Ухвала суду № 35394758, 14.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р. Справа № 33241/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участі секретаря - Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області) на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року в справі за позовом Тернопільської обласної спілки споживчих товариств до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2010 року Тернопільська обласна спілка споживчих товариств (далі - Спілка) звернулася до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2010 №0001282304/0 в частині донарахування податку на прибуток за основним платежем в сумі 24496грн та штрафних санкцій в сумі 12248грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що таке податкове повідомлення-рішення у вказаній частині прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки відповідачем не взято до уваги дію пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), якою встановлено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку на додану вартість (далі - ПДВ), сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. Реалізовуючи товар за ціною, нижчою придбання (виготовлення), підприємство отримує доход у вигляді виручки від реалізації. Товари (хлібобулочні і кондитерські вироби) Спілкою були продані за договірною, ринковою ціною покупцям, які сплатили за це кошти.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року в справі №2а-2911/10/1970 позов задоволено повністю.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі та доповненні до неї просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР) в перевіреному періоді позивачем було придбано легкові автомобілі, вартість яких з ПДВ були віднесені на 2 групу основних фондів та з наступного кварталу проводив нарахування амортизації на такі суми. Додатково, позивачем в липні-жовтні 2008 року здійснювалася реалізація власної продукції (хлібобулочні, кондитерські вироби) по цінах нижчих собівартості, а до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використанні (направлені) на отримання доходу, тобто позивачем вчинялися дії зі штучного заниження оподаткованого прибутку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Спілка зареєстрована виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 31.12.1991. Основним видом її діяльності є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (а.с.13-14).

На підставі Акта від 11.08.2010 №7976/23-420/01767413 планової виїзної перевірки Спілки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009 (далі - Акт) податковим органом було встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1, 5.2.2 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.4.1, 8.4.8 п.8.4 ст.8 Закону №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 39884грн (а.с.7-10, 30-41).

Перевіркою встановлено, що позивач в 2007-2008 роках збільшував балансову вартість 2 групи основних фондів на суму ПДВ, сплаченого при придбанні легкових автомобілів, в результаті чого податковий орган дійшов висновку про завищення амортизаційних відрахувань на суму 76346грн.

Позивачем придбано відповідно до договору:

- купівлі-продажу від 03.01.2007 №Ш 0301/1, укладеного з ТОВ «Джерман Авто Центр», автомобіль Шкода СуперКласік, вартістю без ПДВ - 130797,50грн, ПДВ - 26159,50грн. По даній операції віднесено на II групу основних фондів суму 156957грн (вартість з ПДВ), проведено нарахування амортизаційних відрахувань з цієї суми;

- купівлі-продажу від 13.06.2007 №1306/1, укладеного з ТОВ «Джерман Авто Центр», автомобіль Шкода Октавія, вартістю без ПДВ - 107049,17грн, ПДВ - 21409,83грн. По даній операції віднесено на II групу основних фондів суму 128459грн (вартість з ПДВ), проведено нарахування амортизаційних відрахувань з цієї суми;

- купівлі-продажу від 17.03.2008 №1703/1, укладеного з ТОВ «Джерман Авто Центр», автомобіль Шкода Октавія, вартістю без ПДВ - 115607,50грн, ПДВ - 23121,50грн. По даній операції віднесено на II групу основних фондів суму 138729грн (вартість з ПДВ), проведено нарахування амортизаційних відрахувань з цієї суми;

- купівлі-продажу від 16.12.2008 №СМІ-3058, укладеного з ТОВ «Гранд Мотор», автомобіль Тойота LС 200, вартістю без ПДВ - 470907,50грн, сума ПДВ - 94181,50грн. По даній операції віднесено на II групу основних фондів суму 565089грн (вартість з ПДВ), проведено нарахування амортизаційних відрахувань з цієї суми (а.с.45-66).

Додаткового, встановлено, що Спілка проводила збиткові операції, тобто здійснювала реалізацію власної продукції (хлібобулочні, кондитерські вироби) по цінах нижчих собівартості, таким чином витрати по кондитерському цеху такі як заробітна плата та відрахування до фондів державного загальнообов'язкового страхування працівників, зайнятих у даній сфері, вартість сировини, інші прямі витрати (електроенергія) акумулювалися на 23 рахунку, а в подальшому формували рахунок 26 (готова продукція) та при реалізації - списувалися на собівартість рахунок 901, що призвело до завищення валових витрат за ІІІ квартал 2008 року на 16071,16грн, ІV квартал 2008 року на 5566,40грн.

19.08.2010 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0001282304/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 59826грн (основний платіж 39884грн, штрафні (фінансові) санкції 19942грн(а.с.6).

Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині протиправності зменшення податковим органом суми амортизаційних відрахувань, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суми ПДВ, сплачені при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, однак цього не можна робити згідно з пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Колізію між наведеними приписами двох законів із питань оподаткування слід вирішувати з урахуванням такого.

У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

В даному випадку, норма п.8.4 ст.8 Закону №334/94-ВР регулює правові наслідки будь-яких операцій з придбання (створення) усіх видів основних фондів. В той же час, приписи пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону передбачають правові наслідки придбання саме легкових автомобілів (крім таксомоторів), тобто регулює обмежене коло суспільних відносин, а відтак, є спеціальною.

Згідно абзацу 3 пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник ПДВ, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом.

Відтак, позивач при здійсненні витрат на придбання таких основних фондів 2 групи, як легкові автомобілі, правомірно збільшив балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму вартості їх придбання з урахуванням ПДВ сплачену продавцям в ціні автомобілів, без включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту.

До того ж, положення даної норми Закону (пп.7.4.2 п.7.4 ст.7) прийняті пізніше ніж положення загальної норми - пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР, яка забороняє включення до складу валових витрат сплачений ПДВ, включений до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. А за правилом дії законів в часі положення закону застосовуються за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

При цьому, положення Закону та Закону №334/94-ВР припускають неоднозначне, множинне трактування прав та обов'язків платника податку щодо порядку формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум ПДВ по цих операціях до складу балансової вартості групи 2 основних фондів, тобто виникає конфлікт інтересів, який підлягає врегулюванню відповідно до правила пп.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто на користь платника податків.

Додатково слід зазначити, що на правильність висновків суду першої інстанції в іншій частині вказує і таке.

Суд першої інстанції при вирішенні спору дійшов висновку про правомірність віднесення Спілкою збитків по кондитерському цеху за січень-жовтень 2008 року до складу валових витрат виробництва та обігу з огляду на їх направленість на отримання доходу.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст.1 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

У відповідності до ч.1 ст.12 цього ж Закону доходи споживчих товариств та їх спілок формуються за рахунок коштів, одержуваних в результаті господарської діяльності, продажу цінних паперів та інших надходжень.

Зі змісту пп.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У відповідності до п.5.1 ст.5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції Спілкою, як юридичною особою у вказаному періоді здійснювалися й інші господарські операції, які належно відображені в обліку. В цілому по декларації за ІІІ квартал 2008 року позивачем нараховано і сплачено понад 81000грн податку на прибуток, а за IV квартал 2008 року - 8000грн (а.с.72-83).

Принагідно, слід зазначити, що в цілому за вісім місяців 2008 року по кондитерському цеху Спілка отримала прибуток в сумі 6617,37грн (а.с.71).

Таким чином, позивач при реалізації власної продукції кондитерського цеху за ринковими цінами мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від Спілки причин - у зв'язку із виниклою цінової політикою на ринку, що спростовує висновки ОДПІ про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Спілки, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Решта суми визначеного податкового зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням в розмірі 23082грн визнано Спілкою та нею оплачені (а.с.11).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя О.І. Мікула

Повний текст виготовлений 18 листопада 2013 року.