та в межах наданих позивачу повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Подільські ласощі» - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року у адміністративній справі №2а-1515/10/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

М.В. Костів