Ухвала суду № 35382475, 07.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

/P> BR>

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

TABLE cellspacing=0 px >

07 листопада 2013 року

>ss="tds6">

Справа № 32327/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря – Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової адміністрації України (правонаступник Городоцька об’єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року в справі за позовом Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової адміністрації України про скасування податкового повідомлень-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

14.05.2010 (здано на пошту) Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (далі – ДП) звернулось до суду з позовом у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової адміністрації України (далі – ДПІ) від 21.12.2009 №0025241700/0 та від 23.06.2010 №0008871700/0. Позов обґрунтовує тим, що податкові повідомлення - рішення відповідача, якими встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку з підприємств і організацій – власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та накладено штраф в розмірі 17740,44 грн та 8282,34 грн є незаконними, оскільки відповідно до п.3.11 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон №2181-III) платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів. Відповідно до розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2008-2010 роки згідно платіжних доручень оплатив суми вказаних податків, однак відповідач зарахував сплачені кошти на розтрочену заборгованість. Також зазначає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу є неправомірним.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику і не може бути змінене третіми особами. У податкового органу відсутні право чи обов’язок самостійно змінювати призначення платежу, визначене платником податку, при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. Оскільки, позивач у встановленні Законом строки виконав своє зобов’язання зі сплати податку з підприємств і організацій – власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008-2010 роки, то це виключає застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

P > Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ, яка в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу, обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин справи, чим порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з таких міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем протягом 14.04.2008 по 13.07.2009 проведено перевірку Старицького військового лісгоспу, що є структурним підрозділом ДП з питань дотримання вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III, про що складено акт № 2455/1700/24977923 від 21.12.2009.

Перевіркою встановлено, несвоєчасну плату узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, чим порушено п.5.3 ст.5 Закону №2181-III та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування». Відповідно до цього ДП сплатило узгоджену суму податкового зобов’язання за даним платежем із затримкою, що є більшою чим 90 календарних днів.

21.12.2009 ДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення №0025241700/0, яким на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-III за затримку на 275 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 35480,79 грн, застосовано до ДП штраф у розмірі 50 % в сумі 17740,44грн.

01.07.2010 позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. В поданій заяві зазначає, що відповідачем протягом 14.04.2009 по 27.05.2010 проведено перевірку Старицького військового лісгоспу, що є структурним підрозділом ДП з питань дотримання вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III, про що складено акт № 1067/1700/24977923 від 23.06.2010р, яким встановлено несвоєчасну плату узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів із затримкою більше ніж 90 календарних днів, чим порушено п.5.3 ст.5 Закону №2181-III та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування».

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення від 23.06.2010 №0008871700/0, яким на підставі пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-III за затримку на 273 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 16564,62 грн, застосовано до ДП штраф у розмірі 50 % в сумі 8282,34 грн.

Відповідно до цього просить прийняти до розгляду заяву та скасувати дане податкове повідомлення – рішення.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначена позиція відповідача суперечить законодавчим нормам України з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту пп.4.1.1. п.4.1 ст.4, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копій платіжних доручень, узгоджені податкові зобов'язання було оплачено позивачем за І квартал 2008 року в сумі 7359,00 грн, за ІІ квартал 2008 року в сумі 7359,00 грн, за ІІІ квартал 2008 року в сумі 7359,00 грн, згідно банківських виписок, за ІV квартал 2008 року платіжним дорученням №265 в сумі 7362,00 грн, за І квартал 2009 року платіжними дорученнями №577 в сумі 1390,00 грн та №584 в сумі 7000,00 грн, за ІІ квартал 2009 року платіжним дорученням №847 в сумі 6800,00 грн, за ІІІ квартал 2009 року платіжним дорученням №1172 в сумі 6800,00 грн.

Строк сплати податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється за правилом, встановленим пп. «б» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 та пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III для базового податкового періоду - календарний квартал.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон №1963-XII) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Згідно преамбули Закону №2181-III цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, з набранням чинності Закону №2181-III уніфіковано порядок та строки подання податкових декларацій (розрахунків), строки сплати сум податкових зобов'язань, розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, встановлених п.5.3 ст.5 цього Закону, яка передбачена пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 цього ж Закону.

Тобто, застосування положень п.5.3 ст.5 Закону №2181-III та ч.3 ст.5 Закону №1963-XII, яким встановлений інший строк сплати податку, повинно здійснюватися згідно правила співвідношення спеціального та загального законів відповідно.

Крім того, застосовується правило дії законів в часі та приймається, що Закон №2181-III прийнятий пізніше Закону №1963-XII, а відтак скасовує суперечні йому положення останнього.

Відповідно до п.19.6 ст.19 Закону №2181-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону №2181-III визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до абзаців 1 - 5 пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Абзацом 6 пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181-III встановлено, що у разі якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Оскільки суттю податкового обов'язку є сплата встановленої законом суми податку, збору (обов'язкового платежу) до відповідно бюджету за відповідний період та у встановлений законом строк, податковим періодом є період, встановлений відповідним законом з питань оподаткування, за який сплачується податок.

Податковим періодом для податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, який сплачується юридичними особами, є квартал (абзац 3 ч.1 ст.5 Закону №1963-XII, а відтак строк сплати податкового зобов'язання з цього податку обчислюється за правилом, встановленим пп. «б» п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 та пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III для базового податкового періоду календарний квартал.

Граничний строк сплати податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів податковим органом ототожнено з 15-им числом місяця, що настає за звітним кварталом, як це встановлено ч. 3 ст.5 Закону №1963-XII. Неправильне обчислення відповідачем граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів потяло в свою чергу на правильність визначення тривалості затримки позивачем сплати узгоджених сум податкового зобов'язання, а отже і на правильність висновку контролюючого органу щодо невідповідності пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III, зафіксованого актом перевірки, про порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Відповідно до платіжних доручень, що подані позивачем та містяться в матеріалах справи ДП вказувалось призначення платежу – податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, проте відповідач зарахував вказані кошти в рахунок погашення розтроченої заборгованості згідно ухвали Господарського суду Івано-Франківської області.

Підпунктом 16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону №2181-ІІІ визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних вище правових норм, суд апеляційної інстанції зазначає, що норми Закону №2181-ІІІ дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що згідно положень пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону №2181-ІІІ податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Разом з тим, Законом №2181-ІІІ, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань з податків.

З огляду на викладене, висновки судів першої інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень є обгрунтованими.

В підсумку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Городоцької об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя О.І. Мікула