Ухвала суду № 35384923, 21.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/778/4266/13 Головуючий у 1-й інстанції: Мовчан О.Г.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 липня 2013 року у справі за позовом Кредитної спілки «Мелон» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року позивач звернувся до Михайлівського районного суду з позовними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 31 грудня 2010 року між Кредитною спілкою «Мелон» та членом кредитної спілки ОСОБА_3 було укладено договір споживчого кредиту № С304 на суму 70000 грн. та процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 55 % річних строком на 12 місяців, з кінцевим терміном повернення кредиту - 31 грудня 2011 року .

Позивач надав кошти ОСОБА_3 відповідно до видаткового касового ордеру за № 266 від 31 грудня 2010 року, проте останній свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 17 травня 2012 року становить: за тілом кредиту: 69999,16 грн., за відсотками - 86769,60 грн.. Загальна сума заборгованості по кредиту складає 156 767,92 грн.

В забезпечення виконання зазначеного договору між кредитною спілкою « Мелон» та поручителем ОСОБА_4 був укладений договір поруки від 31.12.2010 року згідно з яким остання взяла на себе обов"язок відповідати за зобов"язаннями ОСОБА_3

Уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 156767, 92 грн. та судові витрати в розмірі 1567. 67 грн.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 03.07.2013 року прийнята відмова кредитної спілки «Мелон» від позовних вимог до ОСОБА_4 Провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_4 закрито.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 липня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто на користь кредитної спілки «Мелон» з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № С304 від 31.12.2010 року в сумі 156767 грн. 92 коп. та судові витрати в сумі 1567 грн. 67 коп.

На вказане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю -доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов Кредитної спілки « Мелон» про стягнення заборгованості за кредитним договором, районний суд виходив з того, що кредитна спілка, членом якої є відповідач ОСОБА_6, виконала умови кредитного договору укладеного між сторонами від 31 грудня 2010 року, надала останньому кредит в розмірі 70 000 грн. строком на 12 місяців з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 55%, а останній не виконав умови щодо сплати кредиту та процентів за його користування, тому посилаючись на ст. ст. 526, 536, 611, 629, 1046, 1048, 1050 ЦК України стягнув заборгованість в розмірі 156 767 грн. 92 коп.

З таким висновком суду першої інстанції можна погодитись.

Згідно зі ст.ст. 526, 536 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості . Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа, ( кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти ( кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит і виплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 грудня 2010 року на підставі заяви відповідача між сторонами укладено договір споживчого кредиту за № С304 (а.с. 5-6, а.с. 8).

Отримання ОСОБА_3 коштів в розмірі 70 000, 00 грн. підтверджується копією видаткового касового ордеру від 31.12.2010 року ( а.с.9).

За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та повно повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 55 % річних за користування кредитом (п.1.1 договору). Відповідно до п.9.4 договору, при порушенні строків сплати кредиту та процентів більше ніж на три дні, процентна ставка подвоюється до моменту повного погашення заборгованості.

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем станом на 17.05.2012 року ( а.с. 87) ОСОБА_6 не виконував належним чином кредитні зобов'зання, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 156 767, 92 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 69999, 16 грн.; нарахованих процентів за користування кредитом - 86769, 60 грн., здійснено погашення кредиту в розмірі - 19342. 52 грн.

Колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки він узгоджується з умовами кредитного договору та фактичними обставинами справи.

Суд першої інстанції врахував зазначені вимоги закону, оцінив надані сторонами докази і прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 не підписував видатковий касовий ордер від 31.12.2010 року та кошти за цим касовим ордером не отримував не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження зазначених обставин останній не надав доказів, що є його обов'язком згідно ст. ст. 10, ст. 60 ЦПК України.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення судом процентів за користування грошовими коштами після 31.12.2011 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору, оскільки визначаючи розмір процентів за користування позикою суд керувався умовами п.8.1 вказаного вище договору, положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, яка зазначає, що проценти виплачуються за весь час фактичного користування грошовими коштами до дня повернення позики.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з"ясовані обставини справи, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права при розгляді спору не порушені, застосовані правильно, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 липня 2013 року у цій справі. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: