Рішення № 35381787, 23.09.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/2052/13-ц

Провадження № 2/123/1536/2013

23.09.2013 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Жолуденко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ майна в натурі, визнання права власності, припинення права спільної часткової власності та зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в майні,

встановив:

ОСОБА_1 в лютому 2013 року заявив позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за яким просив виділити йому в натурі та визнати за ним право власності в цілому на ? частку житлового будинку літер «А», туалету літер «Б», та будівлі літер «І», що розташовані по вул. Коцюбинського, 27 м. Сімферополя, та припинити право спільної часткової власності на це майно.

Позов мотивовано тим, що вказане майно належить сторонам на праві спільної часткової власності, позивач має намір виділити свою частку в натурі, проте відповідачі заперечують проти цього.

В свою чергу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявили зустрічний позов, за яким просили припинити право ОСОБА_1 на ? частку у спірну майні з виплатою йому грошової компенсації, та визнати за ними право власності на це майно в рівних частках.

На забезпечення зустрічного позову відповідачами на депозит суду внесено 22070 грн. 25 коп. компенсації вартості частки позивача у спільному майні.

Позов мотивовано тим, що спільне використання майна не можливе, через вкрай неприязні стосунки сторін та тим, що виділ частки позивача не можливий.

Позивач та його представник ОСОБА_4 на вимогах позову наполягали, проти зустрічних вимог заперечили, просили в їх задоволенні відмовити, за необґрунтованістю.

Відповідачі та їх представник ОСОБА_5 за підстав того, що виділ частки позивача у спільному майні, спільне користування майном є неможливим, просили в задоволенні первісного позову відмовити, і задовольнити зустрічні вимоги.

Вислухавши сторони, дослідивши докази надані сторонами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні як первісного так і зустрічного позовів, за таких підстав.

Так, сторонами не заперечується і знаходить своє підтвердження матеріалами справи, що сторонам на праві спільної часткової власності належить частина житлового будинку літер «А», тамбуру літер «а», туалет літер «І», що розташовані на території домоволодіння №27 по вул. Коцюбинського в м. Сімферополі.

ОСОБА_1 у вказаному майні належить ? частка, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? частці.

Друга частина житлового будинку літер «А» рішенням суду виділена у власність іншим співвласникам домоволодіння, які не є учасниками судового розгляду.

Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них є спільною частковою власністю.

Співвласник відповідно до ст. 364 ЦК України має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Такий виділ можливий, як це вбачається зі ст.183 ЦК України, лише в тому разі коли такий виділ не призведе до втрати майном цільового призначення, тобто поділ майна має бути визнаний можливим з технічної точки зору.

За висновком експерта СПД ОСОБА_6 від 26.07.2013р №15, провести виділ частки ОСОБА_1 із складу житлового будинку літер «А» не вбачається за можливе, оскільки при цьому будуть порушені санітарні та будівельні норми, що предявляються до житлових будинків.

Доводи представника позивача, про те, що експертом в обґрунтування висновку покладені неналежні нормативні та рекомендаційні акти, що регламентують проведення судових будівельно-технічних експертиз в цивільних справах, спростовані в судовому засіданні експертом ОСОБА_6, та суперечать доказам у справі.

За таких обставин та вимог закону, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 не вбачається.

Згідно з ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Оскільки, частка ОСОБА_1 у спірному майні більше ніж частки належні відповідачу і складає половину цього майна, то визнати таку частку незначною суд не може.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка відведена під будівництво та обслуговування домоволодіння по вул. Коцюбинського, 27 м. Сімферополя перебуває в користуванні усіх співвласників домоволодіння в тому числі і тих, що виділили свою частку в домоволодінні в натурі, порядок користування часткою земельної ділянки між сторонами у справі не встановлений.

У звязку з цим, розмір компенсації за відступлення в праві власності на житловий будинок розраховано експертом без урахування вартості земельної ділянки, про що ОСОБА_6 пояснила суду.

Згідно з ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, в разі задоволення вимог зустрічного позову до відповідачів перейде окрім права власності на житловий будинок ще і право на користування відповідної цьому майну частки земельної ділянки, а тому визначення компенсації за відступлення частки у праві власності на житловий будинок без урахування вартості земельної ділянки, не буде відповідати реальній вартості спірного майна, і цим буде завдано істотної шкоди інтересам співвласника, право на майно якого припиняється.

Тому, не зважаючи на те, що між сторонами дійсно склались вкрай неприязні відносини, суд знаходить зустрічний позов необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

За таких висновків, витрати понесені сторонами у справі розподілу (перерозподілу) не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ майна в натурі, визнання права власності, припинення права спільної часткової власності відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в майні відмовити.

Зобовязати Головне управління Держказначейства України в АР Крим повернути ОСОБА_3 з депозитного рахунку загальних місцевих судів АР Крим (р/р 37319012000604 в ГУ Держказначейства України в АР Крим МФО 824026, ЄДПРОУ 26273942) 22070 грн. 25 коп., що внесені нею в якості грошової компенсації за відступлення частки у праві власності, і зарахована по квитанції № 5058.297.1 від 09.09.2013р.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим на протязі десяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийМ.Ф. Сенько