Ухвала суду № 35382500, 07.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року

Справа № 32544/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря – Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області Державної податкової адміністрації України (правонаступник Золочівська об’єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року в справі за позовом Міського комунального підприємства «Золочівтеплоенерго» до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області Державної податкової адміністрації України про скасування податкового повідомлень-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

18.08.2010 (здано на пошту) Міське комунальне підприємство «Золочівтеплоенерго» (далі – КП) звернулось до суду з позовом у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області Державної податкової адміністрації України (далі – ДПІ) від 21.07.2010 №0000441600/0 та 0000451600/0. Позов обґрунтовує тим, що податкові повідомлення рішення відповідача, якими встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання за податком на додану вартість та накладено штраф в розмірі 9060,37 грн є незаконним, оскільки відповідно до п.4.1.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181-III) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п.5.1 ст.5 цього Закону). Також зазначає, що податковим органом неправильно зараховані дані оплати у погашення боргів минулих чи майбутніх періодів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у податкового органу відсутні право чи обов’язок самостійно змінювати призначення платежу, визначене платником податку, при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. Оскільки, позивач у встановленні Законом строки виконав своє зобов’язання зі сплати ПДВ за лютий 2010 року, то це виключає застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону №2181-III.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ, яка в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу, обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин справи, чим порушив норми матеріального та процесуального права. Вказує, що 5.1 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету,контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 №276 встановлено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників з бюджетом за податками, зборами (обов'язковими платежами) органи державної податкової служби провадять оперативний облік надходжень платежів згідно з кодами бюджетної класифікації за доходами на підставі документів, перелічених у розділі 2 цієї Інструкції. Суми нарахованих (сплачених) платежів за результатами документальних та/або камеральних перевірок, пені та штрафних (фінансових) санкцій обліковуються за тими самими кодами бюджетної класифікації, що й податки, збори (обов'язкові платежі), за якими здійснено такі нарахування (сплата). Відповідно до встановленого законодавством порядку саме органи державної податкової служби спільно з органами державного казначейства проводять зарахування до бюджету коштів по окремих сумах платежів (надходжень) на конкретні рахунки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з таких міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 21.07.2010 проведено невиїзну документальну перевірку МКП з питань дотримання вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III, про що складено акт № 12/15-213/20808336 від 21.07.2010р.

Перевіркою встановлено, що згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2010 року поданої позивачем до ДПІ, задекларовано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (р.27 декларації) в розмірі 93731,00 грн.

У акті перевірки відповідачем констатовано, що згідно даних картки особового рахунку платника, МКП «Золочівтеплоенерго» проводило сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з порушенням граничного терміну встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування».

Оскільки п.7.7 ст.7 Закону №2181-III передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, відповідачем зроблено висновок, що МКП сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання, визначеного у вказаних вище деклараціях із затримкою до 30 календарних днів в сумі 21328,50 грн, від 30 до 60 календарних днів в сумі 34637,58 грн. Розрахунки наведено у додатку № 1,2.

На підставі вказаного акту ДПІ було прийнято та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення від 21.07.2009 № 0000441600/0 та № 0000451600/0 про обов'язок сплатити штраф по першому повідомленні-рішенні у розмірі 20% за прострочення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 6927,52 грн, по другому повідомленні-рішенні у розмірі 10% за прострочення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 2132,85 грн.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначена позиція відповідача суперечить законодавчим нормам України з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту пп.4.1.1. п.4.1 ст.4, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копій платіжних доручень, узгоджені податкові зобов'язання було оплачено позивачем за лютий 2010 року, №169 від 11.03.2010 в сумі 1000,00 грн, №171 від 12.03.2010 в сумі 2000,00 грн, №189 від 15.03.2010 в сумі 5000,00 грн, №207 від 18.03.2010 в сумі 6500,00 грн, №211 від 19.03.2010 в сумі 14000,00 грн, №215 від 22.03.2010 в сумі 10000,00 грн, №220 від 23.03.2010 в сумі 10000,00 грн, №222 від 25.03.2010 в сумі 12000,00 грн, №230 від 26.03.2010 в сумі 10000,00 грн, №240 від 29.03.2010 в сумі 19000,00 грн, №244 від 30.03.2010 в сумі 7000,00 грн. Разом оплачено в повному обсязі без прострочення платежу в загальній сумі 96500,00 грн.

Спір між сторонами виник щодо правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій з огляду на п.7.7 ст.7 Закону №2181-III: відповідно до якого, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Спростовуючи твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону №2181-ІІІ визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних вище правових норм, суд апеляційної інстанції зазначає, що норми Закону №2181-ІІІ дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що згідно положень пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону №2181-ІІІ податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Разом з тим, Законом №2181-ІІІ, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань з податків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Золочівської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя О.І. Мікула